WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Перебудова державних органів УРСР на основі Конституції 1937 p. - Реферат

Перебудова державних органів УРСР на основі Конституції 1937 p. - Реферат

СРСР від 7 березня 1938 р. "Про національні частини в РСЧА". Ще більші зміни в структурі збройних сил відбулися на підставі Закону Верховної Ради СРСР від 1 вересня 1939 р. "Про загальний військовий обов'язок". Було розформовано військові частини і з'єднання, що будувались на підставі територіально-міліцейського принципу, і збройні сили цілком перейшли на становище кадрових. Таку реорганізацію було проведено і в УРСР.
Усі питання організації збройних сил " керівництва ними повністю знаходились в компетенції Союзу РСР. Тому державні органи УРСР тільки виконували розпорядження уряду Союзу РСР і військового командування.
Одночасно із різними заходами по зміцненню Червоної армії Сталін завдав відчутного удару по військовим командним кадрам. Зазнали втрат і військові округи, розташовані в Україні. Були заарештовані і розстріляні командуючі військами Київського військового округу І.Якір, Харківського - І.Дубовий. Почалось винищення командних кадрів цих двох округів. Повністю було знищено штаб КВО. У 1937-1938 pp. було репресовано тільки по КВО і ХВО 150 чоловік командного складу вищого рангу (Думенко, Ковтюх, Гаркавий та ін.).
Вражає свавілля, яке чинилося щодо людей, у тому числі до тих, хто встановлював радянську владу. Характерною щодо цього є справа члена ВЦВК, легендарного героя громадянської війни, тричі нагородженого орденом Червоного Прапора, члена партії з 1918 p. комкора Є.Й.Ковтюха, заарештованого у 1937 p. Ковтюх був звинувачений у контрреволюційному заговорі. Усі його звернення до державних інстанцій і особисто до Сталіна виявилися марними. На "слідстві" до нього було застосовано жорстокі тортури. Без жодного доказу вини за вироком військової колегії Верховного Суду СРСР він був розстріляний. І лише у 1956 p.- реабілітований.
Судова система, прокуратура, НКВС. Зміни у державному механізмі, викликані новою Конституцією, торкнулись як судової системи, так і прокуратури. Перебудова цих органів була спрямована перш за все на посилення репресій як головного засобу існування тоталітарно-репресивної системи.
Принципові положення про організацію та діяльність судів і органів прокуратури республіки були викладені в Конституції УРСР 1937 p., де зазначалося, що правосуддя в УРСР здійснюється Верховним Судом УРСР, Верховним Судом Молдавської АРСР, обласними судами, судами адміністративних округів, а також спеціальними судами СРСР, які утворюватимуться за постановою Верховної Ради СРСР, народними судами.
Подальший розвиток і конкретизацію конституційні положення одержали в Законі про судоустрій Союзу РСР, союзних і автономних республік, прийнятому Верховною Радою СРСР 16 серпня 1938 p.
Закон про судоустрій декларував найбільш важливі принципи судочинства, як, наприклад, принцип гласності. Про це йшлося і в Конституції УРСР, де в ст. 91 було сказано, що "розгляд справ в усіх судах Української РСР відкритий, оскільки законом не передбачені винятки, з забезпеченням звинуваченому права на захист". В ст. 90 Конституції УРСР гакож було зазначено, що "судочинство в Українській РСР провадиться на українській мові з забезпеченням для осіб, що не володіють мовою більшості, повного ознайомлення з матеріалами справи через перекладача, а також права виступати а суді на рідній мові".
В Законі одержав дальший розвиток принцип виборності суддів. Так, Конституція УРСР визначала, що Верховний Суд республіки обирається Верховною Радою УРСР строком на 5 років, обласні суди - обласними Радами депутатів трудящих на такий же строк, народні суди - населенням строком на 3 роки. Але реорганізацію судової системи в Україні у відповідності з Законом про судоустрій і Конституцією УРСР здійснити до кінця не вдалося, бо цьому перешкодив напад фашистської Німеччини.
