WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Гармонізація національного законодавства України з нормами Європейського товариства в сфері захисту прав людини і громадянина - Курсова робота

Гармонізація національного законодавства України з нормами Європейського товариства в сфері захисту прав людини і громадянина - Курсова робота

Річ у тому, що моральні і суспільні цінності, які покладено в основу правових норм, стають недоступні працівникам міліції, якщо їм протидіє потік негативних емоцій, інтересів та відсутність культурно-естетичного виховання.

Правоохоронець, який на підставі наукового пізнання суспільних законів застосовує відповідні етичні й естетичні категорії, може вважатися культурною, освіченою особистістю. Формувати таку особистість правоохоронця і є завдання культурно-естетичного та морально-правового виховання.

Наприклад, добре відомо, що егоїзм і бездушність правоохоронця пов'язані з емоційною нерозвинутістю і заважають захисту прав людини. Тому мистецтво, сприйняття естетичного й етичного ідеалів розвивають глибокі моральні переконання у працівників правоохоронних органів, уявлення про добро та зло, справедливість тощо, поняття про належну поведінку, формують уміння передбачати наслідки своїх вчинків і усвідомлювати відповідальність за них. У суспільстві немає іншої такої організованої діяльності із розвитку почуттів, як мистецтвоvii. У зв'язку з цим при розгляді проблем правового виховання увага, як правило, зосереджується на художніх творах так званої морально-правової тематики.

Слід зазначити, що мистецтво і знання про етичні й естетичні категорії це не тільки засіб прямого виховання, але й накопичення духовності, що готує підгрунтя для бажаних морально-правових установок під час захисту прав людини працівником правоохоронних органів. Кожен твір мистецтва адресується гуманістичному началу і, безумовно, є джерелом естетичного та морального зростання, правового виховання.

У цілому в процесі виховання правової і моральної культури, формування поваги до прав людини найважливішим, на наш погляд, є подолання стереотипів тоталітарного мислення працівника правоохоронних органів, розвиток правосвідомості, зокрема щодо захисту прав людини за умови того, що працівники будуть суворо спиратися на:

законність (складне соціальне явище, що значно впливає на право);

певний рівень професійних знань і вмінь (використовуючи при цьому всі форми підвищення кваліфікації за профілем);

ознайомлення працівника правоохоронних органів з діяльністю аналогічних служб за кордоном і з історичним аспектом їх утворення;

повагу до права, яка приводить до особистої переконаності у правильності та доцільності дотримання юридичних норм і законів;

усвідомлення значущості моральної цінності норм суспільства і засвоєння найбільш важливих прав, свобод і обов'язків, які, крім конституційного, отримали і міжнародне закріплення.

Підсумовуючи сказане, слід зазначити, що формування і вдосконалення морально-правової культури сприяє всебічному і гармонійному розвитку особистості працівника правоохоронних органів, виробленню у нього необхідних морально-правових якостей, потрібних для захисту прав людини.

Формування морально-правової культури правоохоронця є безперервним процесом. Динаміка накопичення досвіду в цій галузі на сучасному етапі має свої особливості, які обов'язково потрібно враховувати при вихованні особистості в правоохоронних органах, щоб цивілізовано захищати права людини згідно з чинними міжнародно-правовими нормами.

Висновки

Гармонізація національної правової системи з правом ЄС є однією з найважливіших умов для поглиблення співробітництва з Європейським Союзом та поступової інтеграції до його лав (набуття статусу асоційованого або повного члена) будь-якої країни, що має намір увійти до його складу.

Питання про приведення національної правової системи України у відповідність із правовою системою Європейського Союзу набуває сьогодні неабиякого значення для розвитку української економіки, яка б отримала змогу розвиватись у єдиному європейському правовому полі. Зокрема, як відомо, саме питання невідповідності нашої правової системи європейському є ключовим чинником, який гальмує вступ України до Світової Організації Торгівлі.

І нарешті, адаптація правової системи, яка має створити причинну базу для майбутнього членства України в ЄС, є основним напрямком поступової інтеграції України до Європейського Союзу.

