WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Вина як ознака суб’єктивної сторони злочину - Курсова робота

Вина як ознака суб’єктивної сторони злочину - Курсова робота

Вирішальне значення для правильної кваліфікації залишення в небезпеці має диференціація фактичної підстави виникнення обов'язку надати допомогу, тобто специфіка суб'єкта цього злочину. Останніми можуть бути, по – перше, особи, які згідно із законом зобов'язані піклуватись про потерпілого, і, по-друге, особи, які самі поставили потерпілого в небезпечний для життя стан. У першому випадку йдеться про так звану бездіяльність – невтручання, а в другому – про бездіяльність, яка створює небезпеку (тут більш доцільно говорити про "чисту" та "змішану" бездіяльність відповідно).

Зазначене розрізнення прямо випливає на вирішення питання про вину щодо наслідків. Думки українських науковців з цього питання переважно співпадають. Так, якщо небезпечне для життя особи становище зумовлене причинами, незалежними від волі винного, і виникло не внаслідок його дій, то незалежно від форми вини щодо наслідків, передбачених ч.3 ст. 135, дії винного кваліфікуються лише за ч.3 ст. 135. У випадку, коли особа своїми умисними діями поставила потерпілого в небезпечне для життя становище і завідомо залишила його без допомоги, її дії можуть кваліфікуватись за ч. 3 ст. 135 лише при необережній формі вини до наслідків. Якщо ж буде встановлено щодо наслідків умисну вину, то дії винного мають кваліфікуватись яку вмисне вбивство чи умисне заподіяння тілесних ушкоджень. Отже, при умислі щодо наслідків остаточна кваліфікація залежить від фактичної підстави виникнення обов'язку надати необхідну допомогу потерпілому. Метою залишення в небезпеці є бажання винного ухилитися від надання допомоги потерпілому. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними(уникнути кримінальної відповідальності, небажання допомогти через брак часу, легкодухість, помста тощо) і не кваліфікацію вчиненого не впливають. Проведений аналіз дає можливість дійти до таких висновків. Зі змісту ст. 135 КК України випливає, що залишення в небезпеці може вчинятись лише із прямим умислом, коли винний достовірно знає про те, що потерпілий знаходиться в небезпечному для життя стані. При кваліфікації залишення в небезпеці треба окремо встановити психічне ставлення винного до бездіяльності(при змішаній бездіяльності – і до самих дій, внаслідок яких потерпілий опинився в небезпеці), а також до наслідків, передбачених ч.3 ст. 135 КК України. Ставлення винного до цих наслідків залежно від підстави виникнення обов'язку надати допомогу може бути умисним або необережним (самовпевненість). Особливо кваліфікований склад залишення в небезпеці в цілому є умисним злочином.

Як приклад складної форми вини розглянемо такий випадок, який мав місце у судовій практиці Комінтернівського району м. Харкова. Двоє молодих людей посварилися і один з них, О., старший за віком, вдарив молодшого В. двічі за те, що той зухвало вів себе біля кінотеатру, лаявся. В. зібрав 4- х своїх друзів і вони вирішили провчити О., побити його При цьому В. взяв з дому перо чинний ніж. Вони викликали з дому О. і намагалися побити його, але, оскільки О. був набагато сильнішим фізичного, то легко з ними справився. В., вихопив з кишені ніж і вдарив ним О. під пахву. Через кілька хвилин від цього поранення О. помер на місці злочину. Як встановлено судово – медичною експертизою, смерть настала від поранення стегнової артерії, що привело до смерті потерпілого. Безумовно, В. навмисно завдав тілесне ушкодження О., хотів його провчити, а не "вбити";;саме з цією метою вдарив його ножем, розуміючи, що це небезпечно, але розраховував, що "пронесе", "не в серце ж бив" і т.п., тобто ставлення до смерті збайдужіле(злочинна самовпевненість). В цілому ж злочин кваліфікується як навмисний.