Суттєві зміни відбулися в організації судового управління на місцях. Обласні суди було звільнено від адміністративних функцій, які передавались відтепер управлінням наркомату юстиції при обласних Радах депутатів трудящих. В Україні вони діяли на основі Положення, затвердженого постановою Раднаркому УРСР від 27 грудня 1939 p.
Введення по всій країні в основному єдиного законодавства, єдиного керівництва судовою практикою, яке було зосереджено у Верховному Суді СРСР, єдиного судового управління, що здійснювалось Наркоматом юстиції СРСР, мало своєю метою дальше зміцнення єдності судової системи, зростання централізації.
Демократичні принципи, закріплені в Конституції та Законі про судоустрій, і перш за все принципи соціалістичної законності, не стали гарантією її додержання. Навпаки, як раз у цей час мали місце дуже серйозні порушення законності, практикувалась позасудова репресія. Право застосування мір кримінального покарання надавалось не тільки судовим органам, а й "трійкам", особливій нараді при Наркоматі внутрішніх справ СРСР.
Діяльність Прокуратури УРСР визначалась Конституцією СРСР 1936 p. і Конституцією УРСР 1937 p., де було сказано, що вищий нагляд за точним дотриманням законів усіма наркоматами і установами, як і окремими посадовими особами і громадянами, на території республіки здійснює Генеральний прокурор СРСР як безпосередньо, так і через Прокурора УРСР. Прокурор республіки і обласні прокурори призначались Генеральним прокурором СРСР на 5 років, прокурори районів і міські - Прокурором УРСР на такий же строк.
Як Прокуратура Союзу РСР, так Прокуратура України в цей період не забезпечували належного прокурорського нагляду за правоохоронними органами. Керівництво Прокуратури СРСР само підтримувало застосування недозволених методів слідства, проведення необгрунтованих масових репресій.
Не було розроблено і нового положення про прокуратуру. Все ще продовжувало діяти Положення про Прокуратуру СРСР, затверджене постановою ЦВК і Раднаркому СРСР від 17 грудня 1933 p. Воно регламентувало й діяльність республіканських прокуратур, у тому числі в УРСР.
У другій половині 30-х років органи НКВС було остаточно виведено з-під контролю уряду і вищих партійних органів. Фактично НКВС не підпорядковувався нікому, крім Сталіна, проте, диктував свою волю усім, нехтуючи правовими нормами, спираючись виключно на власні нормативні акти - накази, директиви та розпорядження, що були цілком утаємничені від суспільства. По країні прокотилася нова хвиля масових і жорстоких репресій, яка захопила й Україну. Якраз у ці часи було знищено українську автокефальну православну церкву.
Після усунення від керівництва П.Постишева в Україну в 1937 p. прибули три особистих представники Сталіна - В. Молотов, М.Єжов і М.Хрущов. Різко посилилисярепресії. З вересня 1937 р, поряд з "трійками" з'явились і "двійки" (участь перших секретарів обкомів партії у роботі цих каральних органів була вже не обов'язковою)*.
У 1937 р. заарештовано і страчено 17 членів українського уряду. Голова Раднаркому УРСР П.Любченко покінчив життя самогубством. Трохи пізніше було розстріляно голову Раднаркому України у 1919 - 1923 pp. Х.Раковського. Був розгромлений ЦК КП(б)У, обраний на XIII з'їзді КП(б)У в 1937 р. З 11 членів політбюро загинуло 10, з 5 кандидатів у члени політбюро - 4. Репресовано усіх 9 членів оргбюро та ін.
Наприкінці 30-х років проведено "чистку" апарату НКВС, що завершилася зміною керівництва і основних кадрів наркомату. Розгрому було піддано кадри зовнішньої розвідки і проведено їх реорганізацію. Після цього у лютому 1941 р. НКВС був поділений на два наркомати: внутрішніх справ (НКВС) і державної безпеки (НКДБ).
Loading...

 
 

Цікаве