WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Поняття та суть демократії - Курсова робота

Поняття та суть демократії - Курсова робота

Одним із принципів демократії є утвердження принципу плюралізму в усіх сферах суспільного життя. Такий плюралізм гарантує умови для боротьби між різними соціально-політичними силами, розв'язання конфліктів, які виникають між ними, досягнення рівноваги і компромісу в суспільстві. Принцип плюралізму разом із принципом стримувань і противаг утворюють головний механізм досягнення балансу сил, який забезпечує найоптимальніший режим для підтримки демократії.

Виключаючи монополію на владу зі сторони певної особи, соціальної групи, партії, тощо, ліберальна демократія пропагує ідею самого широкого вибору у всіх сферах суспільного життя. Основоположне значення з даної точки зору має свобода економічного вибору та відповідно, наявність альтернативних засобів існування, як матеріальна передумова людської свободи. Ліберальна демократія в якості самоочевидних, таких, що самі собою розуміються принципів проголошує ідеї приватної власності, вільного ринку, вільного підприємництва і т.д.

Демократія покликана створити умови для безперешкодної конкуренції різних соціально-політичних сил за свою долю влади. Вона існує тільки там, де керівники політичної системи відбираються у процесі такої відкритої справедливої конкурентної боротьби, в якій можуть приймати участь у якості активних чи пасивних суб'єктів основні категорії дорослого населення.

Сучасна демократія включає принцип "права не погоджуватись" із думками і позиціями інших членів чи груп суспільства.

Там, де відсутнє право незгоди чи панує принцип однодумства, там не має і не може бути демократії. Демократія відкидає можливість вольового нав'язування позицій однієї частини суспільства іншій його частині. З цієї точки зору суттєвою ознакою демократії, як форми правління більшості, є дотримання інтересів і прав меншості, адже там, де зникає меншість, там зникає і більшість, яка підмінюється просто масою.

Це, зокрема, виражається в наявності лояльної і конструктивної опозиції в якості законного партнера в демократичному процесі. Відкидаючи будь-яку монополію окремої партії, демократія характеризується власним методом прийняття взаємоприйнятних рішень, який ґрунтується на діалозі, відкритості, терпимості, критичному дослідженні та компромісі.

Демократія вимагає, щоб усі учасники політичного процесу: влада, опозиція, партії, зацікавлені групи тощо дотримувались демократичних принципів співробітництва, що передбачає загальноприйняту згоду на мирний перехід влади від однієї партії (переможеної) до іншої, яка перемогла в ході виборчого процесу, в ротації державних службовців на всіх рівнях влади. Різним незалежним як від держави, так і одна від одної організаціям, асоціаціям, групам тиску повинні бути надані конституційні гарантії мирної конкуренції за доступ до влади.

Якщо в тоталітарних і авторитарних системах держава домінує над суспільством, то в умовах демократії, навпаки, суспільство домінує над державою чи принаймні суспільство користується значною автономією відносно держави.

Особливо важливе значення має те, що на відміну від тоталітарної і авторитарної моделей, де сила займає статус першого, чи головного аргументу, покликаного вирішувати конфлікти, що виникають у суспільстві шляхом нанесення супротивній стороні поразки, в демократичній моделі сила – це останній аргумент, який може використовуватись лише в тому випадку, коли альтернативи відсутні.

3.3 Недоліки демократії

Демократія являє собою винятково актуальний і одночасно складний і суперечливий об'єкт дослідження Те, що демократія - це одне з найвидатніших досягнень людства, не викликає в більшості дослідників особливих заперечень. Але те, що вона вкрай недосконала звичайно також не викликає сумнівів.

Демократія реалізує свої функції дуже неефективно. По суті справи вона виступає політичним вираженням ринкового принципу організації суспільства. Демократія – це форма існування політичного ринку, що перебуває в дуже сильній залежності від економічного ринку, що обмежує свободу вибору, конкуренцію політиків і ідей, а також захист прав і свобод, стабільність суспільства й ефективність влади.

Політичний аспект демократіїозначає, що вона виступає формою здійснення влади на основі вільного й рівноправного вибору представника в орган влади. Вона являє собою єдність прямої й представницької форм. Основна її проблема полягає в тім, що демократичні вибори схильні до популізму. Вони досить часто забезпечують перемогу тому кандидатові на владну посаду, що вміє багато обіцяти й подобатися виборцям. При цьому цілком імовірний вибір непрофесійного, некомпетентного й аморального політика, що неминуче призводить до деформації управлінської діяльності.

