WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Банкрутство в країнах з розвинутою ринковою економікою - Курсова робота

Банкрутство в країнах з розвинутою ринковою економікою - Курсова робота

РОЗДІЛ ІІІ. ГОЛОВНІ ФУНКЦІЇ ФАХІВЦЯ З ПИТАНЬ НЕСПРОМОЖНОСТІ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ

Головними функціями фахівців з питань неспроможності (антикризового керуючого) є забезпечення кваліфікованої допомоги в процесі керування реорганізованим або ліквідованим боржником. Законодавство більшості країн з ринковою економікою передбачає процедуру обов'язкової екзаменації антикризових керуючих. Кандидати повинні дотримуватись кодексу професійної етики. У зв'язку з цим державний орган по банкрутству, відповідно до загальноприйнятого в закордонних країнах правилом, організує або координує створення для антикризових керуючих систем навчання, екзаменації, ліцензування, контролю професійної етики. У професійно-етичному кодексі, як правило, містяться такі положення, як збереження керуючим незалежності, недопущення конфлікту інтересів по відношенню до боржника, а також заборона на дії, що мають на меті особисте збагачення керуючого понад установлений законом рівень при врегулюванні справ боржника. Закордонний досвід говорить на користь створення професійних фірм арбітражних керуючих чи спеціалізованих відділів у юридичних, бухгалтерських чи консалтингових фірмах, що займаються банкрутствами. У закордонній практиці матеріальну винагороду керуючих варто розглядати не як заробітну плату керівника підприємства, а як персональний гонорар за надання професійних послуг. При цьому керуючий повинний зі свого доходу оплачувати витрати, зв'язані з веденням своєї професійної практики. Організація професійної діяльності керуючих на базі спеціалізованих фірм, як правило, сприяє виконанню завдання підготовки кадрів, оскільки навчання забезпечується безпосередньо на робочому місці. Найбільш розповсюдженим підходом є дозвіл арбітражним керуючим працювати одночасно на декількох підприємствах. Для здійснення великих проектів необхідні комплексні послуги групи фахівців, а не однієї людини. Якщо керуючий веде тільки одне підприємство, у випадку скорочення обсягу роботи з даного проекту його робота стає неефективною. Якщо група фахівців працює одночасно на декількох проектах, арбітражний керуючий може значно поглибити свої знання і збагатити досвід. Якщо мова йде про великий проект, то може виникнути ситуація, при якій арбітражний керуючий повинен буде знаходитися одночасно в декількох місцях (на підприємстві і за його межами) у зв'язку з його бізнесом. Цю проблему легше вирішити, якщо працює ціла група ("команда") залучених керуючим фахівців. У Великобританії й інших країнах, що використовують систему зовнішнього керування, керуючий призначається як фізична особа, що несе особисту відповідальність. Однак у нього є окрема угода з його фірмою про розподіл винагороди і використанні допоміжного персоналу, інших послуг фірми, на оплату яких йде частина його гонорару. 4

Таким чином, на думку автора, основні принципи діяльності арбітражних керуючих у закордонних країнах полягають у наступному:

  • фахівців з неспроможності ніколи не змушують приймати призначення проти їхньої волі;

  • фахівцям з неспроможності не забороняють працювати більш ніж над однією справою одночасно;

  • фахівці з неспроможності мають право залучати додаткові ресурси за рахунок підприємства-боржника (наприклад, консультування по правових питаннях і ін.);

  • фахівці з неспроможності несуть визначену відповідальність за виконання своєї роботи неналежним образом, однак ні в яких випадках вони не відповідають по боргах, що виник у підприємства-боржника до їхнього призначення.

Особливо слід зазначити, що основною спеціалізацією для арбітражного керуючого в багатьох західних країнах є питання неспроможності, а не галузеві (виробничі) проблеми. У разі потреби фахівець з неспроможності повинен мати можливість оплатити послуги консультанта будь-якої галузі економіки. Таким чином, західна практика заперечує необхідність галузевої спеціалізації антикризового керуючого. 5

В світовій практиці законодавство про банкрутство з самого початку розвивалося за двома принципово різними напрямками. Один з них базувався на принципах британської моделі, яка розглядала банкрутство як засіб повернення боргів кредиторам, що супроводжувалося ліквідацією боржника. Інші основи були закладені в американській моделі, основна мета якої полягає в тому, щоб реабілітувати компанію, відновити її платоспроможність. На думку автора Україну можна віднести саме до цієї моделі, оскільки навіть з самої назви закону випливає, що основна мета, яка ставиться перед ним є відновлення платоспроможності боржника, а вже потім, у випадку неможливості відновлення, визнання його банкрутом.

