WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Виникнення, здійснення і припинення права землекористування - Курсова робота

Виникнення, здійснення і припинення права землекористування - Курсова робота

Права землекористувачів охороняються законом. Вони можуть бути обмежені в інтересах держави або інших природокористувачів лише у випадках, передбачених Земельним кодексом. Це найважливіша гарантія здійснення прав землекористувачами. Правозастосовним органам не надано права встановлювати підстави для обмеження прав землекористувачів.

Обмеження земельних прав суб'єктів можливе у встановленому законом порядку з метою створення необхідних умов для розвитку окремих галузей господарства, забезпечення безпеки населення, охорони довкілля. Це може бути заборона оранки земель і використання хімічних добрив, засобів захисту рослин поблизу водоймищ, встановлення особливого обмежувального режиму використання земель у межах зон, виділених з метою створення умов для експлуатації промислових, транспортних та інших об'єктів, а також охоронних зон заповідників, інших природно-заповідних територій тощо (статті 68, 69, 72, 75 ЗК України).

Поряд з правами щодо використання земельних ділянок на землекористувачів покладаються і відповідні обов'язки. Такий перелік обов'язків закріплено ст. 40 ЗК України. Він включає обов'язки: забезпечувати використання землі відповідно до цільового призначення та умов її надання; ефективно використовувати землі відповідно до проекту внутрішньогосподарського землеустрою, підвищувати її родючість, застосувати природоохоронні технології виробництва, не допускати погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності; здійснювати комплекс заходів щодо охорони земель; своєчасно вносити земельний податок або орендну плату за землю, не порушувати права власників інших земельних ділянок і землекористувачів, у тому числі орендарів; зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем; дотримуватись режиму санітарних зон і територій, що особливо охороняються; та інші.

Серед названих обов'язків землекористувачів особливо наголошується на обов'язку використання землі відповідно до цільового призначення й умов її надання. Нецільова експлуатація землі розгляд дається як правопорушення з усіма правовими наслідками.

Обов'язок ефективно використовувати землю припускає її використання за цільовим призначенням і з найкращою господарською віддачею. Тобто землекористувач зобов'язаний підвищувати родючість грунту, запроваджувати прогресивні технології при використанні земель тощо.

Недотримування правил добросусідства, які після включення їх до ст. 40 ЗК України набули загальнообов'язкового характеру, за певних умов тягне за собою для винної особи негативні правові наслідки. Суть розглянутого обов'язку повинна зводитися до невчинення землекористувачами на наданих земельних ділянках дій, які б порушували інтереси суміжних землекористувачів, незаподіяння збитків суміжному чи іншому землекористувачеві.

У процесі здійснення суб'єктивного права землекористування можливе його припинення, яке може настати за бажанням землекористувача або в примусовому порядку.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою або її частиною передбачені в ст. 27 ЗК України. Вказана стаття закріплює вичерпний перелік підстав припинення права землекористування, але деякі підстави обтяжуються окремими умовами. Разом з тим значна більшість підстав, закріплених у цій статті, є безумовними, тому що при їх наявності право землекористування припиняється. Проте в реальній дійсності деякі з них утворюють лише саму можливість припинення права землекористування. Так, використання землі не за цільовим призначенням, нераціональне використання земельної ділянки або застосування способів, що призводять до зниження родючості ґрунтів і забруднення, систематичне невнесення платежів за землю ще не тягнуть за собою безумовного припинення земельних прав. Стаття 29 ЗК України встановлює особливий порядок усунення зазначених правопорушень. І лише при неусуненні цих правопорушень у кожному окремому випадку право користування земельною ділянкою може бути припинено. При цьому припиненню вказаного права передує письмове попередження органів державного контролю за використанням і охороною земель або фінансових органів землекористувачів про необхідність усунення виявлених порушень у місячний термін. Якщо за цей час порушення не будуть усунуті, на винних осіб накладається адміністративне стягнення у встановленому порядку і надається додатково місячний термін для усунення порушень. Коли ж порушення і в цей термін не будуть усунуті, вказані органи передають відповідній місцевій раді або власнику землі, який надав земельну ділянку в користування, акт і висновок про необхідність припинення права на земельну ділянку.

Самостійною підставою припинення права землекористування є нераціональне використання земельної ділянки (п. 5 ст. 27 ЗК України). Але ця підстава не поширюється на право користування землею громадянами, що ведуть селянське (фермерське) господарство, протягом трьох років з часу надання земельної ділянки.

До специфічних підстав припинення права користування землею належать: використання земельної ділянки способами, що призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки; невикористання протягом одного року земельної ділянки, наданої для сільськогосподарського виробництва, і протягом двох років — для несільськогосподарських потреб; припинення діяльності селянського (фермерського) господарства.

Неправомірні способи експлуатації землі, які впливають на стан грунтів (зниження родючості або їх забруднення), погіршують екологічну обстановку, можуть бути різними.

Невикористання земельної ділянки протягом відповідного строку є підставою для примусового припинення права користування землею. Таке правопорушення — це фактичне залишення земельної ділянки без експлуатації. Тривалість невикористання встановлена залежно від цільового призначення земельних ділянок: один рік -— для сільськогосподарського виробництва і два роки — для несільськогосподарських потреб. Перебіг цього строку може починатися як з моменту надання земельної ділянки, так і з будь-якого іншого моменту. Важливо лише, щоб цей термін був безперервним.

Висновок

Єдину умовну підставу припинення права користування землею передбачає ст. 27 ЗК України — укладення незаконних угод щодо землі. До таких угод згідно зі ст. 114 ЗК України належать купівля-продаж, дарування, застава і самовільний обмін земельних ділянок землекористувачами, в тому числі орендарями. Перелік названих угод є вичерпним. Всі вони порушують право власності на землю і через це у встановленому порядку повинні визнаватися недійсними з усіма правовими наслідками. У кожному конкретному випадку питання про припинення права користування земельною ділянкою, що виступала об'єктом угоди, розглядається судовими органами з урахуванням всіх фактичних обставин.

Право користування орендованою землею припиняється також, при розірванні договору оренди. Розірвання такого договору можливе при наявності згоди орендаря і орендодавця. Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, воно можливе лише в судовому порядку.

Припинення права користування землею в більшості випадків, передбачених ст. 27 ЗК України, провадиться в межах населених пунктів відповідною радою, за межами населених пунктів — сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, радою, а у разі вилучення земель — за рішенням ради, що має право вилучати земельні ділянки.

Припинення права користування землею за вчинене правопорушення, передбачене ст. 27 ЗК України, при вилученні земель у разі незгоди землекористувача провадиться в судовому порядку.

Право тимчасового користування землею припиняється шляхом розірвання договору.

Література

  1. Баб'як О. С, Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологічне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2000.- 216 с.

  2. Балюк Г.І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. Посібник. – К.: Хрінком Інтер, 2006. – 192 с.

  3. Екологічне право. Особлива частина Підручник. Для студентів юридичних вузів і факультетів. За редакцією академіка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001

  4. Екологічне право України За редакцією професорів В. К. Попова і А. П. Гетьмани. Харків, "Право". 2001

  5. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка", 2005. - 848 с

  6. Закон України "Про охорону навколишнього середовища". – К., 1991.

  7. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. -Львів: "Новий Світ-2000", 2003. - 248 с.

Loading...

 
 

Цікаве