WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Інститут президента в системі органів державної влади: світовий вимір - Реферат

Інститут президента в системі органів державної влади: світовий вимір - Реферат

1) липень 1990 р. — грудень 1991 р. — система, що максимально тяжіла до парламентської форми правління;

2) грудень 1991 р. — червень 1995 р. — президентсько-парламентська система правління;

3) червень 1995 р. — 28 червня 1996 р. — президентська форма правління;

4) червень 1996 р. — грудень 2005 р. — президентсько-парламентська республіка;

5) з січня 2006 р. — парламентсько-президентська форма правління.

Наголосимо, що головними тенденціями у розвитку вітчизняного інституту президентства були наступні: на перших етапах і з підписанням Конституційного договору у 1995 р. вельми рельєфно вимальовувався підхід щодо зміцнення інституту і розширення владних повноважень та прерогатив президента. Прийнята Конституція 1996 р. відчутно звузила владні повноваження президента.

Наступна тенденція зрештою ще більше звузила коло повноважень президента і визначила форму правління країною як парламентсько-президентська. Саме ця тенденція відтворює європейські прагнення країни і відмежувала її від авторитарного режиму останніх років, який встиг набути досить конкретних рис.

Що ж до перспектив розвитку інституту президента, то, на мій погляд, їх досить важко спрогнозувати. Конституційна реформа 2004 року значно урізала повноваження Президента України, і фактично перетворила Україну на парламентсько-президентську республіку. Негативний її вплив ми відчули майже одразу ж: в Україні "найвпливовіших" посадових осіб виявилось дві: президент і прем'єр-міністр. Тим паче, якщо враховувати, що внаслідок виборів 2006 року до влади прийшли політичні сили, які мали протилежні з Президентом погляди стосовно внутрішньої і зовнішньої політики та не підтримували його ініціатив. Розбалансованість і неузгодженість між політичними силами в парламенті і їх протистояння з Президентом дестабілізували політичне становище.

Політичні події останніх чотирьох років красномовно довели, що Україна не готова до встановлення парламентської моделі республіки. Проте, якщо ж подібне все-таки станеться, Президент втратить не тільки левову частку повноважень, а й величезний вплив на державотворчі процеси і суспільство.

Найкращою формою державного правління для України, я вважаю президентську модель республіки. В такій республіці існує система стримувань і противаг, президент є найвпливовішою посадовою особою в державі, очолює уряд, контролює здійснення виконавчими органами влади своїх повноважень і виступає арбітром між різними гілками влади. Для того, щоб уникнути узурпації влади, необхідне існування незалежного парламенту, який би об'єктивно розглядав ініціативи президента і у разі порушення Конституції, законів України чи у випадку державної зради міг оголосити главі держави імпічмент.

Висновки:

Отже, у роботі наведене теоретичне узагальнення, яке виявляється в розкритті сутності та особливостей функціонування інституту президентства в умовах розвитку державно-владних систем.

Здійснено це шляхом вирішення таких питань – з'ясовано сутність, історію та форми вияву інституту президента в світовій практиці державного будівництва, розглянуто процес становлення цього інституту в Україні, виявлено особливості функціонування інституту президентства в системі виконавчої влади, визначено політико-правові засади, взаємини інституту президентства з органами законодавчої влади.

В роботі відзначено, що якісні відмінності світових форм інституту президентства потрібно окреслювати за реальним становищем інституту президентства і державно-політичній системі, конституційним статусом та рівнем дотримання засад поділу влади.

Що стосується нашої держави, то завдяки інституту президентства, нинішній президент в Україні може вважатися арбітром нації, стати гарантом стійкого розвитку суспільства.

Все більшої актуальності в нашій державі набирає питання формування і забезпечення ефективної роботи в державі науково-дослідного інституту, центру з проблем президентства. Створення такої інституції має забезпечити ґрунтовний науковий аналіз проблем трансформації політичних структур і формування раціональної і зваженої системи влади, зокрема інституту президентства в цей складний період. Нарощування широкого теоретичного бачення, порівняльні дослідження у царині суспільних відносин покликані прискорити врегулювання багатьох складних проблем державотворення і також практичних питань функціонування президентської влади в Україні.