На сьогоднішній день робота по адаптації правової системи України до Європейської правової системи ведеться занадто в'яло. Держава робить лише вигляд роботи в цьому напрямку. Так, робота з адаптації правової системи України до правової системи ЄС має будуватися на основі єдиної системи її координації, планування та контролю. Виконання завдань з адаптації правової системи також неможливе без належної організації цієї роботи в усіх органах державної влади та без належного інформаційного, кадрового, наукового і фінансового її забезпечення.

Отже, в кінці даної роботи необхідно зазначити, що адаптація правової системи - це складне і багатовимірні явище, і майбутнє членство України в Європейському Союзі є не єдиною його метою. Розвиток національної правової системи у напрямку її зближення із правовою системою Європейського Союзу має забезпечити високий рівень підготовки в нашій країні проектів нормативно-правових актів, що, в свою чергу, допоможе створити ринкове соціально-орієнтоване законодавство, яке забезпечить розвиток політичної, підприємницької, соціальної, культурної активності громадян України, економічний розвиток держави і сприятиме поступовому зростанню добробуту громадян, піднесенню його до рівня держав-членів ЄС.

Процеси політичного, економічного та соціального оновлення суспільства, побудова демократичної правової держави потребують приведення правових, організаційних, структурних та інших засад функціонування державних інститутів України у відповідності з новими умовами їх діяльності та розвитку. Органи державної влади повинні забезпечити виконання вимог чинного законодавства щодо розподілу повноважень органів державної влади та здійснювати їх, виходячи з пріоритетності прав і свобод людини.

Нестабільна ситуація щодо здійснення режиму законності та правопорядку потребує перегляд стратегічних напрямів та їх діяльності, пошуку нових підходів до організації та здійснення охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю.

Проведений аналіз, викладені в ході його факти дозволяють глянути на проблему прав людини в широкому контексті, з огляду на її сильні і слабкі сторони. Реальне положення справ тут багато в чому відрізняється від квітчастих декларацій. Звичайно, не слід впадати й в іншу крайність.

У зв'язку зі сказаним очевидна необхідність нового погляду на проблему прав людини, перекладу її в русло ділового обговорення в умовах доброї волі і міжнародного співробітництва, що сприяло б усілякому розвитку і розширенню розглянутого інституту.

Конкретним змістом подібного діалогу міг би стати цілий ряд перспективних питань, що вимагають першорядного рішення. У числі таких слід зазначити необхідність розробки глобальної концепції прав людини, що мала б усеосяжний характер і будувалася з урахуванням досвіду усього світу. Така концепція повинна охоплювати поряд з особистими, політичними і соціально-економічними права також колективні права чи права народів, повинна була передбачати необхідність захисту прав людини в періоди військових конфліктів, включати положення, спрямовані на боротьбу зі злочинністю і т.д.

Спеціальної уваги заслуговує питання про гарантії прав людини. Без розробки розгорнутої системи гарантій домогтися реального забезпечення прав людини, ліквідувати розрив між словом і справою, між юридичною нормою і життям неможливо.

У 1849 році Віктор Гюго в промові на відкритті Конгресу світу в Парижі вимовив натхненні слова: "Настане день, коли ти, Франція, ти, Росія, ти, Італія, ти, Англія, ти, Німеччина – усі ви, усі нації і континенти, не втрачаючи ваших відмітних рис і вашої чудової розмаїтості, усі нерозривно зіллєтеся в деякій вищій єдності й утворите європейське братерство... Настане день, коли єдиним бойовищем будуть ринки, відкриті для торгівлі, і розуми, відкриті для ідей... Настане день, коли гармати будуть виставляти в музеях, як зараз виставляють знаряддя катування, і люди будуть дивуватися, що таке варварство було можливе".

Ідеї великого гуманіста переступили рамки двох століть, але і сьогодні світ усе ще не в змозі здійснити його мрію. Правда, прагнення перебороти бар'єри, що зберігаються, відчутне наростає, стає усе більш настійним. І одна з найважливіших умов реалізації великої мрії – розвиток міжнародного співробітництва в сфері забезпечення прав людини.

