WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини. Юридичний склад злочину - Курсова робота

Вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини. Юридичний склад злочину - Курсова робота

Характеризуючи розглядуваний злочин, слід підкреслити, що особливий психофізіологічний стан жінки під час скоєння вбивства новонародженої дитини необхідно відмежовувати від так званих післяпологових психозів, які складаються з ендогенних органічних захворювань (шизофренія, маніакально-депресивний психоз), що спровоковані вагітністю та пологами. В таких випадках мати на момент вчинення злочину визнається неосудною і кримінальній відповідальності не підлягає. За рішенням суду до неї можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, які не є покаранням. Дослідження жінок, що скоїли протиправні дії в післяпологовий період, показало, що незалежно від сутності психічних розладів післяпологового періоду їм властиві певні загальні клінічні ознаки, обумовлені особливостями порушень, пов'язаних з вагітністю і пологами, які знаходять вираз в гострому виникненні психічних розладів. До них можна віднести наявність у клінічній картині психозу симптомів потьмарення свідомості, афект-них порушень і явищ астенії. Також, окрім психопатичних чинників дітовбивства, необхідно враховувати вплив специфічних фізіологічних чинників, обумовлених вагітністю і післяпологовим періодом. Адже пологовий і післяпологовий процес для жінки є специфічним стресом, на фоні якого в період, що відноситься до здійснення дітовбивства, у жінок з'являється гостра розгубленість, дезорганізація поведінки, зниження прогнозу своїх дій і адекватної оцінки ситуації в цілому.

Висновок про осудність чи неосудність матері, що скоїла злочин, передбачений ст. 117 КК України, по конкретній справі робить суд, спираючись на результати судово-психіатричної експертизи. Експертна кваліфікація психічного стану матері, що вчинила вбивство новонародженої дитини, вимагає залучення психологічних знань, тому цим жінкам доцільно проводити комплексну судову психолого-психіатричну експертизу, яка дозволить не тільки виявити наявність або відсутність психічних розладів, але й оцінити індивідуально-психологічні особливості та їх вплив на емоційний стан в момент здійснення агресивних дій відносно новонароджених.

Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 117 КК, характеризується умисною формою вини, а саме прямим чи непрямим умислом. Це свідчить про те, що жінка-мати під час вчинення вбивства усвідомлює суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачає настання шкідливих наслідків (смерті дитини) внаслідок своїх дій і бажає настання цих наслідків або ж не бажає, але свідомо допускає їх настання. Однак психічне ставлення особи як до своїх дій, так і до їх наслідків при вчиненні цього злочину характеризується певними психофізичними особливостями стану жінки-породіллі:

по-перше, його вчинення зумовлене сукупністю емоційної напруги, викликаної вагітністю і пологами та психічними процесами, що їх супроводжували (сімейні конфлікти, подружня зрада, соціальний та матеріально-побутовий стан);

по-друге, наявністю тимчасового психічного розладу, який послаблює здатність матері усвідомлювати свої дії та керувати ними1.

У КК України названі дві альтернативні обставини, які дозволяють кваліфікувати умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини за ст. 117 КК: а) вчинене під час пологів; б) вчинене відразу після пологів. На нашу думку, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. у п. 21 щодо застосування ст. 117 КК України є не зовсім повним і містить деякі неточності, у зв'язку з чим потребує доповнень і змін.

Отже, основною причиною визнання цього злочину вбивством при пом'якшуючих обставинах являється особливий психічний і фізичний стан жінки в період пологів чи зараз же після них, який послаблює її здатність керувати своїми діями. Чому іноді виникає у жінки під час пологів чи зразу після них цей хворобливий стан, науці точно невідомо. Ясні лише деякі сприятливі фактори та клінічні Його прояви: симптоми затьмареної свідомості, афективні порушення - лють, злість, страх або депресія, маячні висловлювання, галюцинації, тощо. Жінка збуджена, вона метушиться, борсається, відчуває смертельну тривогу. В цей період жінка, нерідко калічить або вбиває своє новонароджене дитя, а потім намагається накласти руки і на себе. Судові психіатри у таких випадках дають висновок про неосудність жінки в момент кримінальних дій. Психічні захворювання післяпологового періоду - це збірна група психозів, що відрізняються різноманітністю клінічних проявів. Нерідко вони об'єднуються у загальну пістряву картину тільки одним фактором пологів. Цей психоз у більшості випадків, як правило, має абсолютно доброякісний перебіг - він гостро виникає, безпосередньо хронологічно зв'язаний з фактором пологів, короткочасний. Жінка, яка перенесла такий психоз, не являється душевнохворою. Майже усі жінки, що намагались убити чи вбили свою новонароджену дитину, абсолютно здорові психічно, але скоювали свої діяння у тимчасово хворобливому стані.

