WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Відповідальність в конституційному праві - Курсова робота

Відповідальність в конституційному праві - Курсова робота

Контрольна робота

з дисципліни

"ОСНОВИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ"

Зміст

1.Відповідальність в конституційному праві. Поняття та характер конституційно-правової відповідальності

2.Конституція України про основні функції ти обов'язки держави

3.Конституційний статус Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади. Функції Верховної Ради

Список літератури

1.Відповідальність в конституційному праві. Поняття та характер конституційно-правової відповідальності

За порушення норм конституційного права наступає конституційно-правова відповідальність.

Конституційно-правова відповідальність становить собою особливий вид юридичної відповідальності яка передбачається конституційно-правовими нормами.

Від конституційно-правової необхідно відрізняти відповідальність передбачену іншими галузями права (кримінальним, адміністративним, цивільним) до якої притягаються громадяни, іноземці, особи без громадянства, посадові особи за порушення норм конституційного права. Так, наприклад, за порушення виборчого законодавства посадові особи та громадяни несуть кримінальну та адміністративну відповідальність, а за невиконання вимог конституційної норми, яка встановлює обов'язок не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині (ст. 66 Конституції України) особа відповідає по цивільному та адміністративному законодавству.

Конституційно-правова відповідальність носить не репресивний або матеріальний, а політичний і моральний характер. Вона не розповсюджується на громадянина, якщо він не Є посадовою особою,, суб'єктом конституційно-правової відповідальності може виступати лише орган публічної влади або його посадова особа.

В демократичній, правовій державі конституційно-правова відповідальність виступає гарантією проти узурпації та зловживання влади і розповсюджується на органи публічної влади (органи державної влади та органи місцевого самоврядування) та їх посадових осіб всіх рівнів, починаючи від Президента України і закінчуючи сільською радою.

Конституційно-правова відповідальність може бути пов'язана з реалізацією санкції, що безпосередньо передбачена конституційно-правовою нормою. Такою санкцією може бути скасування актів, звільнення з посади (відставка, усунення з поста), дострокове припинення повноважень. Так нормами конституційного права передбачено, наприклад:

а) дострокове припинення повноважень народного депутата України (ст. 81 Конституції України);

б) усунення з поста Президента України в порядку імпічменту (ст.111 Конституції України);

в) скасування рішень голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України (ч. 8 ст. 118 Конституції України);

в) відповідальність Кабінету Міністрів перед Президентом України (ст. 113 Конституції України);

г) відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування перед територіальною громадою та перед державою (ст. ст. 75, 76 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

До конституційно-правової можна також віднести відповідальність держави перед громадянами за масові порушення законності, які були допущені в минулому. Так, наприклад, відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" від 17.04.91 р. реабілітовані особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі "двійками", "трійками", особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР "Про кримінальну відповідальність за державні злочини" від 25 грудня 1958 року, а також громадяни, заслані і вислані з постійного місця проживання та позбавлені майна за рішенням органів державної влади й управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так звані банд пособники та їх сім'ї. Реабілітовані були поновлені в усіх громадянських правах, цим громадянам була виплачена компенсація. Прийняття цього Закону фактично означало визнання того факту, що суб'єктом правопорушення може виступати держава в цілому.

Інша форма відповідальності держави перед громадянами пов'язана з реалізацією права громадян оскаржити в суді рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55 Конституції України).

2.Конституція України про основні функції ти обов'язки держави

Функціями та обов`язками держави визнаються основні напрямки її діяльності, в яких відображаються і конкретизуються завдання і мета держава, проявляється її зміст і сутність, її соціальне призначення в соціально неоднорідному суспільстві.

За тривалістю дій функції поділяються на постійні і тимчасові.

За значенням – на головні і другорядні.

За застосуванням – на внутрішні і зовнішні.

Внутрішні - спрямовані всередину країни.

1. Охорона форм власності. Держава сприяє розвитку всіх форм власності.

2. Функція захисту і гарантування прав і свобод людини і громадянина (конституційне закріплення особистих, економічних, політичних, соціальних та культурних прав).

3. Охорона правопорядку. Держава охороняє правопорядок за допомогою спеціальних органів.

4. Екологічна (природоохоронна) – охорона навколишнього природного середовища, флори і фауни. Регулювання процесу використання ресурсів держави, збереження і відновлення природного середовища, подолання екологічних криз.

5. Економічна. Формування і виконання державних і регіональних програм розвитку. Економічна функція держави передбачає збирання державою податків, подальший розподіл коштів, втручання держави в економічну діяльність.

6. Фінансова. Фінансування державного і місцевих бюджетів. Фінансування різних галузей народогосподарчого комплексу.

