WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Генезис прав людини в історії політико-правової думки світу та України - Реферат

Генезис прав людини в історії політико-правової думки світу та України - Реферат

Безперечна роль римських юристів в напрямку нормативного розвитку прав людини. Зокрема, розробка ними таких положень, як правовий статус особи, поділ права на публічне і приватне (спрямоване на користь окремих осіб), про правовий характер взаємодії людини і держави, про форми і процедури реалізації суб'єктивних прав і виконання юридичних обов'язків, про державно-правові засоби і способи захисту прав людей тощо. Крім того, ними вперше була розроблена теорія розподілу влад, вони продовжували розвивати ідею природного права, зокрема, права на шлюб, сім'ю тощо. Так, послідовним прихильником природного права був Ціцерон, який обґрунтовував, що право установлюється природою, а не людськими рішеннями чи постановами. Він зазначав: "Право взагалі і право людини, зокрема, виникло раніше, ніж будь-який писаний закон"17. А в основі природного права, на його думку, лежить справедливість, причому справедливість є вічною, незмінною і невід'ємною властивістю природи, в тому числі, і людської природи. Перша вимога справедливості полягає в тому, щоб ніхто нікому не шкодив.

Безумовно, значну роль в процесі становлення універсальних понять прав людини відіграло християнство, адже згідно з цією релігією "усі люди рівні, як діти Господні", і саме християнською релігією було остаточно чітко сформульовано "золоте правило" поведінки – "як бажаєте, щоб з вами поводились люди, так поводьтесь з ними і ви" (Новий Завіт. Євангеліє від Матфея. 5:12-5:44). В будь-якому випадку людина в християнстві зберігає свою цінність і значимість, і навіть певну свободу вибору, що вкладається в європейську парадигму персоно центризму і не характерно для інших релігій. Так, індуська релігія спрямована на знеособлення людини, яка в цілому підпорядковується владі касти, детально регламентованим правилам поведінки. Мусульманська релігія ставить за мету, в першу чергу, забезпечити загальні інтереси "правовірних", індивід підпорядковується ісламському суспільству і лише його інтересам.

Важливою сходинкою на шляху утвердження прав людини стала розробка договірної концепції виникнення держави вже у новому часі. Так Г.Гроцій: зазначав "Держава є досконалий союз вільних людей, укладений заради дотримання права і загальної користі". Тобто чітко простежується підпорядкована роль держави інтересам і потребам людини. Крім того, він виділяє ті мінімальні умови, які необхідні для того, щоб зберегти впорядковане суспільство - це недоторканість власності, чесність у справах. А матір'ю природного права, на його думку, є сама людська натура

Слід зазначити, що в умовах нового часу продовжує досить бурхливо розвиватись концепція природних прав людини, зокрема, в ряду таких прав на першому місці стоїть право на своє життя, свободу, рівність та майно (власність). - Д. Локк.

Подальше філософське осмислення місця людини у світі та її прав найбільш послідовно розкривається у вченнях І. Канта та його спробі вивести категоричний імператив як загальне правило поведінки людини. Він зазначає, зокрема: "Поводься так, щоб завжди максима твоєї поведінки могла бути загальним законом", або в другому варіанті - "Поводься так, щоб ти завжди відносився до людства і у власному лиці, і в лиці кожного, як до цілі, а не як до засобу"22.

Важливим етапом у розвитку прав людини стали буржуазно-демократичні революції XVII-XVIII ст.ст, які висували не лише широкий перелік прав людини, але і загальні принципи свободи і формальної рівності, що стали засадами універсальності прав людини. Вони здійснили величезний вплив і на характер держави, оскільки виступали обмежувачем її всевладності, звільнили людину від зайвої опіки держави та її владних структур. Але цьому передував процес тривалого і важкого пошуку способів взаємовідносин людей в державно-організованому суспільстві як з владою, так і між собою.

Тут ми підійшли до того моменту, коли ідеї прав людини почали виходити за межі філософського осмислення і вперше починають здобувати свої нормативне закріплення. Ідея загальної рівності людей послідовно відтворювалась в таких документах, як Велика Хартія вольностей 1215 р. - перший правовий документ, в ньому містяться статті, спрямовані на обмеження свавілля чиновників. Ст. 39 передбачає застосування покарання вільних не інакше, як за вироком рівних і за законом держави. Петиція про права 1628 р. і Habeus Corpus Act 1678 р. застосували поняття недоторканості особистості та презумпції невинуватості. Біль про права 1689 р. встановив свободу слова, право на звернення підданих з петицією до короля.

Досить бурхливо процес нормативного закріплення прав людини відбувався у США. Декларація незалежності США 1776 р. – документ, в якому вперше була сформульована ідея невідчужуваності прав людини. Це був перший офіційний документ, якій закріпив право на життя, свободу, власність тощо. Біль про права 1791 р. вніс поправки до Конституції США 1787 р., в яких значно розширив перелік прав людини.