Вказівкою на здійснення вбивства новонародженого "під час пологів або зараз же після пологів" законодавець обмежує здійснення даного злочину певним проміжком часу, який являється нетривалим, в межах першої доби. Убивство матір'ю своєї дитини у той чає, коли вже не можна говорити про особливий стан жінки, що перенесла пологи, не дає підстав для застосування до неї ст. 117 КК України. Тобто, як" що мати вб'є народжену нею дитину не в період її новонародженості, а через 3-4 дні після пологів чи пізніше, то відповідальність за вбивство у них випадках настає на загальних підставах1.

3. ВІДМЕЖУВАННЯ УМИСНОГО ВБИВСТВА ВІД ЗАВІДОМОГО ЗАЛИШЕННЯ БЕЗ ДОПОМОГИ МАТІР'Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ

Чинне кримінальне законодавство крім відповідальності за вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК) встановлює відповідальність за завідоме залишення без допомоги матір'ю своєї новонародженої дитини, якщо вона (мати) не перебувала в обумовленому пологами стані (ч. 2 ст. 135 КК). Розмежування цих складів злочину має велике як практичне, так і теоретичне значення, оскільки ступінь суспільної небезпечності цих злочинів різний, що впливає на призначення міри покарання, а також профілактику цих діянь (усунення умов, які сприяли вчиненню злочину, тощо). При вирішенні питання про відмежування умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини від залишення без допомоги матір'ю своєї новонародженої дитини, якщо це діяння спричинило смерть дитини (ч. 3 ст. 135 КК), передусім слід виходити з поняття "вбивство"2. Потерпілим у злочинах, передбачених ст. 117 КК та частинами 2 і 3 ст. 135 КК, є новонароджена дитина. Об'єктивній стороні складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 135 КК (завідоме залишення без допомоги матір'ю своєї новонародженої дитини), притаманні ті самі ознаки, що й із умисному вбивстві матір'ю своєї новонародженої дитини, але діяння, спрямоване на позбавлення життя новонародженої дитини, характеризується виключно бездіяльністю – ненаданням чи неналежним наданням необхідної допомоги новонародженій дитині за наявності можливості надати таку допомогу. Тобто мати не вчиняє ніяких дій, спрямованих на збереження життя новонародженої дитини: не годує, не захищає, залишає без необхідного догляду тощо.

Що стосується злочину, передбаченого ч. 1 ст. 135 КК, то суб'єктивна сторона його, гадаємо, повинна характеризуватися змішаною формою вини, а саме щодо характеру своєї бездіяльності – умисел, щодо наслідків – необережність (чи то самовпевненість, чи то недбалість). Іншу точку зору висловлює П. Андрушко, який вважає, що психічне ставлення до можливих наслідків, окрім необережності, може бути і у вигляді непрямого умислу. На підтвердження цієї думки він наводить приклад: мати-одиначка після пологів залишила слою новонароджену дитину біля дверей квартири бездітної сім'ї, розраховуючи, що ці люди нададуть дитині необхідну допомогу і піклуватимуться про неї, але фактично така допомога не була надана. Аналізуючи суб'єктивну сторону наведеного прикладу, можна сказати, що вина матері щодо наслідків полягає у необережній формі вини (злочинній самовпевненості - "передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але розраховувала на їх відвернення"), оскільки мати "розраховувала (гадала), що ці люди нададуть дитині необхідну допомогу", а не байдуже ставилася до наслідків як вольової ознаки непрямого умислу1.

Loading...

 
 

Цікаве