WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Взаємодія адміністративних та політичних механізмів у системі управління охороною здоров’я - Курсова робота

Взаємодія адміністративних та політичних механізмів у системі управління охороною здоров’я - Курсова робота

У першому розділі – "Теоретичні засади дослідження управління охороною здоров'я у контексті системного аналізу" – розглянуто ступінь наукової розробки проблеми, теоретичні підходи до її аналізу, обґрунтовано напрями реформування системи управління охороною здоров'я.

У розділі зазначається, що система охорони здоров'я є цілісною множиною багатьох елементів, кожен із яких складається з простих явищ і процесів. Вона є неврівноваженою системою, у якій весь час відбуваються зрушення та робляться спроби до встановлення рівноваги. Основними ознаками системи є:

    • взаємозв'язок групи елементів;

    • утворення цими елементами певної цілісності;

    • внутрішня взаємодія всіх елементів;

    • прагнення до самозбереження, стабільності та динамізму;

    • здатність вступати у взаємовідносини з іншими системами.

При застосуванні системного аналізу необхідно враховувати важливість інших методів управління охороною здоров'я. У взаємозв'язку вони дозволяють давати повну картину процесів, трансформації систем, визначення їх властивостей, функцій, ефективності.

Встановлено, що ефективне виконання завдань державного управління охороною здоров'я можливе тільки на основі використання всіма органами держави основних принципів державного управління.

В останні роки дещо пожвавилися наукові пошуки шляхів реформування системи охорони здоров'я. У роботі проаналізовані альтернативні погляди щодо напрямків і стратегії вдосконалення державної політики охорони здоров'я. Це дозволило виділити три головних підходи переходу до нової системи державного управління охороною здоров'я.

Перший підхід передбачає: перетворення усіх медичних закладів у недержавні автономні структури, приватну індивідуальну практику, багатоканальне фінансування за рахунок державного і місцевого бюджетів, ресурсів підприємств, сімейних бюджетів, добровільного страхування, благочинних фондів, розповсюдження їх на певні контингенти і види медичної допомоги, вільний вибір лікаря. Тобто мова йде про перехід на ринкові відносини, конкуренцію між закладами, між керівними структурами, вільне ціноутворення. Прибічники такого підходу піддавалися критиці за соціальне розшарування в медичному середовищі, виникнення нерівності в медичному обслуговуванні "еліти" і "загалу".

Другий підхід мав на увазі утримання державної медицини за кошти державного і місцевих бюджетів, комунальної і приватної – за кошти громад і громадян, введення госпрозрахунку, право на безкоштовну медичну допомогу кожного пацієнта.

Представники третього підходу вважали, що всі реформи призвели до руйнування системи радянської медицини. Введення обов'язкового медичного страхування і системи сімейного лікаря – це помилковість і механічне копіювання досвіду Заходу (там спочатку впроваджувався приватний сектор, а потім впроваджувалося безкоштовне медичне обслуговування). Тобто акцент фактично робився на відновленні старої системи державного управління медичним обслуговуванням, при збереженні поступового введення в дію деяких ринкових механізмів.

На наш погляд, більш раціональним є другий підхід до реформування державної політики в системі охорони здоров'я, оскільки він дозволяє поєднати державну, комунальну і приватну форми власності, зберегти гарантований державою обсяг медичної допомоги, єдину методологію і методику ціноутворення в державних медичних закладах і вільну – в приватних, використати національні надбання і досягнення світового досвіду в галузі охорони здоров'я. Конкуренція моделей механізмів державної політики виправдана, оскільки дозволяє обрати такий концептуальний підхід до впровадження державної політики, який робить його ефективним, допомагає у визначенні найбільш раціональних механізмів і форм медичного обслуговування населення.

