WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Зовнішньополітична діяльність уряду Ю. Хмельницького 1659 - 1662 pp. - Реферат

Зовнішньополітична діяльність уряду Ю. Хмельницького 1659 - 1662 pp. - Реферат

У січні 1661 р. до Варшави був висланий посланець житомирський сотник Соколовський, який повідомив королівський двір про заключений "Вічний мир" із ханом та про початок військових дій об'єднаних українсько-татарських підрозділів на Лівобережжі. Сотник мав також клопотатися перед Яном-Казимиром про зрівняння православних у правах із католиками на теренах Речі Посполитої. У лютому 1661р. до королівського двору виїхали Т.Цецюра та П.Апостол - особисто просити про дарування пробачення у Варшаві . Цього ж місяця до Варшави був відісланий генеральний писар П.Тетеря із скаргами гетьмана на порушення польською стороною договірних статей (шляхтичі "...козаків в міщанське тягло записують і збирають з них податки")24.

На початку березня Ю.Хмельницький вислав до хана прилуцького полковника Л.Горленка із козаками, який передав Мехмед-Гірею прохання гетьмана повернути на Україну взятих зимою полонених25.

Ю.Хмельницький висловлював своє незадоволення тим, що польським владцем Речі Посполитої уряд не відправив до Чигирина Ф.Сухотіна, як того просив гетьман та не надав допомоги К.Щербану У листі до С.Потоцького від 6 березня 1661 р. вимагав у коронного гетьмана "втихомирити" суперінтенданта Вільчковського, жовніри якого чинили різні безчинства, "інакше багато козаків перейдуть на сторону Москви"26.

Взагалі в цей період український уряд, не дивлячись на заборону із Варшави, веде досить жваві дипломатичні стосунки із сусідніми країнами, намагаючись захистити національні інтереси. Про це свідчить і лист канцлера М.Пражмовського до коронного маршалка Є.Любомирського від 21 березня 1661р., в якому скаржився на Ю.Хмельницького, що той не повідомляв безпосередньо йому, канцлеру, про свої зовнішні зносини, а тільки відсилав копії листів. З цього ж документу дізнаємося, що гетьманська адміністрація вислала до Порти чисельне посольство, яке шляхом багатих дарунків султану та запевнень у дружбі мало б засвідчити прихильне ставлення офіційного Чигирина до Османської імперії27.

Про спроби розширити рамки автономії козацької України свідчить зміст розробленої старшинською радою на початку травня 1661 р. інструкції посольству на Варшавський сейм, очолюваному генеральним суддею Г.Лісницьким, писарем В.Глосінським, брацлавським полковником І.Кравченком та колишнім суддею С.Зарудним. Насамперед, посли мали вимагати свободу визнання православ 'я, непорушності його прав та ліквідації унії як "псевдорелігії та причини незгоди в суспільстві". Православній церкві мали б бути повернені захоплені уніатами храми, інакше "народ наш руський і Військо Запорозьке до вірності підданської і зичливості його королівської милості послуг відповідно пунктів Гадяцьких прийти не зможе". Ставилася вимога гарантії свобод і вільностей "народу руському"; українській шляхті, що підтримувала уряд Ю.Хмельницького, повернути конфісковані маєтки; оплачувати послуги козаків у коронному війську. У Брацлавському, Київському і Чернігівському воєводствах усі уряди повинні були посідати православні шляхтичі, а в Руському, Волинському, Подільському і Волзькому воєводствах - по черзі православна і католицька шляхта. Вище православне духовенство щоб мало право висилати депутатів до коронного Трибуналу. Посли мали також домагатися збільшення чисельності козацького реєстру до 70 тис. осіб, права вільного проживання козаків у королівських і шляхетських маєтках на території Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств, їх підпорядкування лише владі гетьмана і старшини; права участі у виборах короля, аза військові заслуги козаки "без всяких труднощів" повинні були отримувати нобілітацію. Гетьман і генеральна старшина, взамін за добровільну відмову від титулу Руського князівства, мали одержати староства на дідичних правах, полковники - маєтки, сотники - млини, а рядове козацтво ~ платню за службу. Гетьман мав бути обраний шляхом вільних виборів із православної старшини. Посли просили також про амністію всім козакам, що воювали на стороні Москви: щоб ні державні органи, ні приватні особи в майбутньому не чинили щодо них жодних репресивних заходів. Посли мали застерегти сейм, щоб в разі незатвердження ним даних умов українського уряду, Військо Запорозьке не буде підпорядкуватися королю28.

