WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Боротьба за національно-державне відродження України. Утворення Центральної Ради - Реферат

Боротьба за національно-державне відродження України. Утворення Центральної Ради - Реферат

Декла-рації визначалися в загальних рисах повноваження усіх секретарств, говорилося про головні напрями діяльності Центральної Ради та Генерального Секретаріату.
На початку липня пленум Центральної Ради ухвалив рішення, згідно із яким "УЦР, як орган української революційної демократії, складається, головним чином, з Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів; цей склад поповнюється представництвом від губерній, великих міст і колоній". До складу Центральної Ради входили: від Ради селянських депутатів - 212 осіб, Ради солдатських депутатів - 132, Ради робітничих депутатів - 100, Генерального Військового комітету - 27, учительської спілки, кооператорів і студентства - по 5 осіб, духівництва - 1, губерній - 52, великих міст - 23, колоній - 6 осіб. Було ухвалене й спеціальне рішення про обов'язкове представництво в Раді національних меншин.
Проте Тимчасовий уряд продовжував чинитиперешкоди відродженню української державності. Лідери Центральної Ради після переговорів з петроградськими міністрами, які прибули до Києва, змушені були в питанні про автономію України тимчасово піти на поступки. У виданому 3 липня 1917 p. II Універсалі, виходячи з угоди з Тимчасовим урядом. Центральна Рада відмовлялася від автономії України до скликання всеросійських Установчих зборів. Зі свого боку, Тимчасовий уряд погодився визнати своїм крайовим органом утворений Центральною Радою уряд - Генеральний Секретаріат. Підзвітний був Генеральний Секретаріат і Малій Раді - комітету, створеному Центральною Радою для оперативного вирішення найважливіших питань. До Ті складу увійшли також представники неукраїнського населення.
29 липня Мала Рада затвердила "Статут Генерального Секретаріату" - першу, за словами М.Грушевського, Конституцію України. "Вищим органом управління на Україні, - говорилося в Статуті, - є Генеральний Секретаріат У.Ц.Р., який формується Ц.Р., відповідає перед нею й затверджується Тимчасовим урядом". До складу Генерального Секретаріату входило 14 генеральних секретарів. Статут надавав Генеральному Секретаріату право заміщати всі урядові посади в Україні, коли вони не виборні, усі урядові органи віддавав під його "юрисдикцію". Крім того, відповідно до Статуту Генеральний Секретаріат мав передавати "на санкцію Тимчасового уряду ті законопроекти, які розглянула й ухвалила Центральна Рада". Так само він надсилав на затвердження Тимчасовому уряду "фінансові обрахунки потреби України". Статут також визначав відносини між Генеральним Секретаріатом і комітетом Центральної Ради, порядок, законодавчі процедури та інші питання.
Щоправда, в такому вигляді "перша Конституція України" проіснувала недовго. Після кривавих липневих подій в Петрограді ситуація змінилася, і, як зазначав М.Грушевський, спад революційної хвилі і нахил вправо був очевидний. Статут перетворився на Інструкцію Тимчасового уряду Генеральному Секретаріату від 4 серпня. Ця Інструкція істотно обмежувала повноваження Генерального Секретаріату як територіальне (його юрисдикція поширювалася на п'ять губерній: Київську, Подільську. Полтавську; Волинську та Чернігівську), так і функціонально (замість 14 генеральних секретарів залишалося тільки 9). Інструкція була актом, виданим Тимчасовим урядом без погодження з українською стороною. Однак, незважаючи на це, Центральна Рада погодилась з Інструкцією, хоча в своїй резолюції від 22 серпня наголосила, що вона "цілком не відповідає потребам ні тільки українського народу, а й національних меншостей, які живуть на Україні". Інструкція була прямим запереченням принципів, на яких грунтувався Статут.
Центральна Рада вступила у етап свого розвитку (тривав до кінця жовтня), для якого характерним було прагнення лідерів українського національного руху наповнити конкретним змістом діяльність раніш утворених інститутів. Так, наприклад, Генеральний Секретаріат, здійснивши понад ЗО засідань, розглянув на них близько 100 конкретних питань зовнішнього та внутрішнього життя України. Серед них слід відмітити підготовку проекту постанови пленуму Центральної Ради про введення українського прогресивно-прибуткового оподаткування у розмірі 25% загальноросійського прибуткового податку, поземельного податку по 10 коп. з десятини та одночасного оподаткування робітників і службовців у розмірі 25% одноденного заробітку. Проблема фінансів була однією з головних для Центральної Ради як державної структури України.
Генеральний Секретаріат розглянув також проблеми судоустрою. Він вважав необхідним, "щоб апарати суду було краще пристосовано до місцевого населення відповідно до нових форм життя на Україні, а для цього потрібне затвердження секретарства судових справ".
Увага приділялася й військовій справі. У постанові Генерального Секретаріату говорилося: "Організація військових частин іде безупинно. Вона стала позитивним фактором як в справі оборони на фронті, так і в справі охорони революції в державі. Генеральний Секретаріат, маючи на меті надати якомога більшої планомірності у формуванні українських військових частин, визнає для цього необхідним затвердження Секретарства військових справ. Визнаючи верховне командування за воєнним міністерством Росії, Генеральний Секретаріат в той же час вважає, що секретарству військових справ мусить бути надано компетенцію і відповідні права в сфері організації формування українських військових частин".
Генеральний Секретаріат знову розробив і 12 жовтня 1917 p. прийняв Декларацію, яка уточнювала компетенцію кожного секретарства та всього Секретаріату в цілому.
Центральна Рада робила спроби поширити свій політичний вплив на аналогічні за характером і спрямованістю рухи інших "недержавних" народів, які проживали на окраїнах колишньої імперії. Помітною подією у цьому плані став "З'їзд народів", який відбувся у Києві 21-28 вересня.
Наприкінці серпня відбувся корніловський заколот. 29 серпня Центральна Рада рішуче відгукнулась на нього. Вона запропонувала через Генеральний військовий комітет українським частинам і організаціям не виконувати наказів Корнілова.
У той же час поглиблювався конфлікт Центральної Ради з Тимчасовим урядом. У третій декаді жовтня на інформацію про те, що у Києві розгорнулася практична підготовка до скликання Українських Установчих зборів, Тимчасовий уряд зреагував істерично. Міністр юстиції П.Малянтович наказав прокуророві Київської судової палати негайно розпочати слідство з метою притягнення В.Вин-ниченка та інших генеральних секретарів до кримінальної відповідальності. Але 25 жовтня Тимчасовий уряд перестав існувати.
Loading...

 
 

Цікаве