WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Правотворчість - Реферат

Правотворчість - Реферат

Реферат на тему:

Правотворчість

План

    1. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості.

    2. Види правотворчості.

    3. Принципи і функції правотворчості.

    4. Стадії правотворчого процесу.

    5. Види і форми правотворчості держави.

    6. Форми участі держави у правотворчості.

    7. Види правотворчості громадянського суспільства.

Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості

Правотворчість - це правова форма діяльності держави за участю громадянського суспільства ( у передбічених законом випадках ) , пов'язана із встановленням ( санкціонуванням ) , зміною, скасуванням юридичних норм. Правотворчість виражається у формуванні, систематизації, рпийнятті та оприлюдненні нормативно-правових актів. [1; 293]

Головне призначення правотворчості-встановлення нових правових норм. Зміна і скасування застарілих правових норм сприяє затвердженню нових і, відтак, вони входять до його складу як допоміжні проявиправотворчості.

Ознаки правотворчості:

1) здійснюється державою безпосередньо або з її попереднього дозволу, а також громадянським суспільством ( народом ) і його суб'єктами;

2) полягає у створенні нових норм права або в зміні чи скасуванні чинних норм

3) набуває завершення у письмовому акті-документі, який називається нормативно-правовим актом;

4) відбувається відповідно до правового регламенту, тобто процедури, яка встановлюється правовими нормами;

5) має конкретно-цільову і організаційну спрямованість.

Правотворчість не можна зводити до законотворчості.

Законотворчість є виключно монополією представницьких вищих органів держави ( в Україні-Верховної Ради ) або народу( громадянського суспільства ) у передбачених законом випадках.

Законотворчість - важлива складова частина правотворчості, яка закінчується прийняттям законів. Результат правотворчості – всі нормативно-правові акти: закони, укази, розпорядження, рішення та ін. Вони з'являються внаслідок складної діяльності вищих державних органів, органів місцевого самоврядування, місцевої державної адміністрації, комерційних і некомерційних організацій, трудових колективів.

Правотворчість – один з важливих напрямків функціонування громадянського суспільства і держави, одна з правових форм ( "оболонок" ) їх діяльності. Її слід відрізняти від правотворення.

Правотворення – всі форми і засоби виникнення, розвитку та зміни права, у тому числі і правотворчість.

Правотворчість – поняття вужче, ніж правотворення, вона – частина правоутворення, його самостійна і вирішальна стадія ( вищий рівень ). Ініціативу, пропозицію про необхідність прийняття того чи іншого закону не можна вважати правотворчістю, хоча з ініціативи може початися правотворчість. Обговорення проекту конституції населенням – це не правотворчість, але може призвести до неї.

Правотворчість починається тоді, коли прийнято державне рішення про підготовку пректу нормативно-правового акта, скажімо, закону. Головною відмінністю правотворчості від правотворення є те, що творчість права здійснюється державними органами або з їх санкції чи дозволу.

Правотворчість – це насампред форма владної-вольової діяльності держави, формального нормативного закріплення міри свободи і справедливості, яка включає дослідження, узагальнення і систематизацію типових конкретних правовідносин, котрі виникають у громадянському суспільстві, і спрямована на створення нормативно-правового акта.

Правотворчість – це форма владної діяльності держави, спрямована на утворення нормативно-правових актів, за допомогою яких у юридичній системі змінюються чи скасовуються чинні правові норми або запрваджуються нові.

Стадії процесу правотворчості:

  1. Волевиявлення народу і формування юридичного мотиву;

  2. Нормативне формулювання державою цієї волі у вигляді визначеного масштабу поведінки;

  3. Надання сформульованому правилу юридичних властивостей.

Ознаки правотворчості:

  • переважно діяльність держави;

  • організаційна спрямованість;

  • відображення в утворенні нормативно-правових актів, які містять нові норми права, змінюють або скасовують чинні;

  • детальне регламентування правовими нормами.

