WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Держава як суб’єкт права – юридична особа - Реферат

Держава як суб’єкт права – юридична особа - Реферат

Реферат на тему:

Держава як суб'єкт права – юридична особа

Державі в юридичній та державознавчій літературі завжди приділяється особлива увага. Це стосується як питання щодо сутності держави, так і встановлення ознак держави, характерних якостей. Причому, досліджуючи сутність держави, деякі автори застосовують натуралістичні уявлення про державу та намагаються описати державу не як певний ідеальний об'єкт, теоретичну абстракцію, а як „живу дійсність", „реальний факт". В свою чергу, в юридичній літературі майже відсутні дослідження сутності та ознак держави з позиції сприйняття держави як юридичної особи в загальноправовому значенні. Переважно держава як юридична особа досліджується в рамках цивільного права, та при такому дослідженні увага дослідників загострюється на цивільно-правових аспектах, зокрема, на майнових аспектах держави, що, в свою чергу, не дає змогу розкрити її сутність.

Перш за все, досліджуючи ознаки або властивості держави, говорять про три елементи, які нібито обов'язково притаманні державі: перший елемент – влада, якій притаманні ознаки самостійності та винятковості; другий елемент – певна кількість людей, їх союз або об'єднання, яке підкорене вказаній владі; третій елемент – певна територія [1].

На думку М.М. Алєксєєва з точки зору родової сутності держави така ознака держави як територія взагалі не може розглядатися в якості необхідної та конститутивної, оскільки така емпірична ознака не випливає з самої ідеї держави, адже спілкування та влада здатні виходити за межі цих емпіричних кордонів, розширюючись та охоплюючи все більшу кількість істот [2].

Стосовно такої ознаки держави, як певна кількість людей, їх союз, Г.Ф. Шершеневич писав: „Ми маємо перед собою особисте поєднання, як певну сукупність людей, які знаходяться у взаємному відношенні владарювання та підлеглості. Що являє собою ця сукупність людей? Деякі визнають її союзом. Але союз викликає думку про свідоме, свідоме поєднання, що відкидає нас до договірного уявлення. Поєднання є дещо інше, як суспільство. Початок, який поєднує цих людей у суспільство, полягає в підпорядкуванні тій самій владі" [3, 201-202]. Г.Ф. Шершеневич, як можна зробити висновок з його слів, не бажав викликати думку про свідоме поєднанні людей в державу. Стосовно держави він допускав лише думку про наявність факту примусового владного поєднання людей. Г.Ф. Шершеневич називав методологічною помилкою спроби сформулювати поняття про державу не в його „історичній дійсності, а в його ідеальному уявленні" [3, 199]. Ці ж методологічні уявлення не дозволяли йому розглядати державу як юридичну особу, так як на думку Г.Ф. Шершеневича неприпустимо подвійне визначення одного й того ж поняття, соціологічне та юридичне, і тому поняття про державу повинно бути тільки одне – соціологічне [3, 213]. В кінцевому результаті, вказаний автор доходить висновку про те, що держава хоча і виступає джерелом права, але суб'єктом права не є і навіть не може бути визначена юридично.

Слід погодитись з думкою С.І. Архіпова про те, що якщо розвивати ідею Г.Ф. Шершеневича, тоді не слід відчувати муки творчості, створюючи державу як ідеальний об'єкт, визначаючи юридичну особистість держави тощо. Достатньо тільки оглянути всю сукупність людей, які знаходяться під загальною примусовою владою, і тоді можна відчути державу, її можна наочно спостерігати і навіть відчувати. Держава при такому соціологічному підході сприймається як велике людське стадо, яке насильницьке управляється організованою владою. Стадо, в якому немає місця правовим особистостям, відсутні правові цінності, загальні правові зв'язки, єдині правові норми тощо. Є лише факт примусового владного впливу [4, 364]. Однак, якщо позбавити державу її правової особистості, то вона втрачає будь-які правові підстави для здійснення примусової влади. В правовому відношенні така держава становиться порожнім місцем, тобто нічим, і у такої держави немає жодного юридичного права примушувати будь-кого до будь-чого.

Але слід погодитись з думкою Г.Ф. Шершеневича про те, що конструкція юридичної особи, яка була створена для цивільно-правових цілей не відповідає публічно-правовим суб'єктам, не розкриває в повному обсязі правову особистість держави. Але, на нашу думку, замість того, щоб спробувати модифікувати цю конструкцію, надати їй загальний характер, Г.Ф. Шершеневич взагалі відмовився від думки розглядати державу в якості суб'єкта права, таким чином пожертвувавши правовою особистістю держави заради збереження цивілістичної конструкції юридичної особи.

З нашої точки зору, якщо не відкидати теоретичні уявлення про державу, то слід зазначити, що держава як суб'єкт права не може нікого фізично в себе включати, ні однієї людини, ні сукупність людей. Держава, як і інші суб'єкти права, є лише ідеальним об'єктом.

Слід погодитись з думкою С.І. Архіпова про те, що при аналізі держави слід керуватися тим методологічним принципом, відповідно до якого субстанцію держави складають не фізичні реалії (населення, територія, акти фізичного примусу, майно тощо), а явища духовного порядку. Держава, як і право, - світ духу, породженого ним самим. Зовнішні рішення, дії держави являються перед нами як рішення, дії конкретних людей, а для стороннього спостерігача вони являють собою їх власні вчинки, які належать їм. Тільки абстрактне, раціональне мислення дозволяє нам приписувати їх іншому суб'єкту, переносити такі дії та рішення на іншу особу, яка фізично незрима, непомітна. Державу неможливо побачити ані територіально (географічно), ані в людському субстраті, ані в майні, адже держава існує як абстрактний суб'єкт. Держава є теоретично відособлені від людини його соціальні якості [4, 366].

