WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Суспільний лад в другій половині XIX ст. - Реферат

Суспільний лад в другій половині XIX ст. - Реферат

його міністром внутрішніх справ Толстой заявив, що не визнає "селянської Росії", протиставивши їй дворянство як головний об'єкт піклування уряду. За царювання Олександра III було вжито ряд заходів щодо зміцнення позицій дворян в місцевому управлінні. Так, закон 1889 р. про земських начальників (вони призначалися тільки з потомствених дворян) передав у їх руки судово-адміністративну владу на місцях. Земська контрреформа 1890 p. затвердила переважання дворян у земстві. Було розширено мережу дворянських привілейованих навчальних закладів (пажеські корпуси, училища правознавства). В тому ж напрямі здійснював свою політику і наступник Олександра III - Микола II. Але спроба відродити дворянство не як новий клас земельних власників, а на пережитках, що збереглися після скасування кріпосного права, була приречена.
Робітничий клас. У пореформений період пролетаріат України складався з фабрично-заводських робітників. У 1900 p. їх налічувалося 448 тис. чоловік. За національною ознакою робітничий клас складався переважно з українців (за даними перепису 1897 p., уродженці України становили близько 75% усіх робітників). Значний процент припадав на вихідців із великоруських губерній.
Становище робітників увесь час погіршувалося, посилювалася й їх експлуатація. У своєму прагненні одержати надприбутки капіталісти не турбувалися про створення для робітників належних умов праці і життя. Робочий день тривав 12-13 годин, а на багатьох підприємствах - навіть 15-16 годин. При цьому заробітна плата залишалася вкрай низькою.
Протягом тривалого часу у правовому становищі робітників не було ніяких змін. Капіталісти на свій розсуд встановлювали умови найму, тривалість робочого дня і розміри заробітної плати. Лише з початку 80-х pp. під впливом масового страйкового руху, особливо у 90-х pp., уряд вдався до регулювання відносин між робітниками і фабрикантами шляхом прийняття фабрично-трудового законодавства. Закони 3 червня 1886 p. і 2 червня 1897 p. були вРосії основними фабричними законами.
Буржуазія. Однією з важливіших змін у соціальній структурі суспільства було формування класу буржуазії; цей процес відбувався в межах загальних для всієї країни закономірностей. Разом з тим формування буржуазії в Україні мало свої особливості, які визначалися рівнем розвитку економіки, спеціалізацією виробництва, положенням регіону в системі всеросійського капіталізму.
Розвиток капіталізму в промисловості, поштовх якому дала реформа 1861 p., створив грунт для кількісного зростання промислової буржуазії, нагромадження її капіталів, зміцнення економічного становища і ролі в житті суспільства. Промислова буржуазія поповнювалася вихідцями із різних станів - дворянства, купецтва, заможного капіталізованого селянства. До складу промислової буржуазії входили також представники технічної інтелігенції і частково капіталісти-іноземці, які переселялися в Україну, вкладаючи капітали у важку промисловість: вугільну, металургійну, машинобудівну. Ядро торговельної буржуазії складалося з купців, які займалися торгівлею ще у дореформений період. Кількість купців у другій половині XIX ст. продовжувала зростати. Так, якщо у 1861-1862 pp. в містах України було оголошено понад 9 тис. купецьких капіталів, то вже через два десятиріччя їх кількість зросла до 16290. До торгівлі залучалися дворяни, селяни, ремісники.
Поступовий розвиток капіталізму супроводжувався структурними змінами в класі буржуазії. Дуже великим було значення в цьому процесі промислового перевороту, що завершився у останні десятиріччя XIX ст. Зростання машинної індустрії, посилення концентрації виробництва мали своїм наслідком зосередження великих промислових підприємств в руках окремих осіб. Промисловий переворот висунув в лідери приватно-власницького розвитку крупний промисловий капітал, який підпорядкував собі торговельний та грошовий капітал.
Дрібна буржуазія (власники невеликих промислових об'єктів, ремісничих майстерень тощо) відступала на задній план, частково розорялася. Однак в Україні все ж таки зберігався значно більший, ніж в західноєвропейських країнах, дрібнобуржуазний прошарок. Це було зумовлено, перш за все, наявністю феодальних пережитків у вигляді багатоукладного господарства. В середовищі буржуазії складався прошарок буржуазної інтелігенції з адвокатів, лікарів, землемірів.
Поступово буржуазія займала привілейоване становище. Купецтво було звільнено від подушного податку і користувалося правом оптової та роздрібної торгівлі, створення підприємств і придбання для цієї мети землі. Уряд розширив правоздатність буржуазії прийняттям актів, які надавали буржуазії України, яка вийшла з дворянського, купецького та селянського станів, однакові з буржуазією центральних губерній права (створення підприємств, промислових товариств, одержання кредитів тощо).
Підтримуючи промисловість, царський уряд у той же час ускладнював умови капіталістичної еволюції країни. Ця еволюція гальмувалася збереженням ряду кріпосницьких пережитків в економіці і політичному устрої Росії. В цих умовах капітал прямував у промисловість, якщо міг розраховувати на підвищені й гарантовані прибутки. У кінцевому підсумку ця данина, яка сплачувалася промисловості, своїм тягарем лягала на народ.
У другій половині XIX ст. головний зміст відносин царату і буржуазії знайшов своє відбиття у торговельного-промисловій політиці. Своє повне втілення вона знайшла у митному протекціонізмі. Проведення цієї лінії було пов'язане із прагненням зберегти кріпосницькі пережитки. Це був найгірший варіант сприяння промисловому розвитку порівняно із свободою торгівлі, яка б зробила неминучою ліквідацію цих пережитків на більш ранньому етапі.
Протекціоністська система певним чином сприяла промисло-во-капіалістичному розвитку, але вона при досягнутому його ріві не була єдино можливою, а сам розвиток наприкінці XIX ст. міг О бути в цілому більш швидким і без митного заступництва, коли усередині країни були ліквідовані кріпосницькі перешкоди, особлії во на шляху розвитку капіталізму в сільському господарстві. Будучи заінтересованим у розвитку промисловості, царат сприяв і виникненню промислової буржуазії. Хоча уряд з підозрою ставився до класового самовизначення буржуазії, він був вимушений дозволити їй створювати свої підприємницькі об'єднання і організації. Саме в Україні виникло одне з таких об'єднань - з'їзди гірничопромисловців Півдня Росії. Ця організація об'єднувала крупну буржуазію провідних галузей промисловості Донбасу.
Loading...

 
 

Цікаве