Утилітарний аспект демократіїполягає в її здатності забезпечувати раціональну, корисну для громадян форму громадської організації. Мова йде про те, що вона дозволяє різним соціальним і політичним групам об'єднана свої інтереси, являє собою механізм відбору соціальних альтернатив, робить суспільство сприйнятливим для будьяких ідей або варіантів розвитку. Утилітарна недосконалість демократії проявляється в її бюрократизації, більшість обіцянок, які були дані на виборах, негайно забуваються при владі, відбір соціальних альтернатив здійснюється не відповідно до принципу суспільного блага, а для задоволення інтересів політико-олігархічних груп. Демократія при всій її високій цінності повинна забезпечувати задоволення утилітарних потреб людей в одержанні якісних і своєчасних послуг від органів державної влади й місцевого самоврядування, захисту прав і свобод, реалізації можливості впливати на органи влади. Для цього вона повинна мати всебічне технологічне забезпечення, реалізовуватися в конкретні технологічні процедури задоволення політичних і соціальних потреб людей.

Інституціональний аспект демократіїполягає в тім, що вона являє собою різновид цілераціональної діяльності, реалізованої через розвинену систему інститутів, серед яких особливо важливу роль відіграють закони, владні інститути, організації, що здійснюють управління й самоврядування, різноманітні символи. Основна проблема демократії в цьому аспекті полягає в нерозвиненості її інститутів, у слабкій інституціональній можливості для регуляції прав і свобод людей. Нерідко інституціональна нездатність демократії обумовлена тим, що її інститути досить сильно відстали у своєму розвитку від досягнень передових країн і народів. Демократична модернізація одна із серйозних тенденцій нашого часу, що пробиває собі дорогу в життя через традиційність, консерватизм і тоталітаризм.

Гносеологічний аспект демократії полягає в тім, наскільки пронизуюча її інформація є об'єктивною. Насправді ця інформація є дуже часто необ'єктивною. Мова йде про тотальну необ'єктивність інформації про характеристики кандидатів, програми політичних партій, про діяльність органів і посадових осіб державного управління та місцевого самоврядування. Проблема тут у тім, що найчастіше ця інформація являє собою специфічний різновид омани. Ті характеристики претендентів, за які вибирають, принципово не збігаються з реальними їхніми характеристиками.

Причина відсутності істини зумовлена тим, що вона ідентифікується за допомогою масового вибору. Однак у суспільстві всі люди не можуть бути однаково компетентними. Компетентним завжди у всіх країнах і у всіх народів була меншість. Більшість не може добре розбиратися у всіх проблемах управління. Але саме вона виносить рішення щодо прийнятності, а отже, правильності й об'єктивності вибору. Тому чим складніше рішення, що має бути прийняте більшістю, тим імовірніше помилка вибору. Ще гірший може бути вибір, якщо свідомість виборців піддається масовому маніпулюванню. Таким чином, у демократію споконвічно закладена схильність до помилок і омани.

Класичною гносеологічною проблемою демократії є закритість від громадськості діяльності органів і посадових осіб, неповнота інформації, що використовується в системі зв'язків із громадськістю не для максимально об'єктивного інформування населення, а для прикрашання ситуації.

Сучасна демократія має потребу в підвищенні її компетентності. У ХХІ ст. ключові політичні рішення не повинні забезпечуватися майданними й вуличними її формами. Необхідний усебічний розвиток національного інтелекту, формування експертних рад, груп й інших інституцій з учених і досвідчених керівників з ключових питань суспільного розвитку й забезпечення популяризації їхньої думки.

Гендерний аспект демократії пов'язаний з необхідністю дотримання гендерної рівноваги в органах управління й самоврядування. Проблема полягає в тім, що жінки недостатньо представлені у вищих органах і на високих посадах. Демократія в пострадянських країнах значною мірою є демократією чоловіків. Без забезпечення гендерного паритету шляхом установлення спеціальних квот на представництво жінок в органах державної влади й місцевого самоврядування демократія залишиться неефективним інструментом реалізації інтересів жінок.

Loading...

 
 

Цікаве