WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини. Юридичний склад злочину - Курсова робота

Вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини. Юридичний склад злочину - Курсова робота

ТЕМА: „ВБИВСТВО МАТІР'Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ. ЮРИДИЧНИЙ СКЛАД ЗЛОЧИНУ"

ЗМІСТ

Вступ

1. Поняття та об'єктивні ознаки юридичного складу умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини

2. Суб'єкт та суб'єктивні ознаки юридичного складу умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини

3. Відмежування умисного вбивства від завідомого залишення без допомоги матір'ю своєї новонародженої дитини

Висновки

Список використаної літератури

ВСТУП

Концепція правової держави завжди пов'язується, перш за все, з ідеями природних невідчужуваних прав людини, з їх визнанням, повагою та охороною з боку держави. Конституція України (ст. 27) закріпила головне природне право кожної людини – право на життя: „Кожна людина має невід'ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов'язок держави - захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань". Життя є найбільш цінним із благ не лише для людини, а й для українського суспільства в цілому, тому захист життя людини гарантується Конституцією України, а за посягання на життя встановлена найбільш сувора - кримінальна відповідальність. Поряд із відповідальністю за умисне вбивство без обтяжуючих і пом'якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі КК) та при обтяжуючих обставинах (ч. 2 ст. 115 КК), вбивство через необережність (ст. 119 КК), чинне кримінальне законодавство передбачає відповідальність за умисні вбивства при пом'якшуючих обставинах, зокрема умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК).

Актуальність роботи. Актуальності робота набуває у зв'язку з необхідністю осмислення відповідних положень нового КК України – перш за все з метою найбільш точного розуміння (тлумачення) кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за посягання на життя, їх правильного застосування та подальшого вдосконалення. Очевидним є те, що питанням кримінально-правової характеристики умисних вбивств при пом'якшуючих обставинах як інституту кримінального права приділяється значна увага в теорії кримінального права. Водночас окремі питання залишаються недостатньо дослідженими або є дискусійними, внаслідок чого спостерігається неоднозначне тлумачення тих чи інших правових норм, і тому постає необхідність поглибленого дослідження відповідного проблемного питання. Проблемам кримінально-правової характеристики умисних вбивств при пом'якшуючих обставинах, приділяли велику увагу такі провідні вчені дореволюційного періоду, як М.Н.Гернет, А.А.Жижиленко, В.Д.Набоков, М.С.Таганцев.

Предметом дослідження є кримінально-правові норми, що передбачають відповідальність за умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини, його доктринальне розуміння та практика застосування.

Метою роботи є комплексна характеристика злочину, передбаченого ст. 117 Кримінального кодексу України, а саме кваліфікації умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини в кримінально-правовому законодавстві України. Відповідно до мети в роботі поставлено наступні завдання:

визначення поняття та об'єктивних ознак юридичного складу умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини;

дослідження суб'єкта та суб'єктивних ознак юридичного складу умисного вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини;

відмежування умисного вбивства від завідомого залишення без допомоги матір'ю своєї новонародженої дитини.

1. ПОНЯТТЯ ТА ОБ'ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ЮРИДИЧНОГО СКЛАДУ УМИСНОГО ВБИВСТВА МАТІР'Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ

Визначення вбивства має принципове методологічне значення. Найбільш обґрунтованим є розуміння вбивства в правовому сенсі як передбаченого кримінальним законом умисного суспільно небезпечного діяння, яке посягає на життя іншої людини і спричиняє їй смерть. Існує й інше, досить розповсюджене трактування вбивства як протиправного, умисного чи необережного позбавлення життя іншої людини. Кожне з цих визначень відбиває суттєві ознаки вбивства, врахування яких слугуватиме підставою для правильної кваліфікації цього діяння в правозастосовній діяльності1. У той же час законодавець у диспозиції ч. 1 ст. 115 конструкцією "вбивство, тобто умисне ..." недвозначно визначив, що вбивством може ввалитися лише умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Це означає, що всі інші види і способи заподіяння смерті в даному законодавчому акті (КК України) не можуть називатися вбивством. У такому разі слово "умисне" в диспозиції ст. 117 є зайвим через свою тавтологічність. Зазначені концептуальні недоречності в майбутньому, звичайно, будуть усунуті в законодавчому порядку, а поки що в офіційних юридичних документах (постановах, вироках тощо) слід користуватися термінологією, передбаченою чинним Кодексом.