Принципи правотворчості:

  • гуманізм – нормативно-правові акти повинні формулювати, захищати загальнолюдські цінності, природні права людини, створювати умови й механізм їх втілення у життя;

  • демократизм – сутність правотворчості – вираження волі народу, його безпосередня участь у розробці та прийнятті нормативно-правових актів;

  • науковість – ефективне використання досягнень юридичної та інших наук;

  • правність – адекватне відображення правової природи суспільних відносин у нормативно-правових актах, створення їх у суворій відповідності до правових норм, які регламентують процес правотворчості.

Види правотворчості:

  1. За суб'єктами:

  • безпосередня правотворчість народу ( референдум );

  • правотворчість державних органів;

  • правотворчість громадських об'єднань,

  1. За засобами формування норм права:

  • утворення нових правових норм;

  • санкціонування наявних соціальних норм – надання юридичних властивостей вже існуючим соціальним нормам.

Форми відображення юридичних норм:

  • одностороннє волевиявлення органів держави – юридичний нормативний акт;

  • дво- чи багатостореннє волевиявлення суб'єктів права на паритетних засадах – юридична нормативна угода;

  • санкціонування – правовий звичай, визнання прецеденту – судовий прецедент тощо.

Види нормативно-правових актів:

  1. За характером волевиявлення:

  • акти встановлення норм права;

  • акти зміни норм права;

  • акти скасування норм права.

  1. За галузями законодавства:

  • цивільні нормативно-правові акти;

  • кримінальні нормативно-правові акти;

  • кримінально-прцесуальні нормативно-правові акти тощо.

  1. За часом дії:

  • визначено-строкові нормативно-правові акти;

  • невизначено-строкові нормативно-правові акти.

  1. За суб'єктами нормотворчості:

  • Верховна Рада України – закони ( та постанови );

  • Президент України – укази;

  • органи виконавчої влади України;

  • декрети і постанови – Кабінет Міністрів України;ї

  • інструкції, вказівки, нормативні накази – керівники міністерств і вдомств;

  • рішення і нормативні ухвали – місцеві рвди народних депутатів;

  • рішення – виконавчі комітети місцевих рад;

  • нормативні накази – керівники їх управлінь і відділів та керівники обласних і районних державих адміністрацій;

  • нормативні накази та інструкції – адміністрація державних підприємств, установ і організацій;

  • рішення, постанови тощо – волевиявлення населення в результаті всекраїнського чи регіонального референдуму, певних громадських об'єднань, трудових колективів.

Етапи законотворчої діяльність:

  • підготовка актів ( неофіційційий етап );

  • прийняття актів ( офіційний етап );

Стадії законотворчості:

  1. неофіційний етап нормотворчості:

  • прийняття рішення про підготовку проекту;

  • підготовка тексту проекту;

  • обговорення проекту;

  • узгодження пректу;

  • доопрацювання пректу;

  1. Офіційний етап нормотворчості:

  • внесення пректу на розгляд;

  • обговорення проекту;

  • голосування;

  • підписання;

  • опублікування ( промульгація ).

Правотворення як процес самоорганізації права

Останнім часому юридичній літературі почали розрізняти такі категорії, як "правотворчість", "правотворення" і "нормотворчість". Усі ці види діяльності здійснюються з метою покращення соціального регулювання та охорони суспільних відносин.

Соціальне регулювання – це процес упорядкування поведінки соціальних суб'ктів через надання їм прав на певні дії,покладання обов"язків, установлення заборон, застосування заохочення та примусу.

Соціальне регулювання існує з моменту виникнення суспільства практично в усіх сферах його життєдіяльності і здійснюється з допомогою соціальної влади.

Розрізняють два види соціального регулювання:

  • державне;

  • недержавне.

Кожен з цих видів може бути нормативним чи індивідуальним і реалізується соціальними суб'єктами. Це індивіди та їхні групи, з яких складається суспільство. Одним із найпоширеніших видів соціальних суб'єктів є соціальні організації об'єднання людей, що спільно реалізують певні програми, завдання, цілі та працюють на підставі загальновизнаних правил і процедур. Такими соціальними організаціями, наприклад, є держава, партії, різні громадські об'єднання, які, своєю чергою, можуть складатися з інших соціальних організацій.

Loading...

 
 

Цікаве