Заключення

Кожен злочин це єдність об'єктивного та суб'єктивного, які настільки взаємопов'язані, що вчинки викривають думки, наміри, а про наміри, думки судять по вчинку. Суб'єктивна сторона - елемент злочину, яка є чи не найскладнішим для дослідження та аналізу. Це пояснюється тим, що для його дослідження необхідно поринути у внутрішній світ людини, визначити її моральні якості, систему життєвих цінностей, емоційний статус та емоційний стан на момент вчинення злочину. Як писав Г. Гегель – людина робить такою як вона є; людина не що інше, як низка її вчинків.

З вищевивикладеного в даній курсовій роботі видно, що в теорії кримінального права та кримінальній практиці ще є багато спірних моментів, існують альтернативні погляди, різні точки зору на те чи інше поняття, інститут, категорію кримінального права, а отже є простір для наукових досліджень, кримінально – правового аналізу цих явищ і відповідно для вдосконалення кримінальних законів та практики їх застосування.

Використана література:

  1. Конституція України - 28 червня 1996 р.

  2. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / А.В. Савченко, В.В. Кузнєцов, О.Ф. Штанько – К.: Вид Паливода А.В., 2005 -640 с.

  3. Кримінальне право України: Тези лекцій і практичний завдання/ Бовсуновський В.М. – К.:вид. "Наукова думка",1995.-455 с.

  4. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів ВНЗ.: Атака, 2004.-488 с.

  5. Новий Кримінальний кодекс України. Питання застосування і вивчення. – Матеріал міжнародної науково – практичної конференції (Харків) 25-26 жовтня 2001 року/Редколегія.: В.В. Сташко(головний редактор) та ін.-К.-Х.: "Юрінком Інтер", 2002.-272 с.

  6. Н.Й. Коржанський/Уголовне право України.Частина загальна.:Курс лекцій.-К.: "Наукова думка" та Українська видавнича група, 1996.-336 с.

  7. Кримінальне прав України. Загальна частина: Підручник для юрид.вузів і фак./М.І.Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І. Борісов та ін.;за ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса та ін.-Х.:Право, 1997.-368 с.

  8. Цит. Российское законодательство Х-ХХ веков.-М.,1984.-Т.1-

  9. Фильдштейн Г.С.-Природа умысла.-М.,1898.-с.2

  10. Практика судів України в кримінальних справах. – К.,1993.

  11. Дагель П.С. - Неосторожность. Уголовно – правовые и криминологические проблемы.-М.,1977

  12. Загородников Н.И./ Советское уголовное право. Части Общая и Особенная.-М.,1975

1 Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів ВНЗ.: Атака, 2004.-488 с.

2 Фильдштейн Г.С.-Природа умысла.-М.,1898.-с.2

3 Цит. Российское законодательство Х-ХХ веков.-М.,1984.-Т.1-с.64

4 Цит. Российское законодательство Х-ХХ веков.-М.,1984.-Т.34

5 Цит. Российское законодательство Х-ХХ веков.-М.,1984.-Т.4

6 Толковий словарь живого русского языка.-СПб.-1882.-Т.1.-с.204

7 Пионтоквский АА Учение о преступлении.-М.,-1961.-с.350

8іс Кримінальне прав України. Загальна частина: Підручник для юрид.вузів і фак./М.І.Бажанов, Ю.В.Баулін, В.І. Борісов та ін.;за ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса та ін.-Х.:Право, 1997.-368 с.

9 Див. постанова Президії Хмельницького обласного суду від 10 квітня 1992 р. в справі П., В. і К. Практика судів України в кримінальних справах. – К.,1993. – С.94

10 Див. Ухвала Судової колегії Верховного суду від 5 грудня 1989 р. в справі Т. Практика судів України в кримінальних справах. – К.,1993. – С.99-100

11 Дагель П.С.Неосторожность. Уголовно – правовые и криминологические проблемы.-М.,1977

12 Загородников Н.И./ Советское уголовное право. Части Общая и Особенная.-М.,1975

13 Архів Вінницького міського суду за 1981 р.

14 Практика судів України в кримінальних справах.-Ухвала Судової колегії Верховного суду від 26 квітня 1989 р. у справі Д.- К., 1993-С.101-102

15 Практика судів України в кримінальних справах.-Ухвала Судової колегії Верховного суду від 26 квітня 1989 р. у справі Д.- К., 1993-С.133-134

2

Loading...

 
 

Цікаве