Однак в сучасних умовах в законодавстві розвинутих країн відслідковується тенденція до зближення, поєднання данних принципів.6 Особливість даної галузі законодавства полягає в тому, що це одна з найбільш динамічних сфер правового регулювання. Завданням, яке повинно бути вирішено законодавством про неплатоспроможність, є або відновлення платоспроможності (оздоровлення) боржника, або за умов неможливості її вирішення - проведення справедливого розподілу майнових збитків серед всіх суб"єктів права, чиї інтереси можуть бути затронуті неплатоспроможністю боржника. 7 В світовій практиці існують декілька варіантів цілей та завдань законодавства про неплатоспроможність:

  • надання можливості підприємству справитися з тимчасовими фінансовими труднощами;

  • забезпечення справедливих колективних дій кредиторів; захист активів боржника від розкрадання;

  • захист підприємства як економічної структури;

  • захист найманих робітників;

  • можливість реорганізації;

  • захист вимог кредиторів;

  • надання боржнику можливості почати нове економічне життя після невдачі;

  • збір активів боржника.

Законодавство про неплатоспроможність дає можливість юридичним і фізичним особам, нездатним виконати свої фінансові зобов"язання, звільнитися від більшої частини свого боргу, а підприємствам, які серйозно займаються своєю діяльністю, надається можливість реорганізувати виробництво, знову набуваючи таким чином фінансової стабільності. Позитивне значення цього інституту складається з трьох складових: вигода окремо взятої особи (при цьому не важливо, чи є ця особа боржником чи кредитором), вигода держави та вигода економічної системи в цілому. Норми законодавства створюють правові основи для відновлення "прогорівшого" підприємства, а отже вони стимулюють підприємницьку діяльність, інвестування, прийняття на себе ризику. Дійсно, законодавство про неплатоспроможність безпосередньо не заохочує інвестиції, однак воно пом'якшує деякі з найбільш несприятливих наслідків невдачі в ведені бізнесу. Індивідуальний підприємець, група індивідуальних підприємців або підприємство навряд чи б інвестувало кошти в нову справу, отримували би кошти в кредит і т.п., якщо б невдача обов'язково призводила до довічного боргу або до злиднів. Законодавче закріплення реорганізації та банкрутства надає шанс відновити благополуччя та взяти "новий" старт. Добросовісно діючі особи можуть ставити себе майже у будь-яку форму фінансової залежності з впевненістю, що при необхідності вони отримують можливість почати все з початку та прийти в майбутньому до фінансового процвітання. Інтерес держави в існуванні інституту неплатоспроможності полягає в тому, що, поновивши своє фінансове благополуччя, підприємства знову становляться суб'єктами оподаткування. На думку автора таке саме завдання і законодавства з банкрутства в Україні. Воно цілком "погоджується" з світовою практикою в тому числі практикою розвинутих європейських країн.

Отже, законодавство з питань банкрутства в зарубіжних країнах як європейських так і американського континенту досить детально визначило завдання як органу з питань банкрутства так і завдання і функції арбітражних керуючих. Є загальні однакові риси в повноваженнях органів з питань банкрутства, але треба відмітити що існують і деякі відмінності, які зумовлені особливостями системи права тої чи іншої країни. В одних країнах більш детально розписані повноваження, які стосуються призначення арбітражних керуючих, їх ліцензування, оплати праці, контролю за дотриманням арбітражним керуючим кодексу етики та деякі інші. А в других країнах, питання, які стосуються виявлення та передачі документів та інших відомостей про порушення директорами правових норм і передача їх відповідним органам для притягнення таких осіб до відповідальності. В цілому така деталізація на думку автора є позитивною, оскільки через неї законодавець врегулював достатню кількість випадків у сфері неспроможності компаній, щоб в подальшому не виникало ніяких неточностей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

        1. Пінк Ф. Реформування системи банкрутства в зарубіжних країнах.-К.,2009. - С.152

        2. Коваль М.В. Реформування системи банкрутства в Україні: використання іноземного досвіду.-К., 2008.-С.56

        3. Мельник О. Несостоятельность предприятий в зарубежных странах // Червоний Гірник.-2007.-№108.- С.56

        4. Банківське право: Навч. посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 344 с.

1 Пінк Ф. Реформування системи банкрутства в зарубіжних країнах.-К.,2009.-С.152

2 Коваль М.В. Реформування системи банкрутства в Україні: використання іноземного досвіду.-К., 2008.-С.56

3 Пінк Ф. Ліцензування фахівців з питань банкрутства в Великобританії.-К.,2009.-С.201

4 Пінк Ф. Ліцензування фахівців з питань банкрутства в Великобританії.-К.,2009.-С.216

5 Мельник О. Несостоятельность предприятий в зарубежных странах//Червоний Гірник.-2007.-№108.-С.56

6 Пінк Ф. Реформування системи банкрутства в зарубіжних країнах.-К.,2009.-С.152

7Банківське право: Навч. посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — С. 153

Loading...

 
 

Цікаве