WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Становлення радянського права - Реферат

Становлення радянського права - Реферат

більшим втручанням держави в цей процес. Радянська держава, наприклад, одержувала від селян продукти сільського господарства у формі продрозверстки. 13 квітня 1919р. було оприлюднено декрет Раднаркому УСРР "Про розверстку лишків врожаю 1918 та попередніх років", згідно з яким вся кількість потрібного державі хліба та інших сільськогосподарських продуктів розкладалась наркомпродом між губерніями для вилучення його у населення. Губпродкоми розкладали одержане завдання між повітами, а повітпродкоми - між волостями. Волосні власті доводили розверстку до окремих сіл та селянських господарств. 10% зданого за продрозверсткою кожною волостю хліба залишалися в розпорядженні місцевих органів для подання допомоги біднякам. Селяни, "які мали продовольство" та не здавали хліб, віддавалися до суду за законами воєнного часу, їхнє майно підлягало конфіскації. На практиці продрозверстка призвела до нового пограбування селян і голоду на селі.
Основні риси сімейного права. Перші закони в галузі сімейних відносин видано у лютому 1919 p. Це були декрети Раднаркому УСРР "Про організацію відділів записів актів громадянського стану", "Про громадянський шлюб та про введення книг актів громадянського стану", "Про розлучення". В них підкреслювалося, що УСРР надалі визнає тільки громадянські шлюби. Церковний шлюб оголошувався приватною справою осіб, які одружувалися. Встановлювалося, що одруження допускається лише на добровільних засадах. Особам, які раніш узяли шлюб за примушенням, надавалося право створити нову сім'ю. Шлюб розривався органами ЗАГСу за проханням хоча б однієї з сторін.
Декрети про громадянський шлюб і свободу розлучення регла-ментували лише деякі питання сім'ї та шлюбу. З метою заповнення пробілів сімейного законодавства радянський уряд доручив нарко-мюсту підготувати проект сімейного кодексу. До початку 1919 p. проект був готовий. Норми, що містилися в ньому, у сукупності являли собою детально розроблений звід законів про шлюб, сім'ю та опіку. У зв'язку з наступом армій Денікіна Раднарком не встиг розглянути та затвердити проект кодексу. У 1920 p. був підготовлений новий проект кодексу, щоправда, тільки законів про опіку та піклування.
Основні риси земельного та колгоспного права. І Всеукраїнський з'їзд Рад, доручаючи ВУЦВК запровадити в Україні законодавство Російської Федерації, указав, в першу чергу на декрет про землю, Вводилися в дію також постанова Раднаркому РСФРР від 5 листопада 1917 р. "Про перехід землі в розпорядження земельних комітетів" та прийняте Раднаркомом РСФРР 4 грудня 1917р. Положення про земельні комітети і про врегулювання ними сільськогосподарських відносин. Часто керувалися в Україні прийнятим III Всеросійським з'їздом Рад законом "Про соціалізацію землі". Закріпивши право розпорядження землею за Радами та підпорядкованими ним волосними земельними комітетами, ці законодавчі акти фактично встановили націоналізацію землі.
На підставі декрету про землю було націоналізовано близько 15 млн. десятин поміщицької, удільної та церковної земель. Зрівняльний перерозподіл землі мав дати селянській бідноті близько 8 млн. десятин землі заможних селян. У розпорядження бідноти передавалися понад 2 млн. голів худоби та коней.' Це в той час було тяжким ударом по приватній власності, вирішальним вкладом в справу зміцнення на селі диктатури пролетаріату та його союзу з батрацтвом. Проводилася жорстка лінія на соціальне розшарування села, внаслідок чого завдавався удар по працьовитій, а тому й заможній частині селян.
Отже, аграрне законодавство наприкінці 1917 - на початку 1918 pp. надало сили закону найважливішим програмним вимогам більшовицької партії з аграрного питання. До чого у підсумку призвела така політика, видно по результатах масової примусової колективізації наприкінці 20-х - на початку 30-х років, яка завершилась голодомором. Навіть у той час, що розглядається, закон "Про соціалізацію землі" уже ставить завдання "розвитку колективного господарства в землеробстві... за рахунок господарств одноосібних". У переліку землекористувачів на перше місце поставлені сільськогосподарські комуни та товариства. Тимчасове положення про соціалізацію землі зазначало, що "Українська Радянська Республіка з метою найскорішого досягнення соціалізму всіляко сприяє (культурна та матеріальна допомога) загальній обробці землі, віддаючи перевагу комуністичному і кооперативному господарству перед одноосібним". Втілення в життя радянських законів повсюдно супроводжувалося жорстокою боротьбою на селі. Боротьба із заможним селянством особливо загострювалася там, де у зрівняльний примусовий розподіл утягувалися так звані "лишки" землекористування.
Наприкінці 1918 p. державну власність на землю було повністю відновлено. Конституція УСРР 1919 p. закріпила скасування приватної власності на землю.
Декрет ВУЦВК від 26 травня 1919 р. "Про соціалістичний землеустрій ти про перехідні заходи до соціалістичного землекористування", який в основному відтворював прийняте Всеросійським ЦВК 14 лютого 1919 p. Положення про соціалістичний землеустрій та про заходи переходу до соціалістичного землеробства, докладно визначив правове положення земель, надр, вод та лісів. У ньому говорилося, що приватна власність на землю, надра, води та ліси скасовується. Вся земля вважається єдиним державним фондом. Таким чином, в законодавстві УСРР був оформлений інститут єдиного державного земельного фонду, який знаходився у безпосередньому розпорядженні органів радянської держави.
Зміст права державної власності полягає у визначенні радянською владою загальних правил володіння та користування землею. Заборонялися цивільно-правові угоди з землею. Тільки держава, яка стала виключним власником землі, мала право визначати долю землі як об'єкта володіння та користування нею. Для контролю за дотриманням законодавства про націоналізацію землі було створено Всеукраїнську центральну комісію з націоналізації землі.
Радянське право, регламентуючи порядок користування землею, продовжувало сприяти розвитку колективних форм землекористування. Значна увагаприділялася організації радгоспів, сільськогосподарських комун, артілей, товариств із спільної обробки землі. Колективні господарства наділялися землею в першу чергу, за високою нормою та кращими ділянками. Керівництво будівництвом радгоспів здійснював наркомзем. На місцях цією роботою займалися земвідділи. У 1919 р. в Україні було створено близько 1700 радгоспів.
У практиці застосування навіть такого своєрідного аграрного законодавства були допущені серйозні перекручення. Широко зас-тосовувалися методи примушування щодо селянства при створенні радгоспів, артілей та комун.
Розподіл землі у зрівняльне землекористування передбачався декретом ВУЦВК від 26 травня 1919 p., а також виданим 5 лютого 1920 р. Всеукрревкомом Законом про землю.
Основні риси трудового права. Відсутність у перший час в Україні центру регулювання трудових відносин призвела до того, що з метою розв'язання трудових спорів трудящі зверталися до найближчого органу радянської влади. Тут спори розглядалися у відділах праці, комісарами праці або комісіями профспілок та ЦРФЗК.
Діяльність зазначених органів регулювання трудових відносин була спрямована на втілення в життя радянського законодавства про працю, в першу чергу декретів про 8-годинний робочий день, про соціальне страхування від безробіття або на випадок хвороби, про біржу праці, постанови про перебудову страхових органів на засадах самоврядування. Позитивно
Loading...

 
 

Цікаве