WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Вирок в кримінальному судочинстві - Курсова робота

Вирок в кримінальному судочинстві - Курсова робота

Обставини злочинного діяння місце, час, спосіб вчинення злочину, форму вини, мотиви і наслідки злочину повинні бути підтверджені доказами. Суд в описово-мотивувальній частині вироку зобов'язаний привести підстави, за якими він не погодився з пред'явленим органами слідства звинуваченням.

Якщо підсудний обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, передбачених різними статтями кримінального закону, і звинувачення в здійсненні деяких з цих злочинів не підтвердилося, суд в описово-мотивувальній частині вироку наводить мотиви визнання підсудного винним в одних злочинах і виправдання за звинуваченням в інших злочинах.

У випадках, коли підсудному поставлено вчинення злочину, що складається з декількох епізодів і підпадає під дію однієї статті кримінального закону (наприклад, кілька крадіжок або кілька епізодів продовжуємо злочинної діяльності), і звинувачення в здійсненні деяких з них не підтвердилося, то, якщо це не тягне зміни кваліфікації скоєного, суду достатньо в описово-мотивувальній частині вироку з приведенням належних мотивів сформулювати висновок про визнання звинувачення в цій частині необгрунтованим.

Якщо підсудний здійснив одну злочин, який помилково кваліфіковано кількома статтями кримінального закону, суд в описово-мотивувальній частині вироку повинен вказати про виключення помилково поставлений підсудному статті кримінального закону, навівши відповідні мотиви.

Якщо в ході судового розгляду суд виніс ухвалу (постанову) про закриття справи по деяких із статей, за яким підсудному раніше було пред'явлено звинувачення, в описово-мотивувальній частині вироку необхідно зазначити, що справу за обвинуваченням підсудного у вчиненні інших злочинів припинено окремим визначенням (постановою ).

У вироку вказується, які обставини, що характеризують особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання доведені при розгляді кримінальної справи відповідно до вимог ст. 73 КПК України і враховані судом при призначенні покарання.

У тих випадках, коли та чи інша обставина, передбачене в законі як обтяжлива покарання (наприклад, настання тяжких наслідків у результаті вчинення злочину), вказано в диспозиції статті кримінального закону в якості одного з ознак злочину (зокрема, смерть потерпілого при звинуваченні підсудного у вбивстві), воно не має додатково враховуватися як обтяжлива покарання при мотивуванні призначення покарання за цей злочин.

Суд повинен конкретизувати ті обставини, які покладені в основу прийнятого ним рішення про призначенні покарання, а не обмежуватися загальної посиланням на особу винного. Недостатньо переконливою визнається застосовувана на практиці наступна мотивування

призначення покарання – "... виходячи з особи винного, його відношення до праці, наявності двох малолітніх дітей, неправильної поведінки потерпілій, а також характеру і тяжкості злочинних дій, скоєних на грунті пияцтва". У такому вигляді вона не дає відповіді на питання, як саме характеризувався обвинувачений, у чому полягало неправильне поводження потерпілої, розглядав чи суд стан сп'яніння винного як обставина, обтяжлива його наказаніе.

Мотивування призначення покарання у вигляді позбавлення волі, якщо санкція кримінальної закону передбачає й інші покарання, не пов'язаних з позбавленням волі; застосування умовного засудження; призначення покарання нижче найнижчої межі, передбаченої кримінальним законом за даний злочин, переходу до іншого більш м'якого покарання; призначення колонії — поселення, виховній колонії або виду виправної колонії з відступом від загальних правил, а також вирішення питань, пов'язаних з відстрочкою виконання вироку, не може обмежуватися вказівкою на те, що, наприклад, суд ухвалив "... до уваги всі обставини справи, конкретну обстановку, у якій мала місце подія, особливості особи потерпілою, її поведінка ". Суд, який розглядає справу по першій інстанції, зобов'язаний у вироку привести переконливі докази про необхідність вибору одного з вищевказаних рішення. При цьому вказати, які саме обставини справи він мав на увазі, в чому, продовжуючи наш приклад, ... висловилися конкретна обстановка, особливості особистості і поведінку потерпілої.

