WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Перемога Лютневої революції. Крах самодержавства і початок створення в Україні нових політичних структур - Реферат

Перемога Лютневої революції. Крах самодержавства і початок створення в Україні нових політичних структур - Реферат

Південно-Західного фронту, тут знаходилися також його і Румунського фронту тили. Київський і Одеський військові округи були найбільшими в країні. Основна частина Чорноморського флоту, яка обслуговувала Румунський та Кавказький фронти, розташовувалася в Севастополі. Всього у військах і на флоті в межах України знаходилась майже половина особового складу діючої армії напередодні повалення царизму - 3250 тис. солдат і офіцерів та 40 тис. моряків. Крім того, в тилових гарнізонах Українирозміщувалося приблизно 400 тис. солдатів і офіцерів.
В армії утворювалися солдатські комітети - ротні, батальйонні, полкові, бригадні, дивізійні, корпусні, армійські та фронтові, а на флоті - матроські. Вони були органами самоврядування солдатських і матроських мас на фронті та в тилу. Ротні, батальйонні та полкові комітети обиралися загальними зборами солдат, а солдатські комітети вищої ланки - на відповідних з'їздах. За характером своєї діяльності солдатські комітети наближалися до Рад солдатських депутатів. Такими були перш за все солдатські кцмітсти нижчої ланки (ротні, ескадронні, батарейні, корабельні, батальйонні, полкові, гарнізонні). Солдатські комітети усували з постів одіозних офіцерів, втілюючи в життя принцип виборності начальників, організовували братання на фронті, контролювали витрати боєприпасів, надавали солдатам короткострокові відпустки, прагнули поліпшити побут солдат. Аналогічні функції виконували також флотські комітети.
Тимчасовий уряд і Ставка, усвідомлюючи, що у них невиста-чає сил ліквідувати виборні армійські та флотські організації намагалися з одного боку оволодіти ними, а з другого - проводили політику обмеження їхньої компетенції.
Більшовики, усвідомлюючи роль озброєних-сил в революції, боролися за зміцнення в них свого впливу. Для масової роботи серед солдат і матросів при більшовицьких комітетах в Луганську, Катеринославі, Харкові, Києві та інших містах були утворені спеціальні військові організації. Внаслідок антиурядової агітації армія була значною мірою виведена з-під політичного впливу Тимчасового уряду і підтримувала позицію Рад.
Потяг трудових селян до формування власних організацій знайшов вихід в утворенні на селі Рад селянських депутатів, а в ряді міст і містечок - Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів. Перші, щоправда, поодинокі, випадки утворення Рад селянських депутатів відносяться до березня 1917 p. Всього у першій половині 1917 р. в Україні були створені та діяли 4 губернські (Київська, Чернігівська, Харківська, Таврійська) і 44 повітові Ради селянських депутатів, а також багато волосних і сільських Рад.
На місцях вибирались також селянські комітети. Волосні комітети обирались, як правило, на волосних сходах, де правом голосу в основному користувалися домохазяєва і рідше - усе доросле населення. Селянство ліквідувало на селі старі органи влади - посади земських начальників, урядників, стражників, волосних старшин.
Трудящі утворювали також власні збройні формування. Відразу ж після повалення царизму за ініціативою робітничих депутатів на підприємствах формувалися загони робітничої міліції (п розрахунку 100 чоловік на кожну 1000 робітників), яка відіграла значну роль у боротьбі із спробами поновити монархічні установи. Загони робітничої міліції робили обшуки в осіб, які приховували товари і штучно створювали господарські та продовольчі труднощі, арештовували спекулянтів, примушували промисловців виконувати постанови Рад, стежили за правильним розподілом продуктів. Робітнича міліція поєднувала у своїй діяльності охорону заводів з підтриманням порядку на підприємствах і в місті, стаючи тим самим органом державного управління.
В Україні рішення про утворення робітничої міліції було ухвалено, наприклад, на мітингу робітників харківського заводу "Гельферіх-Саде". Резолюцію цього мітингу було покладено за основу постанови про робітничу міліцію, прийняту 3 березня 1917 р. на загальноміському огляді революційних сил, який організувала Рада робітничих депутатів. 10 березня на пленарному засіданні Харківської Ради начальник міліцейської комісії П. Кін заявив, що робітнича міліція утворюється головним чином для запобігання можливим спробам контрреволюційного перевороту.
У березні 1917 p. робітнича міліція також була утворена в промислових центрах Донбасу. Активну роботу з утворення робітничої міліції було розгорнуто на підприємствах Києва і Одеси. Загони робітничої міліції підпорядковувалися Радам робітничих депутатів, де на той час вирішальну роль відігравали меншовики та есери, і власним виборним органам - міліцейським радам. Останні відали призначенням нарядів, навчанням міліціонерів та їхнім матеріальним забезпеченням.
у Більшовики, готуючись до захоплення влади, почали утворювати озброєні формування, які повністю підпорядковувалися їм. ібони організовували загони Червоної гвардії безпосередньо при більшовицьких партійних комітетахЛ/Згодом їх формування було перенесене на підприємства. Більшовики залучали до утворення червоногвардійських загонів завкоми тих підприємств, де переважав їхній вплив. Спираючись па червоногвардійців, більшовики боролися з політичним плюралізмом, за своє єдиновладдя, завдаючи шкоду формуванню демократичних політичних структур.
Першими в Україні організовано оформлені червоногвардій-ські загони утворили більшовики Харкова, Києва, Одеси та Катеринослава, слідом за ними вони були створені у Донбасі та інших промислових центрах. Червона гвардія будувалася за виробничо-територіальним принципом. Первинною бойовою одиницею в дружинах (загонах) був десяток, десятки складали сотні. Сотники кожного району разом з районним начальником дружини утворювали районний штаб Червоної гвардії, який підпорядковувався Центральному міському штабу або раді робітничих дружин міста. Цілі та завдання бойових дружин, їх внутрішня організація, права і обов'язки червоногвардійців та виборних начальників, засоби дотримання дисципліни, порядок бойового навчання закріплювалися в статутах.
', Більшовики України використовували досвід більшовиків Пе-трограда, узагальнений в статуті Червоної гвардії Виборзького ра-йону^З урахуванням цього досвіду наприкінці квітня була прийнята Інструкція (Статут) Одеської Червоної гвардії-vB той же час був розроблений проект статуту Катеринославської Червоної гвардії, затверджений трохи пізніше - 4 червня 1917 р.УВ інших містах України схвалення статутів червоногвардійських загонів відноситься ло вересня - жовтня 1917 р^Кількість Червоної гвардії в Україні в цей період значно збільшилася.^-Червона гвардія - ударна сила більшовиків - відіграла велику роль під час жовтневого збройного повстання.'Дона стала найважливішою складовою частиною озброєних сил більшовицької влади, яка установилася після жовтня 1917 р. в Росії, а після грудня 1917 p.- і на значній частині України.
Loading...

 
 

Цікаве