У червні 1661р. польський сейм, беручи до уваги заключения Кардиського договіру між Росією і Швецією, ратифікував більшість положень Чуднівського договіру, проте відкинув вимоги українського уряду щодо ліквідації унії, права козаків у елекції короля, збільшення реєстру та ін.

Непоступливість польського керівництва в справі розширення рамок української автономії та затягування із наданням військової допомоги у війні проти Москви спонукають український уряд активізувати стосунки із Кримським ханством та розпочати таємні переговори із московськими офіційними колами про повернення під царську юрисдикцію. Недаремно Ю.Хмельницький в цей час вислав до Варшави спеціальних послів - М.Булигу, П.Красняка - до короля та канцлера із запевненнями у своїй вірності та спростуваннями "наклепів" щодо гетьманських зносин із Москвою29.

Не дочекавшись реальної допомоги і від польського уряду Ю.Хмельницький у вересні 1661 р. під Ставищами уклав угоду із Мехмед-Гіреєм, яка передбачала спільний військовий похід на Лівобережжя, регулювала перебування кримських підрозділів на українській території, в певній мірі полегшуючи становище правобережного населення.

У серпні-вересні 1661 p., готуючись до походу на Лівобережну Україну, уряд Ю.Хмельницького знову і знову просить польське керівництво надіслати коронне військо, "щоб Україна не стала руїною." У жовтні до Вільно, де в той час перебував королівський двір, було відіслане посольство на чолі із Ф.Коробкою та Є.Тецкевичем. Окрім прохання про надання військової допомоги, воно мало клопотатися про те, щоб король наказав швидше розпочати діяльність комісій щодо повернення церков православним та щоб жовніри на території козацької України не забирали хліба у населення й не притісняли його. Одночасно гетьман у листі до Яна-Казимира прохав зменшити кількість комісарів по розв'язанню церковних справ, визначених за Варшавською Конституцією 1661 p., для їх більш оперативної діяльності. У листі від 8 листопада Ю.Хмельницький перепрошував короля, що не може вислати кілька полків у Литву, як того вимагало польське командування, бо в українських фортецях "стоїть озброєний ворог; Військо Запорозьке ослаблене частими ординськими переходами"30. Це вже, як бачимо, акт прямої непокори керівництву Речі Посполитої, оскільки за додатковими умовами Чуднівської угоди (пункти 3, 4) гетьман зобов'язувався надати два полки у розпорядження коронного гетьмана. Можливо, це була адекватна реакція на небажання Варшави допомогти Ю.Хмельницькому в його спробах об'єднати обидві сторони Дніпра під своєю булавою.

Ще одним із порушень договірних статей із Річчю Посполитою стало рішення українського уряду наприкінці 1661 р. усунути з маєтків державців, старост і підстарост, про що гетьман повідомив королівську канцелярію через своїх послів. Цей універсал Ю. Хмельницького скасовував постанову польського сейму про вільне повернення шляхти у свої володіння на території козацької України,31 а отже, свідчить, що гетьман та генеральна старшина не були слухняним знаряддям в руках польської влади. Ю.Хмельницький взагалі хотів звільнитися від Чуднівської присяги, для чого відправив ченця Шафронського до константинопольського патріарха з проханням дати дозвіл на її розірвання32.

У березні 1662 р. український уряд робить ще одну спробу розширити автономні права Української держави, відсилаючи посольство у складі корейського полковника Г.Гуляницького, генерального писаря В.Глосінського, старшин І.Креховецького та Є.Каплонського. Посли мали повідомити польських сенаторів на Варшавському сеймі, що шляхта і орендарі власних і спадкових маєтків чинять утиски козакам, пригнічують їх різними оброками і податками, змушують до панщини, порушуючи цим умови Конституції 1661р. Тому щоб зняти соціальну напругу, вони мали домагатися збереження "усіх вільностей" Війська Запорозького та всього українського народу, (пункт 10). Посли мали також просити зрівняти православних архієпископів, єпископів, архимандритів, ігуменів у правах із католицьким духовенством та повернути захоплені земельні володіння (у інструкції конкретно вказувався їх список - Володимирському Белзькому і Перемишльському єпископам; Дерманському, Дорогобуджському архимандритам та ін.). Окремий пункт 8 вимагав, щоб землі православних церков залишалися недоторканими. За пунктом 7 мали просити про підтвердження нобілітації та маєтностей, даних Конституцією 1661р. Четвертий пункт інструкції нагадував про обіцянку польського уряду виконати Гадяцькі пакти перед Військом Запорозьким33. Крім того, в листі, який мали передати королю, Ю.Хмельницький радив для швидкого вирішення справ у поверненні православних церков утворювати комісії у складі не більше чотирьох осіб.

Loading...

 
 

Цікаве