WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Виникнення юридичних осіб - Курсова робота

Виникнення юридичних осіб - Курсова робота

Для реєстрації юридичної особи необхідно представити чи направити поштою до органу, що реєструє, комплект документів, що включає:

а) установчі документи, необхідні для створення суб'єкта даної організаційно-правової форми відповідно до вимог законодавства:

— рішення власника (власників) майна чи уповноваженого ним (ними) органа про створення юридичної особи. Якщо засновників чи уповноважених осіб двоє і більше, таким рішенням виступає установчий договір, а також у випадках, передбачених законом, — протокол установчих зборів (конференції);

— статут (положення), якщо він потрібно для створення даної організаційно-правової форми господарювання;

б) реєстраційну картку встановленого зразка;

в) документ, що підтверджує оплату державної реєстрації;

г) документ, що підтверджує внесення кожним учасником первісного внеску для формування статутного фонду засновниками в розмірі, не нижче встановленого законом.

Додатково повинні бути представлені й інші документи, якщо це передбачено законодавством, зокрема:

— доручення — якщо реєстрацію здійснює уповноважене засновниками особа;

— звіт про наслідки підписки на акції;

— документ, що підтверджує реєстрацію іноземної юридичної особи — засновника в країні місцезнаходження у встановленому законом порядку;

— документ, що підтверджує право власності цілісного майнового комплексу, — при реєстрації правонаступника державного підприємства й ін., але тільки якщо це передбачено законодавством.

Перелік необхідних для державної реєстрації документів є вичерпним. Якщо зазначений комплект документів наданий, державна реєстрація повинна бути проведена в 5-денний термін. Нині передбачена можливість прискореної реєстрації суб'єкта підприємництва — протягом одного дня, що вимагає сплати потрійного розміру реєстраційного збору.

Практичний інтерес представляє і момент закінчення державної реєстрації, що повинний бути моментом виникнення нової юридичної особи. Разом з тим цей момент чітко не встановлений у законодавстві, тільки вказується, що при необхідності реєстрації юридичної особи її правоздатність виникає "з моменту реєстрації". Що варто вважати моментом реєстрації: момент винесення рішення виконкому про реєстрацію чи момент внесення в Єдиний державний реєстр? В. С. Щербина вважає, що день включення в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій є вдень реєстрації підприємства23. Однак момент реєстрації і момент внесення даних про реєстрацію до державного реєстру збігаються в законодавствах тих країн, у яких той самий суб'єкт є органом, що реєструє, і реєстродержателем. В Україні інакше: збір інформації для реєстру і ведення реєстру віднесені до компетенції різних органів: державна реєстрація — до органів місцевого самоврядування, а державний реєстр — до органів статистики. Тому існує часовий розрив між моментом винесення рішення виконкому про реєстрацію і момент внесення підприємства в Єдиний державний реєстр. Такий висновок випливає з аналізу положень п. 13 Положення про державну реєстрацію і п. 9 Положення про Єдиний реєстр підприємств і організацій України від 21 січня 1996 р. (далі — Положення про Єдиний реєстр). Відповідно до них орган, що реєструє, зобов'язаний у 5-денний термін із дня державної реєстрації передати органу статистики дані для внесення до Єдиного реєстру, повідомити про реєстрацію в податкові органи.

Думаємо, що діюче українське законодавство варто змінити і державна реєстрація дійсно повинна закінчуватися внесенням підприємства, організації в Єдиний державний реєстр (однак для цього орган, що реєструє, повинний вести і державний реєстр). Це дозволить іншим учасникам ринку при необхідності одержувати інформацію про передбачуваного контрагента й у визначеній мері буде сприяти захисту їхньої економічної безпеки.

У підтвердження реєстрації орган, що реєструє, видає свідчення про державну реєстрацію (оригінал і три копії) (п. 12 Положення про державну реєстрацію). На наш погляд, свідчення про державну реєстрацію не є "дозвільним" документом на заняття підприємницькою діяльністю, воно лише доводить факт державної реєстрації. Думаємо, що змінений зміст правових норм, що допускають нині видачу дубліката посвідчення про державну реєстрацію при дотриманні визначеної процедури (пункти 29—31 даного Положення), більше відповідає функціональної ролі посвідчення про держрегістрацію, чим практика, що раніше існувала, що сприймала відсутність у правових нормах указівки на видачу дубліката свідчення про державну реєстрацію як заборона.

