WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Адвокатура України - Курсова робота

Адвокатура України - Курсова робота

Якщо розгляд апеляцiї дає пiдстави для прийняття рiшення на користь осiб, щодо яких апеляцiї не надiйшли, апеляцiйний суд зобов'язаний прийняти таке рiшення.

Отже, "золоте правило" адвоката - не писати скаргу бiльше двох cтopiнок - об'єктивними обставинами апеляцiйного провадження ставиться пiд сумнів. Обсяг апеляцiї залежить вiд кiлькостi фактичних обставин, а також тверджень суду, якi оспорюються апелянтом. За таких умов вкластися у двi сторiнки iнодi неможливо.

Не буде правильним, мабуть, i виклад в апеляцiї основних найпринциповiших положень та доповнення їх поясненнями у виглядi додаткiв. Можливо, практика пiдготовки i написання апеляцiй пiде шляхом подання в суд у стислому виглядi основних i найважливiших момeнтів, якi оскаржуються, а в порядку ст. 355 КПК України вноситимуться доповнення та змiни до апеляцiї.

Проте така практика може бути пов'язана з певними труднощами у пiдготовцi справи до розгляду у судi, особливо якщо цi доповнення та змiни вимагатимуть проведення судового слiдства та допиту (передопиту) свiдкiв.

Пiдставами для скасування або змiни вироку є:

- однобiчнiсть або неповнота дiзнання, попереднього чи судового слiдства;

- невiдповiднiсть висновкiв суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи;

- iстoтнe порушення кримiнально-процесуального закону;

- неправильне застосування кримiнального закону;

- невiдповiднiсть призначеного покарання тяжкостi злочину

та особi засудженого.

Ч. 2 ст. 367 КПК Укрaїни мiстить важливе положення, вiдповiдно до якого апеляцiйний суд не вправi скасувати виправдувальний вирок лише з мотивiв iстотного порушення прав пiдсудного. Апеляцiйний суд не вправi скасувати постанову про незастосування примусових заходiв виховного або медичного характеру лише з мотивiв iстотного порутення прав особи, стосовно якої ставилося питання про застосування цих засобiв.

Таким чином, норма ч. 2 ст. 367 є доречною. 3агалом пiдстави для скасування та їx тлумачення принципово не змiнились. Однак враховано особливостi aпеляцiйного процесу, його право провести власне судове слiдство в повному обсязi або лише в окремій його частині.

Якщо суд касацiйної iнстанцiї, що дiяв до 6 липня 2001 р., не міг переглянути оцiнку доказiв, якi були предметом дослiдження суду першої iнстанцiї, то апеляцiйний суд має на це право.

Нове процесуальне законодавство передбачає (ст. 374 КПК) скасування вироку (постанови) з поверненням справи прокурору, на додаткове розслiдування чи новий судовий розгляд у таких випадках:

  1. коли пiд час дiзнання чи попереднього слiдства були допyщенi тaкi iстотні порушення кримiнально-процесуального закону, що виключали можливiсть ухвалення вироку чи постанови;

  1. якщо є пiдстави для застосування кримiнального закону, який передбачає бiльш тяжкий злочин, обвинувачення у вчиненнi якого засудженому не пред'являлося;

  1. якщо пiд час апеляцiйного розгляду справи встановлено таку однобiчнiсть або неповноту дiзнання чи попереднього слiдства, якi не можуть бути усунені в судовому засiданнi.

Скасовуючи вирок, апеляцiйний суд не має права вирiшувати наперед питання про доведенiсть чи недоведенiсть обвинувачення, достовiрнiсть або недостовiрнiсть доказiв, переваги одних доказiв над iншими, застосування судом першої iнстанцiї того чи того кримiнального закону та покарання.

Апеляцiйний суд має право скасувати вирок i повернути справу на додаткове розслiдування чи новий судовий розгляд у частинi обвинувачення, залишивши в рештi судове рiшення без змiни, за умови, що це обвинувачення мало самостiйну кримiнально-правову квалiфiкацiю i може бути розглянуто в окремому провадженнi. У цьому випадку апеляцiйний суд дiє як касацiйна iнстанцiя, тобто в апеляцiйному судi поєднано елементи касацiйної iнстанцiї та суду перщої iнстанцї.

Якщо апеляцiйний суд встановлює обставини, передбаченi статтями 6-10 КПК, він скасовує обвинувальний вирок чи постанову i закриває справу.

Вiдповiдно до ст. 378 КПК України апеляцiйний суд скасовує вирок суду першої iнстанцiї i постановляє свiй вирок у випадках застосування закону про бiльш тяжкий злочин чи збiльшення обсягу обвинувачення за умови, якщо засудженому було пред'явлено обвинувачення у вчиненнi такого злочину чи у такому обсязi i вiд цього обвинувачення він захищався у судi першої iнстанцiї;

4) за необхiдностi застосування бiльш суворого покарання;

5) з метою скасування необr'рунтованого виправдувального вироку суду першої iнстанцiї;

6) якщо мало мicце необr'рунтоване звiльнення засудженого вiд вiдбуття покарання.

Як бачимо, норми процесуального закону певною мiрою пiдштовхують обвинувачення i попередне слiдство до дiй "про запас", щоб у разi потреби в апеляцiйному судi пiдтримати обвинувачення у бiльш тяжкому злочинi.