Французька декларація прав людини і громадянина 1789 р. – перелік прав і свобод, які були проголошені французькою декларацією набув світового значення і вони стали імперативними нормами гуманізації суспільних законів.

Подальший нормативний розвиток інституту прав людини пов'язаний безпосередньо з розвитком міжнародного права і прийняттям ряду міжнародних документів, які і визначили основні принципи правового статусу особи і мінімальний обсяг тих прав і свобод, які мають визнаватися і гарантуватися кожною державою.

Таким чином, права людини пройшли шлях від міфологічних уявлень через ідеї філософів і юристів до свого нормативного закріплення у правових джерелах.

Ідеї визнання прав і свобод людини безперечно були притаманні і український філософії та знайшли своє продовження в історії українського конституціоналізму.

Ще у "Велесовій книзі" – пам'ятці IX ст. філософія зумовлена духом віри, любові і надії, а вінцем цього духу є свобода і самоцінність особистості. Окремі уявлення про права людини знаходимо в таких джерелах, як "Руська правда", "Слово про закон і благодать", "Повчання Володимира Мономаха", пізніше у Литовському статуті знаходимо ідеї рівності всіх перед законом, особистої відповідальності, захисту прав людини з боку держави.

Людина, її права цікавили і українських філософів. До ранніх українських гуманістів можна віднести таких вчених, як Юрій Дрогобич (XV ст.), Павло Русина, Станіслав Оріховський (XVI ст.). Глобальне дослідження людини, особистості провів геніальний український філософ Г. Сковорода, який науку про людину, та її щастя вважав найважливішою з усіх наук. Послідовно ідею природних прав та договірну теорію походження держави відстоював Я. Ковельський, який зазначав при цьому, що всі громадяни мають бути формально рівними перед законом, влада і особа повинні нести взаємну відповідальність.

Розробці теоретичних питань прав та свободи людини значну увагу приділяв М. Драгоманов, розглядаючи основні права та свободи людини як загальнолюдську цінність. М. Драгоманов вважав за необхідне надати національної форми цим цінностям, що дало б змогу враховувати національні особливості і найбільш повно та гармонійно втілити їх у життя.

Безумовно важливу роль для становлення ідей прав людини на Україні відіграли і праці українських теоретиків української державності М. Грушевського, В. Винниченка, О. Кістяковського та інших. Зокрема, заслугою М. Грушевського серед інших, необхідно вважати привернення уваги до прав національних меншин, прав людини на мову, релігійних прав. На позиції прогресивного конституціоналізму стояв О. Кістяковський, який послідовно відстоював надання людині демократичних прав, зокрема, захист свободи слова і віросповідання, права зборів, загального виборчого процесу та інші.

Перші спроби правової регламентації прав окремих соціальних груп в українських конституційних актах доцільно проілюструвати ст. 11 Конституції Пилипа Орлика від 5.04.1710 р., в який встановлювались і оголошувались права вдів козаків, їхніх дружин та дітей-сиріт31. В якості окремих статей закріплювались взаємовідносини людини з українською державою в Конституції УНР від 29.04.1918р., на засадах ліберальної (європейської) концепції прав людини.

За радянський період української державності було прийнято 4 конституції (1919, 1929, 1937 та 1978 рр.), які тим чи іншим чином відтворювали ідею прав людини, проте, не враховували міжнародні стандарти, зокрема, положення про те, що основою свободи особистості є право приватної власності.

Права і свободи людини і громадянина є основоположною частиною чинної Конституції України і розглядаються вони не як даровані державою своїм громадянам, а як такі, що належать людині від народження, існують незалежно від діяльності держави та є невідчужуваними та непорушними.

Межі статті не дають можливості проаналізувати внесок усіх найвидатніших науковців, філософів у справу розвитку ідеї прав людини Так поза увагою залишились погляди Т. Гобса, Вольтера, Ж-Ж. Руссо, Ш.Л. Монтеск'є, М.І. Костомарова, Т.Г. Шевченка, І.Я. Франка та багатьох інших. Це є підставою для подальшої роботи в цьому напрямку. Проте, навіть фрагментарний аналіз історичних аспектів становлення прав людини дає можливість стверджувати, що виникнення і розвиток прав людини має досить глибоке коріння і тісно пов'язане з розвитком самої людини як політичної, соціальної істоти. В процесі історичного розвитку суспільства зміст прав і свобод людини змінювався. Правомірним буде твердження, що цей зміст зазнавав змін не лише в бік кількісного збільшення каталогу прав людини, але відбувались і якісні зміни.

На сучасному етапі історичного розвитку під правами людини ми розуміємо певні нормативно структуровані можливості, властивості і особливості буття особистості, які уособлюють її свободу і є невід'ємними і необхідними способами і умовами її життя, її взаємовідносин з суспільством, державою, іншими індивідами. Проте, процес розвитку прав людини незавершений. З оптимізмом можна сподіватись, що розвиток людства і надалі буде йти по шляху постійної уваги до людини, її прав і свобод.

Література

ВІСНИК. Хмельницького інституту регіонального управління та права

Loading...

 
 

Цікаве