WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Види пенсій: трудові, соціальні, за вислугу років - Курсова робота

Види пенсій: трудові, соціальні, за вислугу років - Курсова робота

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені В. Даля

Кафедра: Соціології

РЕФЕРАТ

На тему: "Види пенсій: трудові, соціальні, за вислугу років"

По дисципліні: Економічні основи соціальної роботи

Виконав: студент групи

Луганськ 2009 р.

План

Вступ

1. Пенсії по інвалідності

2. Пенсія за вислугу років

3. Пенсії на випалок втрати голувальника

4. Пенсії за особливі заслуги перед Україною

5. Соціальна пенсія

Висновок

Додатки

Список літератури

Вступ

"Пенсійне забезпечення громадян - це одне з ключових завдань в соціальній політиці сучасної держави. З того, як воно організовано, і можна судити про рівень демократії, гуманізму, соціальної справедливості, соціально-економічного і політичного розвитку тієї чи іншої держави.

Пенсія - це державна виплата, яку надають із пенсійного фонду для матеріального забезпечення непрацездатних громадян у зв'язку із їхньою минулою трудовою чи іншою суспільно корисною діяльністю в розмірах, як правило, зіставних з минулим заробітком пенсіонера.

Пенсії - найбільш значущий як за кількістю забезпечуваних, так і за обсягом витрачених на це коштів вид соціального забезпечення.

Буквальний переклад з латинської "рensio" означає платіж. Такий платіж здійснює держава через спеціально призначені для цього органи, його провадять із визначеної частини фондів для непрацездатних - так званих пенсійних фондів.

Суб'єктом цього виду забезпечення є особа, визнана непрацездатною, а саме:

  • за віком;

  • за медичними показниками (інвалідність);

  • у зв'язку з виконанням інших, крім роботи, соціальних функцій (догляд за інвалідом І групи, дитиною-інвалідом, престарілими).

Іншою важливою рисою пенсії є її зв'язок з минулою суспільно корисною діяльністю самого пенсіонера чи годувальника (у випадку надання пенсій у разі втрати годувальника). Ще однією ознакою пенсії є детальне регулювання на державному чи міжрегіональному рівнях усіх умов забезпечення цього виду виплат.

У цілому пенсійне забезпечення України регулюють понад два десятки законодавчих актів. Проте більшу частину пенсій призначають відповідно до Закону України від 5 листопада 1991 р. "Про пенсійне забезпечення". Це один із перших законів України, прийнятий в умовах незалежності і в який майже щорічно протягом 10 років вносились поправки. Останнє і сприяло появі низки проблем у системі пенсійного забезпечення.

Види пенсій, що їх отримують громадяни України в існуючій на сьогодні солідарній системі, визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Пенсії, що виплачуються державою громадянам України відповідно до Закону, підрозділяються на трудові (за віком, за вислугу років або професійні, по інвалідності, в разі втрати годувальника або страхові) і соціальні" [1, 263].

"У правовій літературі поняття "пенсія" (від лат. pensio - платіж) - це регулярна грошова виплата як матеріальна допомога за віком, з інвалідності, за вислугу років, уразі втрати годувальника.

У тлумачному словнику російської мови С.І. Ожегова слово "пенсія" визначається як "грошове забезпечення за вислугу років, з інвалідності, непрацездатності тощо".

Є.І. Астрахан у 1946р. вперше запропонував розгорнуте визначення поняття "пенсія з соціального страхування". На його думку, пенсія - це "періодичні виплати, що проводяться за рахунок коштів соціального страхування з метою матеріального забезпечення робітника, службовця чи його сім'ї у зв'язку з завершенням певного великого циклу його трудової діяльності або у зв'язку з остаточним чи тривалим вибуттям його з числа повноцінних працівників.

Аналогічне визначення пенсії подається в енциклопедичному словнику "Трудове право": "Пенсія - грошова виплата (з розрахунку на місяць), призначувана відповідно до встановлених державою правил літнім і непрацездатним громадянам з огляду на визнану суспільством об'єктивно існуючу необхідність надавати таким громадянам утримання чи допомогу за рахунок коштів, асигнованих на ці цілі державою" [2, 105-107].