У кожному випадку застосування ст. 64 КК суд зобов'язаний вказати, які саме обставини ним визнаються винятковими і у поєднанні з даними про особу підсудного враховуються при призначенні покарання. Причому у вироках повинні системно класифікуватися обставини, одні з яких відносяться до категорії пом'якшуючих, а інші – до категорії обтяжуючих покарання, так щоб було зрозуміло, на яку сукупність обставин судом зроблено акцент при призначенні покарання.

Суди повинні мотивувати непризначення додаткового покарання, коли його застосування за законом обов'язково або альтернативно.

Якщо судимості в обвинувачуваного зняті або погашені, однак їх наявність у минулому має значення для призначення йому виду виправної установи, суд в описово-мотивувальній частині вироку

вказує, що підсудний раніше відбував покарання у вигляді позбавлення свободи.

У всіх випадках повинна бути мотивована у вироку застосування смертної кари на основі встановлених обставин скоєного злочину і даних, з вичерпною повнотою характеризують підсудного.

При постановленні обвинувального вироку без призначення покарання (коли діяння втратило суспільну небезпеку або особа, яка його вчинила, перестала бути суспільно небезпечною) в описово-мотивувальній частині вироку суд зобов'язаний мотивувати прийняте рішення з приведенням конкретних обставин, що підтверджують висновки суду.

У вироку необхідно привести всебічний аналіз докази, на яких суд заснував висновки, при цьому повинні отримати оцінку всі докази, що викривають, так і виправдовують підсудного. У випадках, коли у справі є декілька висновків експертів, які містять різні висновки по одних і тих же питань, суду слід дати у вироку оцінку кожному з них у сукупності з іншими доказами у справі і привести мотиви, з яким він погодився з одним із висновків і відкинув інші.

Суд має вказувати у вироку, чому одні докази їм визнані достовірними, а інші відкинуто. У справі відносно декількох підсудних або у справі, за яким підсудний обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, вирок повинен містити аналіз доказів щодо кожного підсудного і по кожному звинуваченням.

Посилаючись у вироку на показання допитаних у справі осіб, висновок експерта (спеціаліста), протоколи слідчих і судових дій та інші документи, які підтверджують, на думку судна, ті чи інші фактичні обставини, суд зобов'язаний розкрити їх зміст. Наприклад, не тільки перерахувати прізвища потерпілих, свідків, а й викласти суть їх свідчень.

В описово-мотивувальній частині вироку повинні знайти повне викладено результати оцінки висновку експерта (спеціаліста).

Суд зобов'язаний вказати, які факти встановлені висновком експерта (спеціаліста), а не обмежуватися лише посиланням на його заключеніе380.

В описово-мотивувальній частині вироку повинно бути також відображене відношення підсудного до пред'явленим звинуваченням та дано оцінку доказам, наведеним ним на свій захист. У разі зміни підсудним показань, даних ним при провадженні дізнання чи попереднього слідства, суд зобов'язаний ретельно перевірити ті та інші його свідчення, з'ясувати причини зміни показань і дати їм оцінку в сукупності з іншими зібраними у справі доказами.

При постановленні виправдувального вироку в його описово-мотивувальній частині вказується істота пред'явленого обвинувачення, викладаються обставини справи, як вони встановлені судом, аналізуються докази, що обгрунтовують висновок суду про невинність підсудного, наводяться мотиви, з яких суд відкинув докази, представлені стороною обвинувачення, мотиви рішення в щодо цивільного позову. Включення в виправдувальний вирок формулювань, що ставлять під сумнів невинуватість виправданого, не допускається.

У разі постанови виправдувального вироку щодо особи, що обвинувачувався у вчиненні декількох злочинів, кваліфікованих однією або кількома статтями (пунктами, частинами статей) кримінального закону, суд повинен в описово-мотивувальній частині вироку з наведенням мотивів сформулювати висновок про визнання обвинувачення необгрунтованим по кожній статті ( пункту, частини статті, епізоду звинувачення) із зазначенням відповідної основи виправдання, передбаченого законом.

Loading...

 
 

Цікаве