WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Громадянське суспільство в Україні: проблеми теорії і практики - Реферат

Громадянське суспільство в Україні: проблеми теорії і практики - Реферат

Громадянське суспільство в Україні: проблеми теорії і практики

Сучасна Україна в певній історичній перспективі просто приречена сформувати громадянське суспільство. Вибір і конституційне закріплення демократичного вектора розвитку політичної системи в поєднанні з метою формування правової держави не має іншої цивілізаційної альтернативи. Сказане ні в якій мірі не означає, що громадянське суспільство "з'явиться" в Україні, в реально виникне саме по собі. Його дійсне наближення та "реальне народження буде вимагати не тільки певного історичного часу, але й свідомого руху всіх суспільних акторів даного процесу. Окрім того, враховуючи величезний історичний досвід становлення громадянського суспільства в різних країнах, можливо стверджувати, що в України є шанс втілити цю ідею в реальність з найменшими втратами часу та інших ресурсів. Але за певних умов: по-перше, що ми цей досвід засвоїмо в достатньому обсязі і неупереджено, і по-друге, що будемо діяти адекватно, послідовно і неухильно при вирішенні цієї складної і масштабної задачі.

"Стихійний" процес формування громадянського суспільства в Україні йде вже сьогодні: паростки приватної власності, ринкових відносин та ринкової інфраструктури, соціальної і політичної структуризації, об'єктивно зумовлюють виникнення соціального підґрунтя і інституцій громадянського суспільства - середнього класу, організаційних форм вияву громадянської самодіяльності і соціальної самоорганізації, розвитку певних сфер суспільної свідомості і ті. Що ж до цілеспрямованої та керованої суспільно-державної активності в цьому напрямку, то треба визнати певну неготовність необхідного арсеналу ідеологічних, організаційних, правових та інших засобів, які б могли забезпечити розвиток цієї сфери суспільного життя України за бажаним сценарієм. Причини такого стану в певній мірі криються у відповіді на питання, чи потрібне громадянське суспільства нинішньому українському класу влади, але це - предмет окремого аналізу. В національній філософській, політичній і правовій літературі радянської доби даної проблеми мов би й не існувало: становлення тоталітарної системи і її ідеологія викреслювали і навідріз замовчували саму ідею громадянського суспільства.

В українській державі радянських часів не було жодних проявів громадянського суспільства, тобто не існувало самого предмета наукового дослідження, а існуючі сурогати соціальної самоорганізації мало надихали вчених на їх вивчення. Однак, треба визнати, що офіційна ідеологія КПРС, задля надання тоталітарному режиму вигляду "демократичного" фасаду, хоч і не оперувала категоріями громадянського суспільства, все ж використовувала його квазіінститути, які зовні дуже походили на своїх західних аналогів насправді ж їм бракувало відповідного внутрішнього наповнення, вони не відбивали дійсне волевиявлення їх учасників, а мали на меті "вдобрять" офіційно-державницьку "лінію" знизу. За роки незалежності, коли в України виникли перші окремі паростки громадянського суспільства вони також не створювали достатню і, як не дивно, така ж ситуація з публікаціями по проблематиці громадянського суспільства спостерігається і в західній політології, щоправда, з інших причин. Як вважають авторитетні спеціалісти в цій області, сама ідея громадянського суспільства на Заході в сучасних умовах переживає період кризи.

Бурхливе розповсюдження нових інформаційних технологій, загострення конкуренції на світовому ринку призводять до вимивання з виробництва значного контингенту людей найманої праці, зростання соціальної нерівності, а в результаті -до послаблення національних суспільних інституцій, які б могли протистояти цим негативним факторам. Маргіналізація значних прошарків населення перетворює їх на квазігромадян. Вони не можуть захищати свої права так. Певне зростання уваги західних вчених до проблематики громадянського суспільства в 90-ті роки XX ст. нерідко, і не без підстав, пов'язують з процесами становлення його інститутів в постсоціалістичному просторі, а також в інших країнах незахідного світу. Більше того, угорський соціолог Адам Селігмен вважає, що громадянське суспільство на Заході безповоротно пішло у минуле, а ідея громадянського суспільства, можливо, має навіть важливіше значення для новонароджуваних демократій Східної Європи і "третього світу". Гадаю, має право на життя ще одна версія. Громадянське суспільство на Заході протягом багатовікової історії свого існування знало багато періодів підйомів і спадів, яскраві приклади яких маємо і в XX столітті. Так, світові війни та націонал-соціалізм потіснили здобутки громадянського суспільства у всьому західному світі, проте у перші ж повоєнні роки Інституції громадянського суспільства в цих країнах не тільки відновили своє функціонування, але й досягай нового розквіту. Отже, нинішня криза громадянської самоорганізації на Заході зовсім не свідчить про її історичний фінал. І те, що в науковій літературі Заходу зараз зростає інтерес до процесів формування громадянського суспільства в постсоціалістичних країнах і на Півдні, створює унікальну можливість подальшого вдосконалення інститутів громадянського суспільства у світовому масштабі, появи нових форм соціальної самодіяльності не тільки в країнах, що опановують науку демократії, але й у західному світі.