Розвиток кримінально-правової думки щодо поняття дітовбивства характеризується надзвичайно різними протиріччями у поглядах на значення та суспільну небезпеку його на різних етапах розвитку суспільства. На ранньому дохристиянському етапі розвитку суспільства дітовбивство розглядалося як природній прояв батьківської влади над дітьми. З часом право батьків дитини безконтрольно розпоряджатися життям своїх дітей почало обмежуватись. Вже в Давньому Єгипті до батьків, що вбили свою дитину, починають застосовувати заходи впливу і вбивця повинен був три доби протримати в руках труп вбитої ним дитини. В ХІХ сторіччі завдяки науковим досягненням медицини з`являється не одна обставина, що свідчить на користь зменшеної відповідальності до дітовбивць: наявність особливого стану психіки у матері-породіллі, викликане пологовими муками. В зв`язку з новими поглядами в науці починало перебудовуватися й законодавство. В ряді країн з`являються закони, що зменшували покарання за дітовбивство у порівнянні з іншими видами вбивств. В ХІХ сторіччі майже всі національні кримінальні законодавства, за рідким виключенням, відмовляються від застосування смертної кари до дітовбивць. Більш того, здійснюється процес віднесення цього злочину до складів із пом`якшуючими обставинами.

Законодавство ХХ століття повністю засвоює позицію попередніх кримінально-правових систем та, як правило, вважає дітовбивство злочином, що має в порівнянні з іншими видами вбивств менший ступінь суспільної небезпеки. В кримінальному законодавстві колишніх соціалістичних країн склалася не тільки однозначна оцінка ступеню суспільної небезпеки даного складу, але і визначалось одноманітне визначення причини меншої небезпеки дітовбивства. Самостійної статті про дітовбивство не мають КК Російської федерації, Білорусії, Грузії. В цих державах дії матері, винної у вбивстві під час пологів чи одразу після них своєї новонародженої дитини, кваліфікуються за загальними правилами, тобто, частіше за все, за статтями про відповідальність за умисне вбивство без обтяжуючих та пом`якшуючих обставин – покарання від 3 до 10 років. Ніякими національними, історичними, географічними чи іншими особливостями неможливо пояснити таке ставлення. Але очевидно, що суспільна небезпека вбивств на територіях різних держав абсолютно схожа.

Вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК України), виділено законодавцем в особливий, окремий склад злочину, що має лише йому притаманні специфічні властивості:

1) таке вбивство вчиняє матір, позбавляючи життя свою дитину;

2) вбивство вчиняє матір під час пологів або відразу ж після них;

3) вбивство спрямоване на життя новонародженої дитини, яка ще тільки народжується чи щойно народилася1.

Усі ці ознаки вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини враховані законодавцем, і тому воно вважається вчиненим за обставин, дуже пом'якшуючих відповідальність. Перелічені ознаки цього злочину мають вирішальне значення для його кваліфікації. Поняття „новонароджена дитина" і визначення терміна новонародженості нерідко викликають суперечки у науковців, однак і у судово-медичній практиці немає єдиного критерію визначення тривалості періоду новонародженості. У педіатрії новонародженим визнається немовля з моменту констатації живонародженості і до 28 днів життя; в акушерстві початковий момент новонародженості конкретизується першим подихом і перерізанням пуповини, а продовжуваність періоду новонародженосгі дорівнює одному тижню; в судовій медицині період новонародженості обмежений однією добою. Узагальнюючи медичні критерії визначення періоду живопародженості, вважаємо, що новонародженою слід визнавати дитину з моменту народження і до 28 днів життя. Оскільки потерпілою є новонароджена дитина, то вирішення питання про початок життя людини, з якого починається її кримінально-правова охорона, є особливо важливим. Сучасні медичні критерії визначення початкового моменту життя людини зазначені в Інструкції про визначення критеріїв живонародженості, мертвонародженості та перинатального періоду, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19.02.96 p. Як зазначено у п. 5 цієї Інструкції, живонародження – це повне лишання або витягнення продукту зачаття з організму матері, незалежно від тривалості вагітності, який після такого відокремлення дихає або виявляє інші ознаки життя, такі, як: серцебиття, пульсація пуповини або відповідні рухи довільної мускулатури незалежно від того, перерізана пуповина чи ні, чи відшарувалась плацента1.

Loading...

 
 

Цікаве