7. Соціальна. До соціальної функції держави належить визначення основних напрямків соціальної політики. Забезпечення гідного рівня життя людей. Допомога державою громадянам, які потребують захисту: багатодітним, інвалідам і т.д. Регулювання та охорона праці. Забезпечення мінімального рівня споживання товарів та послуг населенням.

8. Культурна. Збереження, використання, створення культурної спадщини держави та її охорона, а також забезпечення доступу громадян до цієї спадщини.

9. Функція розвитку науково-технічного прогресу, стимулювання наукових досліджень господарській діяльності.

10. Інформаційна. Організація та забезпечення системи отримання, використання та збереження інформації.

11. Інші функції.

Зовнішні - спрямовані за межі країни.

1. Функція забезпечення національної безпеки держави.

2. Військова. Лише держава організовує захист країни від нападів ззовні, оголошує війну та веде загарбницькі війни.

3. Економічна. Участь у створення на основі кооперації та інтеграції виробництва і праці світової економічної системи.

4. Взаємовигідна торгівля. Іноді між державами підписуються міжнародні договори стосовно корисних копалин, технологій тощо.

5. Політична. Підтримка миру. Розвиток між державами договірних відносин. Забезпечення суверенітету і обороноздатності країни. Участь у миротворчих ненасильницьких операціях. Участь у вирішення інших глобальних проблем (зброя масового знищення).

6. Дипломатична. Обмін дипломатами, консулами тощо.

7. Інші. Брати участь у вирішенні глобальних проблем сучасності: боротьба з міжнародною організованою злочинністю і тероризмом, СНІД, пташиний грип, розв'язання проблем екологічного і демографічного характеру тощо.

Держава повинна виконувати свої функції у властивих їй правових формах. У рамках правової форми держава здійснює такі види діяльності:

Правотворча діяльність - підготовка і створення нормативно-правових актів, без яких реалізація інших функцій держави практично неможлива.

Правовиконавча діяльність - від неї залежить, чи будуть закони та інші нормативно-правові акти реалізовані, чи вони залишаться лише на папері.

Правоохоронна діяльність - владна оперативна і правозастосовча діяльність щодо охорони правопорядку, прав і свобод громадян тощо.

3.Конституційний статус Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади. Функції Верховної Ради

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент — Верховна Рада України. Лише вона має повноваження приймати закони, які є актами найвищої юридичної сили. З принципу поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову випливає, що Верховну Раду не можна розглядати як вищестоящий орган не тільки щодо інших загальнодержавних органів (Президента, Кабінету Міністрів, Конституційного Суду та Верховного Суду України), хоч вона і причетна до їх формування, а й щодо місцевих рад. Та Конституція України й не закріплює принцип єдності представницьких органів: усі інші ради визначаються в ній не як місцеві органи державної влади, а як органи місцевого самоврядування. Тому вплив Верховної Ради на діяльність інших державних органів та органів місцевого самоврядування здійснюється виключно шляхом прийняття відповідних законів, які є обов'язковими для всіх суб'єктів на території України.

Верховна Рада України, як і парламенти багатьох інших держав, наприклад, Білорусі, Литви, Болгарії, Греції, Фінляндії, складається з однієї палати. Існують і двопалатні парламенти (Росія, Казахстан, Франція, США, ФРН та інші країни). Конституція Південно-Африканської Республіки передбачала створення парламенту з трьох палат, що формувалися за расовою ознакою: палата для білих, палата для мулатів, палата для індійців. Парламент Югославії за Конституцією 1963 р. (в редакції 1968 р.) фактично складався з шести палат.

Порядок формування Верховної Ради України

Верховна Рада України обирається вільними виборами на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки. Вибори можуть бути черговими і позачерговими.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Конституції України чергові вибори до Верховної Ради повинні відбуватися в останню неділю березня четвертого року повноважень її складу.

Позачергові вибори до Верховної Ради проводяться у разі дострокового припинення її повноважень. Це може статися, якщо протягом 30 днів чергової сесії пленарні засідання Верховної Ради не можуть розпочатися і Президент достроково припиняє її повноваження та призначає нові вибори, які й будуть позачерговими. Такі вибори повинні відбутися у строк до 60 днів з дня опублікування президентського указу про дострокове припинення повноважень Верховної Ради. Причини, через які не можуть розпочатися пленарні засідання, повинні обумовлюватися її діяльністю (наприклад, відсутність кворуму через відмову частини депутатів зареєструватися як учасники пленарного засідання, безрезультатність спроб обрати Голову Верховної Ради, який повинен вести її засідання) і свідчити про нездатність даного її складу вирішувати питання організаційного плану.

Loading...

 
 

Цікаве