"Нині пенсія призначається громадянам, які припинили чи мають право припинити трудову діяльність з огляду на досягнення встановленого пенсійного віку чи інвалідність, тобто отримання пенсії передбачено певними вимогами. Отже, пенсію не можна розглядати як абсолютно безеквівалентну виплату, хоч вона, звісно, і не є винагородою (компенсацією) за минулу працю.

Що стосується соціально-економічного призначення пенсії, то його здебільшого бачать у тому, що пенсія є основним джерелом засобів до існування для більшості пенсіонерів за віком.

Пенсія - гарантована щомісячна грошова виплата для забезпеченості громадян у старості, на випадок повної чи часткової непрацездатності, втрати годувальника, а також у зв'язку з досягненням законодавчо встановленого стажу роботи у сферах трудової діяльності.

Згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України отримують такі види державних пенсій:

а) трудові:

• за віком;

• по інвалідності;

• в разі втрати годувальника;

• за вислугу років;

б) соціальні пенсії.

Згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набув чинності з 1 січня 2004 p., передбачено такі види пенсійних виплат із солідарної системи:

• пенсія за віком;

• пенсія по інвалідності в результаті загального захворювання, інвалідності з дитинства;

• пенсія у зв'язку із втратою годувальника;

• соціальна виплата - допомога на поховання" [3, 120].

Пенсії за віком.

Пенсія за віком призначається за двох умов:

- досягнення конкретного віку;

- наявності на цей час необхідного стажу.

Право на таку пенсію мають:

- чоловіки - за умов досягнення ними віку 60 років та наявності виробничого стажу не менше 25 років;

- жінки - за умов досягнення ними віку 55 років та наявності виробничого стажу не менше 20 років;

Пенсійний вік не збігається з фактичним настанням старості і, як правило, пов'язаний не з фактичною непрацездатністю пенсіонера, а тільки з її можливим настанням.

Громадянам, чий трудовий стаж є достатнім для призначення повної пенсії, пенсії за віком призначають у розмірі, пропорційному фактичному стажу, але не менше соціальної пенсії (ст.12,20 Закону "Про пенсійне забезпечення"). Пенсії призначають відділення Пенсійного фонду за місцем проживання заявника" [1, 264].

"Розмір пенсії за віком становить 55% середньомісячного заробітку. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років - жінкам пенсію збільшують на 1% середньомісячного заробітку, але не менше як на 1% мінімального розміру пенсії. Обчислена за такою формулою пенсія не може перевищувати 75% середньомісячного заробітку (ст. 19).

Середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії беруть (за вибором того, хто звернувся за пенсією): за 24 календарні місяці роботи поспіль перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців роботи впродовж всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у роботі.

Законодавством встановлено надбавки до пенсій за віком, зокрема особам, які отримують мінімальну та максимальну пенсії:

• самотнім пенсіонерам, які потребують постійного стороннього догляду; вони мають право на надбавку в розмірі 50% соціальної пенсії (ст.21);

• непрацюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні непрацездатних членів сім'ї (ст.37, 38, 40, 41), призначають надбавку на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі соціальної пенсії, передбаченої для відповідної категорії непрацездатних;

• пенсіонерам, які набули відповідно до законодавства колишнього Союзу РСР право на надбавку до пенсії за роботу після досягнення пенсійного віку, призначають надбавку в розмірі 10% основної пенсії за кожний повний рік роботи після призначення пенсії, але не більше 40%.

Пенсії за віком є довічними пенсіями. Після досягнення пенсійного віку працівники можуть продовжувати трудову діяльність і при цьому отримувати пенсію. У випадку збільшення заробітку працюючого пенсіонера розмір пенсії можна перераховувати кожні два роки, виходячи з нового, вищого заробітку. На цих же умовах здійснюють перерахунок пенсії з урахуванням трудового стажу. Однак, якщо пенсія була призначена при неповному стажі роботи і, продовжуючи працювати, пенсіонер набув стажу, достатнього для призначення повної пенсії, перерахунок провадять незалежно від того, скільки часу минуло після призначення пенсії при неповному стажі (ст.69, 70).

Loading...

 
 

Цікаве