Відмовлення органа, що реєструє, у державній реєстрації може бути оскаржений у судовому порядку, а порушення термінів реєстрації надає право залучити його до відповідальності.

Правові норми не визначають, у чому суть перереєстрації. У той же час перереєстрація організації може мати місце, якщо остання уже визнана як суб'єкта права. І тому представляється обґрунтованим пропозицію про те, що непорозумінь з перереєстрацією підприємств не виникало, якби законодавством була встановлена інша процедура їхньої реєстрації — у єдиному реєстрі. У цьому випадку перереєстрація провадилася б шляхом внесення змін до єдиного реєстру. Правильно, на наш погляд, визначені і мотиви введення процедури перереєстрації — недостатньо точне вираження можливостей (на наш погляд, вірніше говорити про прагнення) контролю з боку держави за змінами, що відбуваються на підприємстві24. Думаємо, що така ситуація викликана поділом функцій реєстрації і ведення державного реєстру. При такім положенні орган, що реєструє, виконує роль своєрідного посередника, і внесення змін ним до реєстру прямо, без звернення в Єдиний державний реєстр органів статистики, неможливо.

Питанням скасування реєстрації присвячений цілий комплекс правових норм. Разом з тим не визначена її правова природа. Скасувати її можна за бажанням засновників (добровільний порядок) чи за рішенням суду (примусовий порядок). При добровільному скасуванні державної реєстрації підставою служить заява суб'єкта підприємництва. Випадки скасування державної реєстрації в примусовому порядку визначені законодавством (ч. 11 ст. 8 Закону України "Про підприємництво"). Підставою для неї є рішення суду.

З роз'яснень Вищого Господарського суду України випливає, що примусове скасування державної реєстрації можливе тільки на підставі рішення суду. Без цього орган, що реєструє, не має права скасувати своє рішення про державну реєстрацію суб'єкта підприємництва. Порушення судового порядку скасування державної реєстрації дозволяє визнати недійсним прийняте органом, що реєструє, рішення в порядку, установленому чинним законодавством.

Аналіз основ скасування державної реєстрації, переліку необхідних для цього документів, юридичних наслідків ухвалення рішення про скасування державної реєстрації дозволяє зробити висновок, що метою скасування державної реєстрації є реєстрація факту припинення суб'єкта підприємництва. Скасування державної реєстрації збігалося б з виключенням суб'єкта з Єдиного державного реєстру, якби реєстрація і ведення реєстру здійснювалися тим самим суб'єктом. Зараз скасування державної реєстрації — це передостання стадія припинення суб'єкта підприємництва, що має своєю метою контролювати законність процедури припинення суб'єкта. Рішення виконкому про скасування державної реєстрації є проміжним документом, необхідним для виключення підприємства з Єдиного державного реєстру і для зміни статусу громадянина в реєстрі фізичних осіб.

Висновки

В основі створення юридичної особи лежить вольове рішення власника майна про спосіб його використання. Воно не вимагає спеціального оформлення при утворенні громадянином приватного підприємства і підтверджується твердженням його статуту. Якщо засновників два і більш, результатом їхнього спільного волевиявлення й угоди є установчий договір, якщо він необхідний для суб'єкта даного виду й організаційно-правової форми (ст. 5 Закону України "Про підприємства в Україні", ст. 26 Закону України "Про господарські товариства", ст. 8 Закону України "Про підприємництво", п. 3 Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності).

При розмежуванні осіб, що беруть участь на різних етапах створення й існування юридичної особи, варто враховувати, по-перше, момент вступу суб'єкта у внутрішні правовідносини; по-друге, обсяг і підстави його відповідальності перед третіми особами; по-третє, його процесуальні права при участі в керуванні. Таке розмежування обумовлене і практичною значимістю, оскільки окремі правові норми адресовані саме засновникам. Зокрема, тільки засновники: несуть солідарну відповідальність по зобов'язаннях, що виникло до реєстрації АТ (ч. 3 ст. 26 Закону України "Про господарські товариства"); повинні бути власниками акцій протягом 2 років на суму не менш 25 відсотків статутного фонду АТ (ст. 30 Закону); відповідають по зобов'язаннях, укладеним до моменту реєстрації товариства і їм надалі не схваленим (ч. 3 ст. 8. Закону).

Loading...

 
 

Цікаве