WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Види агентських відносин (окремі аспекти вдосконалення правового регулювання) - Курсова робота

Види агентських відносин (окремі аспекти вдосконалення правового регулювання) - Курсова робота

— агентські відносини у сфері туризму, яким притаманні такі риси: 1) спеціальне регулювання; 2) функції агента виконують суб'єкти туристичної діяльності — туристичні оператори/туроператори (юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність) та туристичні агенти/турагенти (юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність); ці особи зобов'язані дотримуватися ліцензійних вимог та здійснити фінансове забезпечення своєї цивільної відповідальності (гарантією банку або іншої кредитної установи) перед туристами; 3) договір на туристичне обслуговування, що укладається між клієнтом та турагентом чи туроператором, є різновидом агентського договору, оскільки має відповідати загальним вимогам про агентський договір та спеціальним вимогам, передбаченим Законом "Про туризм";

— агентські відносини у сфері страхуванняхарактеризуються: спеціальним регулюванням; особливостями правового статусу страхових агентів (відповідно до Закону "Про страхування" ними мають бути фізичні або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат і страхових відшкодувань); такі агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком; разом з тим підзаконним нормативно-правовими актами передбачається, що між страховиком (у тому числі страховиком-нерезидентом) і його страховим агентом укладається агентський договір, що відповідає міжнародній практиці встановлення агентських відносин;

— агентська діяльність у сфері банківської діяльності, зокрема щодо валютно-обмінних операцій:

1) нормативно-правове регулювання: Закон "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. валютні операції відносить до категорії банківських операцій, які можуть здійснюватися не лише банками на підставі банківської ліцензії, а й іншими юридичними особами на підставі ліцензії на здійснення окремих банківських операцій (ст. 47); така діяльність підлягає патентуванню; відповідно до Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 N 502, агентом у цій сфері може бути юридична особа — резидент, що внесена до Державного реєстру фінансових установ, або юридична особа, що не є фінансовою установою, однак має право надавати фінансові послуги з обміну валют у порядку, встановленому законодавством України, і яка уклала агентський договір з банком згідно із законодавством України про здійснення від імені банку та за рахунок коштів банку валютно-обмінних операцій з іноземною валютою через пункти обміну іноземної валюти (п. 1.1 гл. 1); зазначена Інструкція встановлює вимоги до статутного капіталу такої організації-агента (повинен становити не менше 250 000 грн.), та її установчими документами має бути передбачено надання фінансових послуг з обміну валют), до агентського договору, що укладається між агентом і банком (фінансовою установою), порядку його укладення (зокрема, погодження з територіальним управлінням НБУ), перевірки діяльності агента з точки зору дотримання ним вимоги чинного законодавства щодо порядку обміну валют (пункти 2.3—2.18 гл. 2), порядку здійснення валютно-обмінних операцій, в тому числі відповідальності за його порушення (глави 3—9); проведення перевірок дотримання такими організаціями-агентами вимог валютного законодавства України здійснюється відповідно до встановленого порядку;

— агентські відносини у сфері міжнародного кредитування відрізняються особливістю нормативно-правового регулювання (зазвичай регулюються міжнародними угодами про надання кредиту, складової якого є відповідний агентський договір; останній передбачає виконання агентом низки визначених умовами договору дій, спрямованих на реалізацію положень кредитної угоди щодо використання за цільовим призначенням коштів, безповоротно наданих Україні Міжнародним банком реконструкції та розвитку; разом з тим, агентом за подібними угодами є державні установи (в даному випадку Директорат програм розвитку освіти), а отже, частина ознак комерційного посередництва (в розумінні гл. 31 ГК) у такому випадку відсутня (агент не є суб'єктом господарювання і не отримує агентської винагороди);

— агентський договір у сфері зовнішньоекономічної діяльності має відповідати встановленим вимогам до зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Цей короткий (і далеко не повний, з огляду на обмежений обсяг статті) аналіз нормативно-правових актів, матеріалів судової практики та договорів свідчить про наявність особливих рис в агентських відносинах, що складаються в певних сферах господарської діяльності та/або на певних ринках. Насамперед, це: 1) спеціальне нормативно-правове регулювання, зумовлене специфікою певних сфер діяльності; 2) особливості правового статусу комерційного агента, що характеризуються спеціальними вимогами до нього (ліцензування та/або патентування діяльності, в певних випадках — вимоги щодо наявності статусу юридичної особи та розміру капіталу останньої); 3) додаткові (порівняно з відповідними положеннями ГК (статті 295—305) вимоги до агентського договору та відповідальності сторін договору; 4) наявність в агентських відносинах значної кількості учасників, включаючи й спеціально уповноважений орган держави у певній сфері господарської діяльності (на певному товарному ринку), наділений низкою повноважень, у тому числі щодо контролю за діяльністю сторін договору, а у випадках участі в агентських відносинах держави (в особі уповноваженого органу) як принципала — відсутність у останньої статусу суб'єкта господарювання в розумінні відповідних положень ГК (ст. 55).

З огляду на викладене доцільно у ГК закріпити відкритий перелік видів агентських відносин та комерційних агентів залежно від сфер їх діяльності (на зразок вищенаведеного), що допоможе практичним працівникам зорієнтуватися у визначенні нормативно-правових актів (положення гл. 31 ГК чи спеціального акта законодавства) при укладенні агентських договорів і відповідно — визначенні вимог до комерційного агента та суб'єкта, в інтересах, від імені та за рахунок якого він діє (останнього доцільно, відповідно до усталеного у світовій практиці регулювання агентських відносин, іменувати принципалом). Крім того, в спеціальних актах законодавства, прийнятих до набуття чинності ГК (зокрема у Законі "Про страхування"), має сенс передбачити укладення між агентом і принципалом агентського договору (а не договору доручення) з визначенням особливих вимог до нього з огляду на наявність значних відмінностей між цими договорами (чому буде присвячена наступна стаття).

Використана література

1. Дрішлюк А.І. Агентський договір: цивільно-правовий аспект: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одеська національна юридична академія, 2003. — 20 с.

2. Полтавський О.В. Договір морського агентування: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національний ун-т внутрішніх справ. — X., 2004. — 20 с.

3. Сергєєва Н.М. Організаційно-правові основи морського агентування: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Одеська національна юридична академія, 2000. — 21 с

4. Васильєва В.А. Цивільно-правове регулювання діяльності з надання посередницьких послуг: Монографія. — Івано-Франківськ, 2006. — 346 с

5. Коротка P.M. Види комерційних агентів // Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених. 36. наук, праць науково-практичної конференції студентів та аспірантів (19—20 квітня 2007 p.). — К.: Промінь, 2007. — С. 222.

6. Коротка Р. Місце інституту комерційного посередництва в господарському праві // Юридична Україна. — 2007. — N 6. — С. 80—86.

7. Коротка Р. Особливості агентських відносин в окремих сферах господарювання: агентування у сфері приватизації державного майна з використанням міжнародних фондових ринків II Юридична Україна. — 2007. — N 11. — С. 62—69.

Loading...

 
 

Цікаве