У цілому роль і значення президента в механізмі державної влади визначаються не тільки його політичними та юридичними повноваженнями, його статусом, правами та обов'язками, а значною мірою його рівнем освіти, політичної, моральної та юридичної культури, професіоналізмом у сфері державознавства, державної політики, спеціальних знань і вмінь управляти таким складним механізмом, як державна влада, вмінням об'єднати і консолідувати всі політичні сили громадянського суспільства, вмінням виражати і реалізовувати загальнонародні потреби, інтереси та прагнення в демократичних і законних формах і методах. Президент є офіційним політичним лідером усієї держави, всього народу, незалежно від того, хто і як голосував у процесі виборів, або за якого кандидата. За своїм державним і політичним статусом він є представником усієї держави і всього суспільства та не має права виражати інтереси лише однієї партії або блоку партій, які його найбільше підтримували.

Реалізація всіх державно-владних повноважень – це політичне мистецтво бути справедливим, урівноваженим, законним, ерудованим, еталоном і взірцем для всіх державних органів і державних службовців.

Президент – це перший громадянин держави, який не має морального права на помилки і проведення необґрунтованих експериментів над державою і суспільством. Його політика має бути тактично і стратегічно зваженою, продуманою, обґрунтованою, правильною і прогресивною, законною і правомірною, виходячи з гуманних загальнолюдських цінностей.

Список використаних джерел:

  1. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005. – 592 с.

  2. Ромашов Р.А. Теорія держави і права: Навчальний посібник. – К.: КНТ, 2007. – 216 с.

  3. Теорія держави і права: Навч. посіб. / Упоряд. Л.М. Шестопалова. – К.: Прецедент, 2006. – 197 с.

  4. Офіційне інтернет-представництво Президента України. http://www.president.gov.ua/

  5. Юридический словарь / Под ред. А.Ю.Никитина. – М.: Юрист. – 2006. – 724 с.

  6. Шаповал В. Державний лад країн світу. – 367 с.

  7. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. – М.:Юрист, 1997. – 434 с.

  8. Орлов А. Г. Президентские республики в Латинской Америке. — МГИМО, 1995. — 263 с.

  9. Stephen Fish. Democracy From Scratch: Opposition and Regime in the New Russian Revolution. — Princeton, 1995.

  10. ЗАКОН УКРАЇНИ "Про вибори Президента України"(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 14, ст.81). (Із змінами, внесеними згідно із Законами N 20-21ст. 291, 2004).

  11. Конституція України.

Додаток

Політична мапа країн світу за формою державного правління:

██ – Президентська республіка.

██ – Президентська республіка з широкими повноваженнями парламенту.

██ – Парламентсько-президентська республіка.

██ – Парламентська республіка.

██ – країни з парламентською (конституційною) монархією.

██ – країни з абсолютною монархією.

██ – країни з однопартійною системою.

██ – країни з військовою диктатурою.

1 Див.: Горенберг М.Б. Глава государства // Конституционное государство: сборник статей. – Общественная польза. С.74-121.

2 Див.: Юридический словарь / Под ред. А.Ю.Никитина. – М.: Юрист. – 2006, с.113.

3 Див.: Конституція Греції // Конституції держав Європейського Союзу. – М.: 1997.

4 Див.: Офіційне інтернет-представництво Президента України. http://www.president.gov.ua/

5 Див.: Орлов А. Г. Президентские республики в Латинской Америке. — МГИМО, 1995. — С. 10.

6 Див.: Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. – М.:Юрист, 1997. – с.145 – 146.

7 Див.: Stephen Fish. Democracy From Scratch: Opposition and Regime in the New Russian Revolution. — Princeton, 1995.

8 Див.: Шаповал В. Державний лад країн світу. – с.95.

9 Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005. – с.476

10 Ромашов Р.А. Теорія держави і права: Навчальний посібник. – К.: КНТ, 2007. – с.47

Loading...

 
 

Цікаве