WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Авторитаризм: за і проти - Курсова робота

Авторитаризм: за і проти - Курсова робота

Теорія тоталітаризму складалася в 40—50-х рр. і одержала розвиток в подальші десятиліття. Вона широко використовувалася Заходом в цілях ідеологічної боротьби проти комуністичних країн.

Пізніші спроби створити емпіричну, побудовану на базі реальних, фактів теорію тоталітаризму не мали особливого успіху, оскільки, відображаючи найодіозніші політичні системи XX ст., вони, у міру пом'якшення, лібералізації країн командного соціалізму, все більше розходилися з дійсністю і до того ж не відображали принципових відмінностей різних тоталітарних систем. В цілому концепції тоталітаризму показали себе як спрощені аналітичні моделі, адекватні головним чином лише епосі сталінського терору.

Зважаючи на обмежену можливість застосування емпіричних теорій тоталітаризму представляється більш плідним трактувати його (аналогічно демократії) як переважно нормативне поняття, що віднаходить більше чи менше практичне втілення в ідеології, політичному русі і реальній політичній системі. Загальними відмінними ознаками тоталітаризму є прагнення до всеосяжної організованості суспільства і повного контролю за особою з боку влади, до радикального перетворення всієї суспільної системи відповідно до революційної по своєму характеру соціальної утопії, що не залишає місця для індивідуальної свободи і соціальних суперечностей.

Для тоталітарних режимів притамана наявність офіційної революційної, або псевдореволюційної ідеології, яка є обов'язковою для всього населення.

Тоталітаризм – це крайня форма антидемократичного режиму. Він є набагато жорсткіший ніж авторитарний режим. Тоталітарний режим характерезується наступними рисами:

- Повне панування держави над особою та суспільством;

- Одержавлення всіх легальних громадських організацій, та знищення нелегальних;

- Влада не обмежена законом, і закону не підвладні повноваження влади;

- Заборона демократичних організацій;

- Фактична ліквідація, формально проголошених конституційних прав та свобод;

- Тотальний контроль за усіма сферами діяльності громодян;

- Політична та художня цензура;

- Відсутність гласності;

- Нетерпимість до "інакодумства";

- Репресії щодо опозиції;

- Прагнення до зовнішньої експансії;

- Присутня обов'язкова для усіх громодян ідеологія, яка має революційний чи псевдореволюційний характер.

Дуже часто терміни "авторитаризм" та "тоталітаризм" вживають як слова синоніми, що мають однакове значення. Однак ці два режима мають сутєві відміності один від одного:

1) При авторитарному державному режимі при владі знаходиться одна особа, або невелика група осіб, у руках яких зосереджуеться вся повнота влади. Але при тоталітарному режимі влада належить партії. З цим пов'язана своєрідна суперечність та розбіжність між цими режимами. При тоталітаризмі одноосібна влада втрачає частину свого значення, через те, що вона перетворюється на знарядя влади партії. Зрощуються партійні та державні функції, здійснюється фактичне ототодження партії та держави.

2 ) Тоталітарна влада не має поділу на рівні, на відміну від авторитарної: на будь-якому рівні соціальної ієрархії індивід, володіючи владою, володів одночасно абсолютною владою над дорученим йому "об'єктом". Відмінність була саме в об'єкті придатку влади, але не в її характері. Наприклад, будь-який начальник районного масштабу володів всіма атрибутами влади — партійної, господарської, судової, каральної і т.п. Так наприклад верхівка влади в певній республіці СРСР могла разраховувати на повну владу, до тих пір, поки вона виконувала вказівки зверху. Так уряд Х. Раховського мав всю повноту влади, до тих пір, поки їхня політика не пішла у розріз з політикою СРСР. Тому для функціонування тоталітарної влади не потрібен примус, що йде зверху вниз: тоталітарний індивід добровільно підкорявся вищестоящому, дістаючи в обмін на покірність абсолютну владу "на своєму місці". Можна сказати, що обмеження в структурі тоталітарної влади витікали з перетину індивідуальних властей, що створювало безперервну і постійну напругу у всіх вузлах системи і було джерелом енергії, що живила існування цієї системи.