Список використаних джерел

  1. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. - М., 1979. – 53 с.

  2. Воеводин Л.Д. Конституционные права и обязанности советских граждан - М.,1972 – 76 с.

  3. Всеобщая декларация прав человека (принята на третьей сессии Генеральной Ассамблеи ООН 10 декабря 1948 г.). // "Российская газета". - 1998.. -10 декабря.

  4. Гроций Гуго О праве войны и мира. - М., 1956. – 172 c.

  5. Декларація про державний суверенітет України: Прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1990. - № 3. - ст. 429.

  6. Держава і право. Збірник наукових праць. № 10 за 2001 р.

  7. Держава і право. Збірник наукових праць. № 11 за 2001 р.

  8. Державотворення і правотворення в Україні. Київ: Інститут Держави і права при ПАН України, 2001 р.

  9. Європейська інтеграція: крок за кроком. Київ "Європа XXI" - 2001 р.

  10. Закон України "Про Державний бюджет України на 2003 рік" від 27.12.02 р.

  11. Закон України "Про загальний військовий обов'язок та військову службу" від 25 березня 1992 року // Голос України. – 1992. - 16 липня.

  12. Закон України "Про Національний архівний фонд і архівні установи" від 24 грудня 1993 року // Закони України. - Том 6. - К., 1996. - c. 387.

  13. Закон України "Про охорону і використання пам'яток історії та культури" Закон УРСР від 13 липня 1978 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1978. - № 30.

  14. Закон України "Про охорону навколишнього середовища" від 25 червня 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 41. – Ст. 42.

  15. Коваль М.Г, Євченко В.О. Конституцiя України: вивчаємо Основний Закон. - Миколаїв, 1997. – 86 с.

  16. Кодекс поведінки посадових осіб з підтриманням правопорядку / резолюція Генеральної Асамблеї 34/169від 17.12.1979 р. // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. Українсько-американське бюро прав захисту людини. - Амстердам-Київ, 1996. - c. 176-179.

  17. Коментар до Конституції України: наук.-популярне видання. - К., 1996. -187 с.

  18. Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання / Резолюція Генеральної Асамблеї 39/46 від 10.12.1984. Додаток // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. Українсько-американське бюро прав захисту людини. Амстердам-Київ, 1996. - c. 37-43.

  19. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник. В 4-х т. отв. ред. Б.А. Страшун. – Т.1. - М.: БЕК. - 1995. - 324 с.

  20. Конституционное /государственное/ право зарубежних стран. Общая часть. - М.:БЕК, 1996. – 735 с.

  21. Конституционный статус личности. - М., 1980. – 99 с.

  22. Конституції нових держав Європи та Азії. Українська правнича фундація. - К., 1996. - 101 с.

  23. Конституція України — основа подальшого розвитку законодавства: зб. наук. праць. - Вип. 2. - К., 1997. - c. 35-38.

  24. Конституція України: Прийнята на п'ятий сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Голос України. - 1996. - 13 липня.

  25. Копейчіков В.В. Загальна теорія держави і права. Київ: Юрінком - 1997 р.

  26. Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Країні XX ст. Київ: Правник, - 2000 р. 1

  27. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посібник. - К.: Атіка, 2000. - 91 с.

  28. Кучинский В.А. Личность, свобода, право. - М., 1978. – 216 с.

  29. Лазарев. В.В. Общая теория государства й права. Москва – 1998 р.

  30. Масленников В.А. Конституционные обязанности советских граждан. - М.,1972 – 82 с.

  31. Матузов Н.И. Субъективные права граждан СССР. - Саратов, 1966. – 145 с.

  32. Международный Пакт о гражданских и политических правах (Нью-Йорк, 19 декабря 1966 г.). Пакт открыт для подписания, ратификации и присоединения 19 декабря 1966 г. резолюцией 2200А (XXI) Генеральной Ассамблеи ООН. Вступил в силу 23 марта 1976 г. // Ведомости Верховного Совета СССР. - 1976 №17(1831). - Ст. 291.

