WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Перехід України під протекторат російського царя - Реферат

Перехід України під протекторат російського царя - Реферат

соціальне завдання - зміцнили власне економічне і політичне панування. М.Драгома-нов зазначав що козацькі старшини виговорили собі договором 1654 p. ті привілеї, якими раніше користувалися польське панство і орендарі їх земель та іншого майна.
Форма державно-правових зв'язків України з Росією за договором 1654 p. Вирішення цього питання ускладнюється рядом обставин, перш за все відсутністю офіційного тексту документів, з яких складався договір 1654 p., а також різними поглядами на кінцеву мету цього договору з обох сторін.
Україна поперед усе прагнула до військового союзу з Росією проти Польщі. А Росія, як свідчать статейні списки посла В.Батур-ліна, вже під час переговорів стала на позицію включення України до складу Російської держави.
Не завжди дослідники розмежовують державно-правову форму зв'язків, відносин України та Росії за договором з їх реальним втіленням в життя, а також змінами, які сталися незабаром після 1654 p. Правовий науковий аналіз ускладнюється також давністю державно-правових подій, що розглядаються. Враховуючи конкретні факти і застосовуючи принципісторизму, дехто робить висновок, що за договором 1654 p. Україна увійшла у підданство до Росії як васальна держава.
Розглянемо це питання докладніше. Україна укладала договір з Росією як вільна держава, як визнаний суб'єкт міжнародного права. Вирази "взять под высокую государеву руку", "поддаться под высокую руку царя" - це загальноприйняті, поширені у міжнародно-правовій практиці того часу юридичні формулювання, які скріплювали відносини протекції. За договором 1654 p. ця залежність України від Росії зводилася лише до права царя одержувати грошову данину та контролювати зовнішні зносини України. Деякі вчені розцінюють ці обмеження як номінальну протекцію царя над Україною. В.Липинський розцінював щорічну данину за військову допомогу царя нормальною умовою протекції. М.Грушевський додер-
Полонська-Василенко Н. Історія України. - Т. 2. - С. 26. o Липинський В. Україна на переломі // Вивід прав України. Львів, 1991. - С. 21.
жував думки, що право ведення зовнішніх зносин, яким на той час володіла Україна, - це прерогатива самостійної держави.
У радянській історичній та історико-правовій науці протягом декількох десятиліть панувала думка, що за договором 1654 p. Україна возз'єднувалася з Росією і увійшла до складу Російської держави як самоврядна автономна територія.
Нині ці твердження обгрунтовано спростовуються рядом доказів. Одним з них може бути такий аргумент. Коли б у 1654 p. Україна прагнула увійти до складу Російської держави, то Б.Хмельницький у промові на Переяславській раді не ризикнув запропонувати народу скористатися правом обрати собі сюзерена з формально рівних кандидатур: султана турецького, хана кримського, короля польського та царя православної Росії. Проте про вступ до складу Туреччини, Кримського ханства або Польщі не могло бути й мови
Не можна не враховувати і те, що в усіх документах, котрі відносяться до подій, що розглядаються, термін "возз'єднання' відсутній. Останнім часом замість терміна "возз'єднання" використовують термін "входження". Але він не має однозначного змісту. Рівною мірою "входження" може означати і перехід у підданство, тобто у васальну залежність, і входження до складу держави.
Договір 1654 p. - значна подія в історії як українського, так і російського народів. У історичній науці вона оцінюється досить суперечливо і однобічно. Часом змішують самий договір і наслідки, що випливали з нього і були очевидними, з тим, що виявилося у наступному в міру розвитку відносин за договором.
В радянській науці договір про вступ України у підданство Росії розглядався у різні роки неоднаково: спочатку як абсолютне зло для України, потім як найменше зло і нарешті (з кінця 40-х, особливо на початку 50-х pp.) - як благо.
Приклад науково-об'єктивного підходу до оцінки договору дав М.Драгоманов. Він пропонував з'ясувати та уважно розглянути і переваги договору - "добрі зерна", і його негативні для України положення - "злі зерна". Нарешті, так підходив до оцінки договору 1654 p. і М.Грушевський.
За договором 1654 p. Україна збереглася як незалежне державне утворення, українська державність стабілізувалася, і це мало її боронити від царської сваволі. Не заплющуючи очей на класову нерівність, що існувала в Україні, М.Драгоманов вважав, що її суспільна організація, визначена договором 1654 p., вигідно відріз-
o Грушевський М. Очерк истории украинского народа. - С 189, 190.
oo С м о л і и В. А, Степанков В. С. Богдан Хмельницький. - С. 358, 362.
oooГрушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. - С. 71, 72.
нялася від того безправ'я, яке спостерігалося у Московській державі. В особі Росії Україна та її народ знайшли союзника і захисника проти зовнішніх ворогів, що певною мірою сприяло збереженню української народності. Україна була визволена від національного і релігійного гноблення з боку феодальної Польщі на більшості своєї території.
Хибні частини договору 1654 p., окремі його положення, дали царському урядові змогу використати їх як юридичну підставу для обмеження прав й вільностей України. Саме через ці гіркі наслідки для долі України, деякі люди, піддаючись емоціям, різко засуджують договір 1654 p., а вступ України у підданство до Росії, вважають поразкою Б.Хмельницького.
Дореволюційна російська історіографія зображала договір 1654 p. як велику милість Росії до України, оскільки у тексті документів прямо говорилося про цю "милость". Однак це формулювання - не більш як данина традиціям сюзеренітету-васалітету.
Укладаючи цей договір, Росія зміцнювала єдиновірну Україну, що зазнавала образ та утисків від католицької Польщі. Головне ж те, що Російській державі було дуже вигідно прийняти у підданство край із багатими землями, з майже трьохмільйонним населенням. Росія враховувала також вигідне геополітичне становище України. Мало значення й те, що Україна користувалася визнанням багатьох держав Європи і Близького Сходу. Прийняття такої держави у підданство зміцнювало Росію економічно і політичне, сприяло піднесенню її культури і міжнародного авторитету.
Росія розраховувала і на воєнну допомогу з боку України. Жалувана грамота царя від 27 березня 1654 p. завершувалась наказом гетьману і Війську Запорізькому ходити на супротивників царя та Росії й битися з ними.
Отже, договір 1654 p. об'єктивно відповідав інтересам обох сторін.
Loading...

 
 

Цікаве