У другому розділі – "Напрями розвитку адміністративних та політичних механізмів у системі управління охороною здоров'я" – аналізуються організаційні, економічні, інформаційні, правові складові адміністративного та політичного механізмів управління в галузі охорони здоров'я. На наш погляд, при визначенні поняття "механізми управління охороною здоров'я" необхідно враховувати специфіку галузі охорони здоров'я, яка входить до соціальної сфери суспільства, рівною мірою визначити суб'єкти, об'єкти управління і динаміку взаємодії різних елементів механізмів. Також важливим є зазначити вплив на діяльність механізму управління охороною здоров'я фінансових, кадрових, правових та інших факторів, що перебувають у тісному контакті з діяльністю міністерств економіки, фінансів, освіти і науки, юстиції, навколишнього середовища, надзвичайних ситуацій та інших.

У зв'язку з цим вважаємо правомірним сформулювати наступне визначення понять "адміністративні та політичні механізми у системі управління охороною здоров'я". Адміністративні механізми у системі управління охороною здоров'я – це сукупність прийомів і технологій переважно у виконавчо-розпорядчій діяльності адміністрації з реалізації поставлених завдань, забезпечення ефективності і якості управлінської діяльності у сфері охорони здоров'я.

Політичні механізми у системі управління охороною здоров'я – це сукупність прийомів і технології взаємодії органів державної влади та громадсько-політичних об'єднань з метою налагодження стабільних відносин між громадянським суспільством і державними органами управління, узгодження інтересів усіх суспільних сил у сфері охорони здоров'я. Якщо суб'єктами адміністративного управління є державні органи, то суб'єктами політичного управління є держава як суспільний інститут, органи державної влади і управління та структури громадянського суспільства (політичні партії, громадські організації, групи інтересів тощо).

Механізм управління охороною здоров'я – це система органів державної влади, інших суб'єктів управління охороною здоров'я, їх функціональних дій, взаємозв'язки між ними, організаційне, регулятивне, правове, інформаційне, контролююче забезпечення їх діяльності за участі об'єднань громадян. Політичне управління, на відміну від адміністративного управління, використовуючи механізми взаємодії між людьми, реалізується як за допомогою державного управління, так і самоуправління, тобто виступає у двох самостійних формах, яким властиві спільні риси та відмінності.

У розділі розглядається структурно-організаційний зміст механізму охорони здоров'я, який містить сукупність певних елементів, на основі яких будується організаційний каркас управління охороною здоров'я: первинна, середня і вища ланка системи органів управління, відповідні підсистеми, взаємозв'язки між ними та громадськими об'єднаннями. Звичайно, не можна ототожнювати системи органів управління та механізм управління, адже їх функції у повному обсязі мають різні завдання, перше поняття є ширшим. Так, складовими системи управління є: наявність органів управління, посадових осіб, учасників управління, господарських та економічних об'єднань. Вони разом з начальниками управлінь і відділів охорони здоров'я, головними лікарями, заступниками головних лікарів, завідуючими відділеннями, директорами і начальниками клінік, керівниками приватних підприємств є обов'язковими особами для здійснення управління, але вони не завжди використовуються як механізми цього управління. Якщо структурно-організаційний підхід робить акцент на вивченні складових елементів механізму, внутрішньої особливості його побудови, то функціональний підхід розкриває процес функціонування складових механізму під час здійснення державного управління. Отже, перший підхід визначає суб'єкти і об'єкти управління, а другий – динамічну взаємодію суб'єктів і об'єктів управління. Основними елементами процесу функціонування механізмів управління є збір інформації та її оцінка, винесення рішення, організація його виконання, здійснення контролю, координація і регулювання дій, перевірка виконання та оцінка результатів.

Потребує докорінного вдосконалення кадровий механізм управління охороною здоров'я. Основна причина негараздів у цій сфері перебуває саме в площині відсутності належного рівня освітніх і наукових знань у теперішніх управлінців та лікарів, органів і закладів різних рівнів наявної системи охорони здоров'я та медичного забезпечення, що робило інноваційні спроби як у ініціаторів процесу реорганізації на рівні МОЗ України, так і в безпосередніх учасників – виконавців названого процесу на місцях – безперспективними.

Loading...

 
 

Цікаве