В сучасних умовах для забезпечення успішного просування України по шляху створення і ефективного функціонування громадянського суспільства, є нагальна потреба наукового вивчення природи і суспільного призначення його як цілого і окремих його інституцій в різноманітних соціальних і історичних умовах, осмислення генези громадянського суспільства в різних країнах. В певних верствах українського суспільства поступово визріває усвідомлення того, що становлення інститутів громадянського суспільства має вирішальне значення не тільки для позитивних наслідків політичної модернізації в Україні, але й для рішучих перетворень в економічній сфері і створення необхідних умов для функціонування соціальної, а затим - і правової держави. Надзвичайно важливими є подолання інформаційного голоду широких верств населення щодо природи і призначення громадянського суспільства, трансформація цієї ідеї з елітарної на рівень буденної свідомості зі збереженням всього ціннісно-етичного її змісту. Генеза західного суспільства і держави, які "створювали" одне одного протягом століть, свідчить саме про те, що громадянське суспільство створює умови розвитку соціальної самодіяльності і задоволення різноманітних комунікативних потреб особистості і соціальних угруповань, а держава має стримувати надлишкові приватні чи корпоративні прагнення громадянського суспільства. У такому розумінні громадянське суспільство виступає носієм виключно індивідуального, суспільно мувафіноване визначення такого приватного інтересу, який протистоїть суспільному.

Інший, широкий підхід до розуміння громадянського суспільства акцентує свою увагу на колективіських формах організації суспільної самодіяльності як найважливіших факторах формування громадянського суспільства. Відомий дослідник цієї проблеми Е. Блек бачить витоки громадянського суспільства, передусім, в стихійно виникаючих формах колективної самоорганізації в Європі XII- XIII ст. — гільдіях ремісників, комунах, вільних містах тощо. Немало повчального можна отримати і з порівняльного аналізу умов становлення громадянського суспільства на Заході і в Україні, передусім, з метою визначитися в тому який досвід країн усталеної демократії можливо використати в наших умовах, "приміряти" розвинуті, класичні інститути громадянського суспільства "до лиця" України. Специфічність генези громадянського суспільства на Заході складає те, що це була історично перша форма такої суспільної самоорганізації, і тому її виникнення, становлення і розвиток проходили поза впливом Інститутів інших типів чи різновидів, які ще не заявили про себе в інших цивілізаціях. Загальновизнано, що процес виникнення громадянського суспільства в країнах Західної Європи розпочався приблизно в XII ст. і йшов стихійним пошуком прийнятних інститутів самоорганізації з використанням архаїчних форм, які трансформувались і видозмінювались в процесі ускладнення умов соціального розвитку. Коріння громадянського суспільства західного типу йдуть від традицій антично-римської цивілізації, для якої характерною була велика роль права як соціального регулятора. Певну роль відіграли і історичні умови виникнення громадянського суспільства на Заході. "Друга хвиля" його розповсюдження прийшла на XIX - XX ст, коли його інститути, звичайно, під впливом прикладу Заходу з'являються в інших частинах світу (Австралія, Канада, Японія, Півд.Корея, Ізраїль). Кінець XX—початок XXI ст знаменує появу "третьої хвилі". І провісником її є не тільки кількісні показники - рух в цьому напрямку десятків країн з тоталітарного минулого, -але й формування свідомості здійснення якісних перетворень в інститутах громадянського суспільства на його "батьківщині".

Loading...

 
 

Цікаве