WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Організаційно-правові засади військового будівництва Західно-Української Народної Республіки - Реферат

Організаційно-правові засади військового будівництва Західно-Української Народної Республіки - Реферат

Організаційно-правові засади військового будівництва Західно-Української Народної Республіки

Великі події у житті нашого народу відбулися на початку XX століття. Зважаючи на те, що український народ століттями вів боротьбу за свободу і незалежність, за свою державність і суверенітет, потрібно звернути увагу на значимість історичних подій і фактів, які стосуються функціонування національних Збройних Сил.

Після багатовікової неволі українська нація вийшла на шлях самовизначення, а здобувши власну державу, прагнула здійснити її збройну оборону, та тільки після декількох спроб вона відродила соборну Україну.

Військовий захист національного суверенітету був завжди актуальним і визначальним протягом всієї історії українського державотворення. Залишається він і таким у сучасний період, першопричиною його вагомості є територіальні зазіхання до України сусідніх держав та і саме збереження власної держави. Про це свідчать і останні події у Керченській затоці. Москва стала послідовно використовувати свої переваги сильного у відносинах з Україною.

Отже, військове будівництво є одним із головних напрямків державотворення. Тому дуже важливим для буття і розвитку української нації є об'єктивне вивчення передумов створення та процесу функціонування Збройних Сил Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) на основі всебічного історико-правового аналізу з позиції правди.

На сьогодні, на жаль, вченими, ще не створено ґрунтовної комплексної праці, яка б висвітлювала всі сторони організації та діяльності Збройних Сил України в зазначений період і, в першу чергу, організаційно-правові основи формування власної армії. Разом з тим певна наукова розвідка військового будівництва України на окремих етапах державотворення у різних хронологічних рамках та історичних аспектах, як в цілому збройних сил, так і їхніх окремих військових формувань, проводилась істориками, юристами, політологами. Цій тематиці присвячені праці таких сучасних вчених: В. Гордієнка, В. Довбні, В. Кульчицького, М. Литвина та К. Науменка, С Литвина, С Макарчука, Ю. Сливки, О. Тимощука, Я. Тимченка, Б. Тищика, Б. Якимовича, групи авторів при загальній редакції О.Кузьмука та інших. У цих наукових дослідженнях у тій чи іншій мірі, висвітлено історію становлення, бойових дій та діяльності цих військових формувань, окреслено основні віхи воєнної історії держави.

Важливими матеріалами для опрацювання цієї теми є видання науковців діаспори, таких як: В. Волицького, Н. Гірняка, Б. Гнатевича, І. Гуцуляка, Т. Гунчака, М. Капустянського, Є. Коновальця, А. Кравса, О. Кузьми, В. Курмановича, І. Нагаєвського, М. Омеляновича-Павленка, Д. Палїїва, В. Петрова, Г Стефаніва, О. Субтельного, О. Удовиченка, Л. Шанковського та ін. Більшість цих праць носять мемуарний характер, що дає можливість відтворити детальну хроніку життєдіяльності Української Галицької Армії.

Відомо, що створення власної держави на західних землях України відбулося 16 жовтня 1918 року. Імператор Карл І, щоб відвернути загрозу розпаду своєї монархії, видав маніфест "До моїх вірних австрійських народів"2, в якому обіцялася перебудова держави в "союз вільних народів". Українці скористались цією нагодою і 18 жовтня було утворено Українську Національну Раду (УНРада) як представницький орган і проголошено утворення Української Держави у складі українських земель. А наступного дня конституанта затвердила склад УН Ради і проголошення Української держави3. Отже, 19 жовтня 1918 року стало днем відновлення в Галичині української державності після майже 600-літньої неволі.

У вересні 1918 року у Львові для боротьби за українську державність була створена власна військова організація. Ця організація в різних джерелах названа по різному: Генеральний Військовий Комісаріат4 і Центральний Військовий Комітет5 (ЦБК). ЦВК організував практичну роботу у військових частинах, де проходили службу українці. Край умовно розділено на округи і в кожному окрузі була створена окружна команда.

Тут необхідно звернути увагу, що військовики стали ініціаторами боротьби за державність, подолавши нерішучість політичного проводу УН Ради. Для військового захисту української державності ЦВК на кінець жовтня у м. Львові об'єднали військовий потенціал у складі 60 старшин і 2400 стрільців Одночасно аналогічна робота була проведена у всій Галичині. У повітах утворено громадські комітети. Крім того, за розпорядженням Української Національної Ради з Чернівців до Львова відкликано легіон Українських січових стрільців (УСС). Віддаючи належну оцінку усій діяльності Українського Січового Стрілецтва, Галицька делегація УН Ради постановила підпорядкувати всі українські полки Наказному отаманові УН Ради, яким призначено Дмитра Вітовського. Після цього ЦВК почав працювати як штаб з підготовки повстання.

31 жовтня відбулась військова нарада, де був обговорений конкретний план зайняття м. Львова, який о 4 годині ранку 1 листопада 1918 року було виконано.

У перший же день УН Рада оголосила два звернення "До населення міста Львова" та до населення Галичини "Український народе", в яких стверджувалось утворення Української держави на українських землях колишньої Австро-Угорської монархії, державною владою визнавалась Українська Національна Рада, весь український народ закликався до оборони рідної держави. Попереджуючи можливі збройні сутички з польськими легіонерами і запобігаючи бандитизмові, свій перший наказ видав також Начальний отаман українських військ Д.ВІтовський.

