WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Кормчі книги як світові пам'ятки становлення української правової свідомості - Реферат

Кормчі книги як світові пам'ятки становлення української правової свідомості - Реферат

Кормчі книги як світові пам'ятки становлення української правової свідомості

За сучасних умов набуває великого значення процесуальна орнаміка правових рефлексій правової реальності (СІ. Максимов), що мають парадигмальні риси того конкретно-історичного циклу правової свідомості, що функціонально ідентифікують ментальну природу як статичного, так й соціологічного права. За проведеними дослідженнями, для оптимального розуміння істинної природи посттоталітарного українського права важливими є такі джерела процесуального відбиття у правових рефлексіях мети правового розвитку як типово ментального, що власною онтологією презентують відповідні закономірності історичного здійснення українського пізнання як україноментального права (А.А. Козловський) [7, 8]. Проблема істинного визначення джерел української правової свідомості як світової форми українського державотворення (І. Ільїн, П. Новгородцев, Г. Гегель) є актуальною, резонує, наприклад, з завданнями наукового Проекту комплексної програми науково-дослідної роботи Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка "Розбудова державності України 1996-2005 pp.", науковою темою Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка "Розробка міжнародних правових, політичних та економічних основ розбудови Української держави" № 97128.

Зазначимо, що у нашому контексті позитивного розуміння сучасних правових реалій (СІ. Максимов) ми зрівнюємо поняття "право" і "правова система". Тоді в нашому контексті найбільш важливим для вияснення істинного коріння українського права є період Київської Русі, коли активно формувались стійкі риси української державності та права, коли відбувався історичний генезис джерел української правосвідомості як соціологічного права. До числа таких джерел віднесемо насамперед ті, що залишили серйозний слід у законодавчому києвському бутті як нормотворчі офіційні документи, котрі презентують своєрідні писемні правові системи. В цьому аспекті малодослідженими є саме ті аспекти національного сучасного державотво-рення, що своїми вихідними джерельними параметрами нагадують правові джерела державного будівництва Київської Русі, зафіксовані у тих чи інших актах давнього законодавства, які певною мірою досліджувались як такі, але у нашому контексті досліджень не було. У попередніх роботах досліджувались певні питання знаково-матеріальних проекцій девіантної правосвідомості як різновидів маргінального соціального відбиття (В.О. Чефранов), але дослідженню історичного аспекту джерельної бази української девіантної правосвідомості посттоталітаризму як з нашого боку, та й з боку вітчизняної правової науки мало приділялось уваги [4-8]. У загальнотеоретичному аспекті зазначену проблему намагались досліджувати Е.З. Липшиц, Н.І. Соколов, А.Й. Рогожин, Я.Н. Щапов, В.В. Яременко, але у нашому контексті проблема не знайшла достатнього дослідження [1-5].

Виходячи з постановки проблеми та аналізу досліджень, зазначаємо, що цілями статті є: порівняльно-історичний аналіз виникнення на території Київської Русі правових збірок церковного і світського права - спадкоємних писемних правових систем - як пам'яток конкретно-історичного становлення й розвитку української правової свідомості, які увійшли в історію під назвою "Кормчі книги"; виявлення можливих перспектив зазначеного порівняльно-історичного аналізу "Кормчих книг" у зазначеному контексті.

Дослідження зазначеної проблеми оптимально сприятиме раціональному розв'язанню важких проблем і завдань посттоталітарного правобудівництва й правовідбиття, а також слугувати певною теоретичною основою для подальших досліджень проблем посттоталітарних правових рефлексій як рефлексій правової свідомості, націлених на пошуки її істинного начального коріння, джерел. Ось саме за нашим контекстом Кормчі книги і є саме такими джерелами та коріннями. Незважаючи на їх важливе місце у формуванні специфічної законодавчо-правової бази Київської Русі як майбутнього можливого зразка для сучасної України, Кормчі книги недостатньо вивчені [1, 229; 2, 112: 7, 23,29]. Зазначимо, що починаючи з IX ст., вплив Візантійської імперії на розвиток та формування суспільно політичної та правової системи Київської Русі стає достатньо значним. Відомо: Візантія сприймала римське цивільне право не суцільно, ігноруючи елементи застарілі та такі, що за період свого існування довели свою недоцільність [6, 12-17]. З плином часу майже всі юридичні джерела повністю були приведені до принципів християнської моралі, ідеології та норм поведінки як джерельних витоків або парадигмальних концептів природного права -майбутнього, ментально структурованого права первинних суб'єктів (фізичних осіб) правової свідомості, які стали онтологічно пріоритетним серед інших прав, що з'являться пізніше, у праві, наприклад, юридичних осіб - вторинних суб'єктів правової свідомості. Церковна система та християнська ідеологія як начальна глобальна просвітська, прополітична, включаючи деякі догми, після проведених перших Семи Вселенських соборів Святої Церкви, була сформована дуже чітко, що вперше офіційно, нарівні начального принципу, історико-ретроспективно надали церковній системі та християнській ідеології нормативних властивостей як типово природних, правових [2, 112]. Зараз нема нагоди нагадувати, що візантійське право, як церковне так і світське, у регіоні було своєрідною культурною вершиною, а тому не дивно, що законодавчі системи сусідів імперії були сповнені запозиченнями з візантійських джерел права, які мають спільні з римським загальні корені. З огляду на все вищевказане слід розглядати і процес створення правової системи Київської Русі як системи української правової свідомості, що має ідейно-світоглядною парадигмою аксіології конкретно-історичного релігійного права - циклу соціальної активності спадкоємності правової свідомості [6, 12-17; 5, 125-126]. Рушилися й зникали старі ментально-територіальні розмежування і складалася поліментальна (на різній соціально-правій та суспільній основі) величезна територія Давньоруської держави. УХ ст. вона простягалася вже від південних берегів Ладозького і Онезького озер до середньої течії Дніпра, а на заході і південному заході -до Карпат, Пруту і пониззя Дунаю... [3, 23]. Візантія сприймала Київську Русь як країну варварську. Втім, невдовзі на Русі оселяються перші християни, спершу на півдні, особливо в Криму, у колишніх чорноморських колоніях Греції. Одним із найбільших центрів християнстваяк правових з власними святинями - мощами Климента Римського та великою християнською спільнотою - атрибутами нової віри як правової - був Херсонес Таврійський. Київські князі заявляються на політичній арені Європи та переводять відносини між двома державами з рівня неофіційно-торгових стосунків у міждержавну договірну сферу, яка має типово правову форму, з рисами релігійно-правової статики. Це приводить до укладення низки типових правових договорів ГХ-Х ст., але не як остаточно релігійно-правових, світських, яка, на думку дослідників, стало наслідком військових походів Русі "до Царграда". Причому залежно від успішності походів різняться й умови договорів як для політики Київської Русі, такі для приватних осіб - слов'янських торговців, що приїжджали до Візантії, які за цих часів остаточно набували форму світського правового, міждержавно-правового договору, який репрезентує, за нашими дослідженнями другий цикл соціальної активності правової свідомості - світську форму спадкоємності у слов'янській правовій свідомості. Існують різні версії стосовно форми і змісту права, на якому базувалися русько-візантійські договори як типово правові. Сучасні фахівці, як правило, називають їх основним джерелом візантійське право, котре мало спільні риси з римським, елементи візантійського і слов'янського права чи елементи вже існуючого, але мало поширеного міжнародного договірного права.

Loading...

 
 

Цікаве