3) Найсерйозніший момент зв'язаний з розумінням мети, "історичної місії" даного режиму. Цією метою може бути, і доктрина "расової переваги", і специфічні національно-імперські ідеї, та багато інших. Можна сказати, що тоталітаризмом на перших порах рухала та або інша утопічна мрія, направлена проти ліберальної демократії, капіталістичної економічної системи яка так чи інакше відповідала сподіваннями більшості населення країни. Прибічники тоталітарного ідеалу розглядали його як прообраз майбутнього порядку у всьому світі. Тому тоталітаризм не тільки орієнтований "усередину", тобто на створення досконалого суспільства в якій-небудь окремій країні, але і намагається реалізувати свої потенції "зовні", тобто розповсюдити аналогічний своєму суспільний устрій на інші країни, і в цьому він, мабуть, мало чим відрізняється від деяких нинішніх демократій.

Авторитарні держави в переважній більшості випадків не ставлять перед собою задачу повного подолання попереднього соціального ладу. Військові хунти в Латинській Америці звичайно приходили до влади під гаслами збереження встановленого порядку, позбавлення від реальної або уявної загрози його зміни. Авторитаризм схиляється до ідеї органічного розвитку, під яким часто ховається бажання перешкодити взагалі всяким помітним змінам.

4) Інша ознака, по якій розрізняються тоталітарні і авторитарні системи, полягає в неоднаковому ступені регламентації різних аспектів суспільного життя в них. Тоталітаризм прагне реалізувати утопічний ідеал у всіх сферах суспільного життя. В результаті передбачається не лише створення і пропаганда нової системи цінностей, але й формування людини, індивідуальність якої повинна бути підлегла колективності, розчинена в ній. Для авторитаризму, навпаки, характерне навмисне зниження рівня політичної грамотності мас, їх досить слабка політична інформованість.

5) Доволі часто при авторитаризмі формально існують парламент, партії, розділення гілок влади і інші атрибути демократії: громадянське суспільство не повністю поглинене державою, і можливо навіть "дозоване інакомислення".[24, ст. 106] Диктатура може визнавати або терпіти певні соціальні конфлікти. При ній продовжує існувати цілий ряд впливових в політичному відношенні груп тиску (державна бюрократія, військові, крупна буржуазія і т.д.), які, захищаючи свої інтереси, перш за все економічні, можуть блокувати ухвалення рішень, що їх не влаштовують.

6) Авторитарні диктатури вважають за краще зберігати традиційні класові, станові або племінні особливості, які тоталітаризму чужі. Тоталітаризм в період становлення відповідно до свого утопічного ідеалу руйнує колишню соціальну структуру, розриває традиційні соціальні зв'язки, ліквідовує соціальну диференціацію, що склалася раніше, тобто "перетворює класи на маси". [13 ст. 89-90] Як приклад можно навести доктрину "єдиного, радянського народу" в СРСР, та одночасно розмежування населення на різні групи у Іраку, станові та інші особливості розділення суспільства в більшості середньовічних країн, та інше.

Це одночасно породжує величезний прошарок людей, що втратили своє соціальне коріння і котрі прямують за новими вождями, яким вони беззастережно довіряють. Тоталітарні режими активно втручаються в економічну сферу, або встановлюючи над нею строгий контроль, або піддаючи її повному, або майже повному одержавленню.

7) Багато авторитарних режимів прагнули зберегти колишній соціально-економічний устрій. Латиноамериканські хунти, наприклад, підходили до справи досить прагматично. Військові академії в Бразилії і в Перу давали своїм випускникам не тільки військові знання; вони включали в програму навчання і курси економічної науки, управління, основи соціології і т.д. Це дозволяло їм тверезо оцінювати переваги тієї або іншої системи господарювання. І, захоплюючи владу, військові залишалися швидше контролерами, ніж фахівцями. Вони вельми обережно відносилися до економічних процесів, а безпосереднє управління ними, як правило, покладали на фахівців з цивільних осіб. У протилежність тоталітарним диктатурам такі авторитарні режими, як наприклад, в Південній Кореї, на Тайвані, виявилися достатньо ефективними в економічних відносинах.[21, ст. 101]

8) Ще одна відмінність між тоталітаризмом і авторитаризмом полягає в самій структурі влади. У тоталітарній системі центром влади є одна партія, і партійні органи пронизують весь державний апарат, суспільні організації і виробничі структури. Рішення партійних органів служать керівництвом до діяльності для всієї решти центрів влади, а також для армії і служби внутрішньої безпеки, виробництво також контролюється партією.

Loading...

 
 

Цікаве