Листопадовий чин відбувся згідно з планом і фактично став початком жорстокої боротьби між українськими і польськими військами. Розпочалися криваві бої за Підзамче, Головну пошту, вокзал, сейм, цитадель 3 цього часу народно-демократична революція переросла у війну за суверенність республіки, її захист від експансіоністських зазіхань Польщі.

У зв'язку із зростанням протидії поляків Д. Вітовський розгубився і подав К. Левицькому рапорт про свою відставку. УН Рада прийняла рішення про заміну Д. Вітовського Г. Коссаком, який в часи Першої світової війни був комендантом Легіону Січових стрільців. Наказом від 5 листопада новий Начальний командант українських військ Григорій Коссак приступив до виконання своїх обов'язків. Начальником штабу цим же наказом призначено С. Горука.

З перших днів для підвищення боєздатності і дисципліни війська новий головнокомандувач у період 5-8 листопада видає чотири накази12. Своїми наказами він запровадив низку організаційних заходів. Зокрема, всі підхорунжі були підвищенні до рангу хорунжих, особовий склад забезпечувався грошовим утриманням, всі старшини зобов'язувались проводити постійну виховну роботу для піднесення бойового духу та протидії ворожій пропаганді, у військах встановлювався суворий пропускний режим, заборонялось будь-яке спілкування з цивільним населенням, особлива увага зверталась на бережливе ставлення до військового майна, зброї і боєприпасів, запроваджувалися всебічне вивчення та чіткий облік офіцерських кадрів.

Наказом Генерального отамана від 6 листопада 1918р. була організована команда жандармерії Української Генеральної команди. Згідно з цим наказом начальником жандармерії призначено пор. Лева Індишевського, командантом команди Иосифа Кадайського. На жандармерію були покладені такі функції: забезпечення публічної безпеки, оформлення дозволів на носіння зброї, видача перепусток і супроводжуючих документів на вільний перехід. Пізніше цей орган розділено на політичну та польову жандармерію начальниками яких стали поручник Лев Індишевський, сотник Др. Ярослав Олесницький. Ці заходи запроваджувалися з метою значного покращання дисципліни і правопорядку.

Наказом від 7 листопада особлива увага зверталась на недопустимість самовільних реквізицій. У ньому застерігалось, що всякі реквізиції можуть відбуватися лише за дозволом Української Генеральної команди. Факти грабежів під видом реквізицій вважались найтяжчими злочинами проти українського народу. З цього часу кожний військовик, затриманий під час грабежу, підлягав розстрілу на місці.

Також серед військовослужбовців Української Галицької Армії (далі УГА) проводилась боротьба із п'янством. З метою запобігти цьому лиху Генеральний отаман своїм наказом від 8 листопада заборонив роботу торговельних установ, в яких продавалися алкогольні напої.

Одночасно Українська Національна Рада видала три звернення: "Український народе!", "Українські вояки" і "Під оружжя", якими намагалися піднести бойовий дух і закликати до вступу українців до Української Армії

На цей заклик до Львова почали прибувати загони самооборони із Золочева, Рави-Руської, Коломиї, Снятина, Тернополя, Щирця та інших міст. Як згадує учасник тих подій Василь Волоцький, "з парканів і мурів міста закликали прихожих товстенні чорні друки цілої низки наказів окружної військової команди й розпорядків державно-адміністраційної і міської влади". У "Покутському віснику" (м. Коломия, 10 листопада 1918 року) був оголошений Наказ військам Окружної області Коломия, Печніжин, Косів, Городенка, Снятии. У ньому було звернення до Українських жовнірів та Українського народу і говорилося "...порядок і дисципліна в армії, безоглядний послух своїм начальникам були завжди і всюди запорукою успішності наміреної військової операції. ... Нехай кожний з вас стоїть твердо на своїм посту. Нехай кожен з вас чує в своїм серці наказ до збереження ладу й порядку, до збереження всякого майна, що нині є нашим національним майном. Нехай кожний із вас повнить службу по совісті, бо відповідальність наша перед нашими родинами, перед нашими дітьми велика. ... Вірність Українській державі, вірність і безоглядний послух начальникам своїм - оце єдина певна запорука нашої Будуччини". В аналогічному віснику від 17 листопада був опублікований заклик коломийського староства до мешканців повіту. Основне звернення була спрямована на мобілізацію народу до збройного захисту української державності.

Та опанувати складним військовим станом ставало все важче.

9 листопада Г.Коссака на своєму посту заміняє новий комендант Українських військ Г. Стефанів. З його приходом в діях українських військ встановилась організаційна єдність, плановість операцій. В армії відчулась єдина керуюча сила.

Переможний листопадовий виступ розхолодив більшість його провідників. Незначні перші бої у Львові не пророчили великого кровопролиття. Це вплинуло на військове будівництво ЗУНР, а створення армії розпочалося лише після падіння Перемишля, Ярослава, Львова, загарбання Румунськими військами Буковини.

Полковник М. Маринович (військовий комендант) запропонував утворювати запасні команди та брати на облік здорових чоловіків15. 13 листопада Голова Державного Секретаріату К.Левицький і Державне Секретарство Військових Справ (далі ДСВС), секретарем якого був призначений Д. Вітовський, видає низку розпоряджень. Цими розпорядженнями було затверджено штатно-організаційну структуру Галицької Армії, яка базувалась на загальному військовому обов'язку і територіальному принципі командування. Згідно з цією схемою територію Галичини поділено на 3 військові області та 12 військових округів. Було затверджено військову присягу.

Loading...

 
 

Цікаве