  33. Мелащенко В.Ф., Молдован В.В. Основи конституційного права України. - К.,1996. - 341 с.

  34. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права від 12.12.1966 року// Права людини і професійні стандарти для юристів. В документах міжнародних організацій. Українсько-американське бюро захисту прав людини. Амстердам-Київ, 1996.-С. 9-18.

  35. Мінімальні стандартні 7правила поводження з ув'язненими (резолюція Економічної та Соціальної Ради 663 С (ХХ1V ) від 31.07. 1957 і 2076 (ХП) від 13.05.1977 // Права людини і професійні стандарти для юристів, в документах міжнародних організацій. Українсько-американське бюро прав захисту людини. Амстердам-Київ, 1996.- С.174-187.

  36. Моделі демократії в Європі: парламентська і президентська демократія: Демократія та розподіл влади // Демокр. зошити. - К., 1995. - Вип.1: Азбука демократії. - c. 10-35.

  37. Нерсесянц В.С. Права людини в історії політичної і правової думки // Права людини в історії людства й у сучасному світі. - М., 1989. – c. 372.

  38. Общая теория государства и права: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. - М.: Юрист, 1994. – c. 372.

  39. Общая теория прав человека . / Руков. автор. кол-ва и ответ. редактор докт. юр. наук Е.А. Лукашова. - М.: Изд-во Норма, 1996. – 520 с.

  40. Основи конституційного права України / Під ред. В.В. Копейчикова. - К.: Юринком Інтер, - 1998. – 214 с.

  41. Основні принципи застосування сили та вогнепальної зброї службовими особами з приводу підтримання правопорядку / 8-й Конгрес ООН по запобіганню злочинності і поводженню з правопорушниками від 1990 р. // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упор. Ю.К. Качуренко. - К. : Наукова думка. 1992.- 27-29 с.

  42. Пиголкин А.С. Общая теория права. - М., 1996. – 462 с.

  43. Постанова КМУ від 12 червня 1998 року № 852 "Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу".

  44. Правові джерела України // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1994. - № 1.

  45. Правознавство / За ред. М.Настюка. Друге видання. - Л.: Світ, 1995. – 621 с.

  46. Свод принципов защиты всех лиц подвергаемых задержанию и заключению в какой бы то ни было форме. Утв. На 76-м пленарном заседании Генеральной Ассамблеи ООН 9 декабря 1987 / Советская юстиция. - 1992.- №6.- c. 20-22.

  47. Сравнительное конституционное право. - М.: Манускрипт, 1996. – 341 с.

  48. Стахов Н.Н. Права человека и гражданина: история и современность // Правова держава України: проблеми, перспективи розвитку. - К ., 1997 – 135 с.

  49. Сумський Д.О. Основи держави та права: Навч. посібник. - К., 1999. – 189 с.

  50. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. М.Н.Марченко. - М.: Зерцало, ТЕИС, 1996. – 298 c.

  51. Теория права и государства: Учебник для ВУЗов. Под ред. Г.Н.Манова. М.: БЕК, - 1996. - 223 с.

  52. Трошкин Ю.В. Права человека. Нарушения и защита прав человека и прессы. - М., 1997.- 230 с.

  53. Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-члєнами від 11 червня 1994 року // Голос України № 23 від 15.06.94 р.

  54. Указ Президента № 615/98 від 11 червня 1998 р. // Урядовий вісник №28 від 17.06.98р.

  55. Український моніторинг // Міжнародна інтеграція України. № 2 2002 р.

  56. Український моніторинг // Україна та ЄС. № 3 2001 р.

  57. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учебное пособие для ВУЗов. - М.: "Дабахов, Ткачев, Димов", 1995. – 411 с.

  58. Чероні У. Права людини. Демократія. Світська етика // Права людини в історії людства й у сучасному світі. - М., 1989. – 367 с.

  59. Чиркин В.К. Сравнительное конституционное право. – М.: Манускрипт, 1996. – 462 c.

Loading...

 
 

Цікаве