Про надходження апеляцiї суд першої iнстанцiї повiдомляє прокурора та iнших осiб, зазначених уст. 348 КПК, iнтepeciв яких стосується апеляцiя, направляючи вiдповiднi повiдомлення та вмiщуючи оголошення на дошцi оголошень суду.

У разi невиконання особою, яка подала апеляцiю, вимог, передбачених ст. 350 КПК України, головуючий своєю постановою залишає апеляцiю без руху й повiдомляє про необхiднiсть виконання вимог закону про тягом семи дiб вiд моменту одержання повiдомлення. Якщо у визначений строк цi вимоги не будуть виконанi, апеляцiя визнається такою, що не пiдлягає розгляду. Постанову про це може бути оскаржено до суду апеляцiйної iнстанції, який має право визнати апеляцiю такою, що пiдлягає розгляду, i дати розпорядження суду першої iнстанцiї щодо виконання ним вимог ст. 351 КПУ, тобто повiдомлення про апеляцiю.

Якщо тepмiн подання апеляцiї, встановлений ст. 349 КПК:, пропущено з поважних причин, суд, який постановив вирок, на клопотання апелянта може вiдновити його. Питання про вiдновлення тepмiну розглядається у судовому засiданнi. Постанова суддi чи ухвала суду з питань вiдновлення пропущеного тepмiну може бути оскаржена до суду апеляцiйної iнстанцiї.

Подання апеляцiї на вирок, ухвалу чи постанову суду зупиняє набрання ними чинностi. Справа призначається до розгляду не пiзнiше, нiж за три мiсяцi з дня направлення її до апеляцiйного суду. До початку розгляду справ и захисник має право доповнити, змiнити або вiдкликати її, а також подати своїзаперечення на апеляцiю iншого захисника.

Закон встановлює певнi обмеження для захисника щодо права вiдкликання апеляцiї - воно можливе лише за згодою iз засудженим чи виправданим.

Чи має право адвокат самостiйно, незалежно вiд клiента, подати апеляцiйну скаргу? Питання непросте. Захисник повинен погоджувати свою позицiю з пiдзахисним, тому у бiльшостi випадкiв на нього слiд вiдповiсти негативно. Якщо пiсля проголошення вироку пiдзахисний вiдмовився вiд захисника, то подання апеляцiї є неприпустимим.

Проте як бути, якщо адвокат вважає, що вирок необхiдно оскаржити, а пiдзахисний цього не хоче? Заслуговують на увагу рекомендації адвоката Живулiної, яка вважає, що в такiй ситуацiї необхiдно роз'яснити вci наслiдки подання i неподання скарги, зокрема те, що така скарга не погiршить становища клiента. Якщо засуджений продовжує заперечувати проти подання апеляцiї, а адвокат впевнений у його необхiдностi, рекомендують:

- скласти апеляцiю вiд свого iмeнi;

- ознайомити з нею клiента;

- одержати вiд нього заяву про небажання подавати апеляцiю;

- за необхiдностi скласти апеляцiю вiд iмeнi клiента.

Виконавши це, адвокат, так би мовити, "рятує свою душу" i до кiнця виконує свiй професiйний обов'язок. Це i захист вiд можливих нарiкань, якщо пiдзахисний змiнить свою думку i подасть скаргу вiд свого iменi.

Слiд мати на увазi, що пiдзахисний досить часто не все розкриває адвокату, в якому iнодi бачить "тiнь закону".

3дiйснюючи свої професiйнi обов' язки, адвокат зобов'язаний неухильно додержуватися вимог чинного законодавства, використовувати вci передбаченi законом засоби захисту прав i законних iнтepeciв громадян та юридичних осiб i не має права використовувати свої повноваження на шкоду особi, iнтереси якої захищає, та вiдмовитись вiд взятого на себе захисту пiдозрюваного, обвинуваченого, пiдсудного (ст. 7 3акону України "Про адвокатуру").

Отже, адвокат викориетовує свої права та повноваження в межах, якi не йдуть на шкоду особi, яку вiн захищає. 3ахисник не вправi обг'рунтовувати вину свого пiдзахиеного, тобто погоджуватися з доведенiстю обвинувачення, якщо цього не визнае пiдзахиений. Тому на адвоката не можна покладати обов'язок щодо встановлення icтини у справi, на чому наголошують oкpeмi судовi дiячi.

Водночас, виконуючи свої обов'язки щодо захисту клiента, адвокат виступає як "дух заперечення", протиставлення i в такий спосiб сприяє повному, всебiчному й об'єктивному дослiдженню справи. Важливо тiльки не впасти в очевидну однобiчнiсть i свiдому несправедливiсть щодо протилежної сторони. Несправедливiсть, упередженiсть до противника завжди викликають роздратування суддiв. "Недосвiдченi захисники постiйно забувають, що у них спiр з доказами, а не з прокурором" , - писав П. Сергеїч. Вiн рекомендував бути поблажливим i люб'язним до противника. "Не говоpiть про упередженiсть або однобiчнiсть прокурора. Покажiть, що він не зовсiм правий. Якщо була упередженiсть, присяжнi помiтять її i без вашої допомоги".

Loading...

 
 

Цікаве