З нашої точки зору, державу слід розглядати як правову корпорацію, а не як фізичну корпорацію, тобто корпорацію фізичних істот. Державу, скоріш за все, слід розглядати як корпорацію суб'єктів права, кожний з яких зберігає за собою статус вирішальної правової інстанції. Головною метою такої корпорації є не підлеглість всіх єдиній владі, а створення системи правового спілкування, правової комунікації, яка направлена на погодження воль громадян, які входять у таку корпорацію, формування правових зв'язків, які б забезпечували здійснення правових інтересів громадян. Принципова різниця держави від всіх інших суб'єктів права, в тому числі всіх існуючих юридичних осіб, полягає не в якійсь особливій матерії, з якої така держава складається, а в тому, що даний суб'єкт створюється заради служінню праву, адже право складає сутність держави як корпорації, визначає її зовнішні цілі, функції та внутрішню організацію.

Держава в якості правової корпорації не створює особливу субстанцію, яка відрізняється від тієї субстанції, що складає зміст інших суб'єктів права. Держава не повинна розглядатися як самостійне джерело права та правового примусу, адже держава має службову функцію – сприяти формуванню та здійсненню права, самовизначенню правової особистості. В державі як правовій корпорації людина повинна бачити не свого опонента або володаря, який стоїть над нею, а свою відособлену правову сутність. У людини немає іншої такої корпорації, де її правові якості, а також правові якості інших осіб могли б розкритися, саме право також не може існувати поза цією корпорацією [4, 367].

В свою чергу, державу-корпорацію як суб'єкт права зовсім некоректно протиставляти державі як об'єкту та державі-правовідношенню. Подібно до того, як суб'єктивне та об'єктивне твердо не протистоять один одному, а швидше за все переходять один в одне, так і вищевказані поняття твердо не протистоять один одному, а доповнюють один одного. Держава-корпорація передбачає державу-правовідношення, однак ця держава-правовідношення повинна засновуватись не на владовідношеннях, на суб'єкт-об'єктних зв'язках, а на суб'єкт-суб'єктних зв'язках, які формуються між громадянами держави, так і між громадянином та державою як юридично рівними суб'єктами права. Як стверджує С.І. Архіпов, одна держава (держава-суб'єкт) без іншого (держава-правовідношення) не може існувати, адже будь-яка правова корпорація в основі повинна мати правовий зв'язок [4, 371].

Вказаний автор розмежовує державу як правову корпорацію та політичну державу. Тільки в політичній державі у владних відносинах суб'єкт та об'єкт права можуть бути субстанційно розмежовані. В державі як правовій корпорації таке субстанційне розмежування неможливе. Держава–суб'єкт, держава-об'єкт, держава-правовідношення – це лише моменти існування загальної корпоративно-правової волі, її різноманітні форми [4, 371].

Слід погодитись з думкою С.І. Архіпова про те, що в конструкції держави як корпорації на новій основі можливий синтез уявлень про державу-суб'єкт, державу-об'єкт, державу-правовідношення, державу-правосвідомість. Однак, даний синтез зовсім неможливий на підставі реалізації ідеї відносин влади в правовій корпорації, на ідеї суб'єкт-об'єктних зв'язків, з чого виходили І.О. Ільїн [5] та Г. Еллінек [6], оскільки, в такому випадку, не виникає єдиної правової корпорації, а існує корпорація владарюючих (корпорація – суб'єкт права) та корпорація підвладних (корпорація – об'єкт права), які існують окремо, і лише формально об'єднані єдиним законодавством.

На наш погляд правову особистість держави не варто виводити за рамки поняття юридичної особи. Навпаки, більш доцільно розширити ці рамки, розглядаючи поняття „юридична особа" в якості загально правового, яке має сенс не тільки для приватноправової сфери, але й для всього права в цілому, включаючи публічноправові відносини. Держава як і будь-яка юридична особа повинна визначатись в якості похідного від людини суб'єкта права, в якості вторинного суб'єкта. Такий правовий зв'язок з людиною як громадянином держави не повинен перерватися, так як в кінцевому результаті від такого зв'язку залежить не тільки правоздатність громадянина, але й правоздатність та дієздатність самої держави. Держава так само як і людина потребує такого правового зв'язку, оскільки справжня правова держава існує до тих пір, поки її громадяни визнають свою правову пов'язаність в якості членів загальної державної корпорації, виконують функції держави, є посадовими особами, службовцями держави, виступають представниками держави, виконують закони та інші нормативно-правові акти тощо.

Література:

  1. Трубецкой Е.Н. Лекции по энциклопедии права. - М.: 1909г.// Allpravo.Ru - 2005.

  2. Алексеев Н.Н. Очерки по общей теории государства. Основные предпосылки и гипотезы государственной науки. Московское научное издательство. 1919 г. // Allpravo.Ru - 2004.

  3. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права: Учебное пособие в 2-х томах. Т. 1. Вып. 1. - М: Изд-во "Юрид. колледж МГУ", 1995. - 308с.

  4. Архипов С.И. Субъект права: теоретическое исследование. - СПБ.: Издательство Р.Асланова "Юридический центр Пресс", 2004. - 469с.

  5. И.А. Ильин. Теория права и государства/ Под редакцией и с предисловием В.А. Томсинова. - М.: Издательство "Зерцало", 2003 г. - 400с.

  6. Еллинек Г. Общее учение о государстве. - Спб.: Юридический центр Пресс, 2004. - 752с.

Loading...

 
 

Цікаве