WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Державотворчі процеси в Україні за гетьманування І.Виговського - Реферат

Державотворчі процеси в Україні за гетьманування І.Виговського - Реферат

Реферат на тему:

Державотворчі процеси в Україні за гетьманування І.Виговського

Повністю підтримував і продовжував політику Богдана Хмельницького щодо процесу державотворення в Україні його сподвижник та послідовник, видатний політик - Іван Виговський. Тільки два роки 1657-1659 - гетьманував Іван Виговський. Це був щирий патріот України, один із найвизначніших українських діячів середини XVII ст., політик, дипломат, професійний, високої кваліфікації державний і адміністративний керівник, воєначальник. Він повстав проти панування Московії в Україні й відстоював незалежність Української держави.

В 1657 р., після смерті Богдана Хмельницького, Іван Виговський став його наступником і дістав гетьманську булаву. Він продовжив традиції зовнішньої та внутрішньої політики свого попередника. Виговський прагнув зберегти авторитет і престиж гетьманської влади, які Богдан Хмельницький підніс до надзвичайно високого рівня. Влада гетьмана досягла вершини могутності, безмежно розширилися компетенції та повноваження гетьмана.

Після смерті Богдана Хмельницького розпочалася боротьба за владу. Продовжуючи й розвиваючи починання та звершення Богдана Хмельницького, Виговський виявився талановитим організатором державності в різних сферах життя: в адміністрації, війську тощо. У своїй закордонній політиці Виговський прагнув утримувати приязні відносини з усіма сусідніми державами, не віддаючи жодній з них особливої переваги. Він вважав, що система міжнародної рівноваги забезпечить Україні незалежність. У своїй соціальній політиці Виговський спирався тільки на старшинську верхівку та українську покозачену шляхту, а тому передусім сприяв збільшенню та розширенню старшинського й шляхетського землеволодіння.

В козацькому середовищі утворились дві партії - старшинсько-аристократична і демократична. Виговський вважав основою держави саме старшинсько-аристократичну частину українського суспільства. Селянсько-козацьку масу він прагнув утримати в покорі адміністративними засобами. Відверта орієнтація гетьмана на панівну старшинсько-шляхетську верхівку дратувала та обурювала не тільки козацтво, а й міщанство та селянство, котрі жили недавніми традиціями боротьби проти чужоземного гноблення та за соціальну справедливість. Рух протесту розгорнувся й серед нижчих прошарків українського населення.

Так розпочалася в Україні кривава братовбивча війна, викликана боротьбою за гетьманську владу. Почався розпад збройних сил України, порушилася їхня монолітність. Уперше козацькі полки воювали один проти одного. Ситуація, що склалася в Україні, певною мірою була наслідком підступної двоєдушної політики Москви, яка й розпалювала, й використовувала громадянську війну в Україні. Агенти царського уряду доводили, що слід обмежити владу гетьмана й старшини, посадити в містах царських воєвод, піддати цілковито Україну під царя, який і захистить народ.

І. Виговський переконався, що царська політика несе згубу. Гетьман приймає рішення розірвати союз із Москвою. Виговського підтримала більшість козацьких полковників зі своїми полками, а також генеральна старшина, які добре розуміли антиукраїнську політику Москви. 16 вересня 1658 р. у місті Гадячі укладено трактат про унію України з Польщею. Вища виконавча влада надавалася гетьманові та затверджувалась королем. У Гадяцькому договорі визначалася також спільна міжнародна політика. Республіки мусили об'єднати зусилля для здобуття берегів Чорного моря й відкриття на ньому вільної навігації, взаємно допомагати одна одній у війні, зокрема проти Москви.

Після укладення Гадяцької угоди в середині серпня 1658 р. розпочалася війна України проти Москви. Московська армія зазнала нечуваного розгрому. Очікувалося, що Виговський піде просто на Москву. Бій під Конотопом, здавалося, вирішив результат війни на користь України, з'явилась перспектива звільнитися від влади Московії. Але використати таку грандіозну перемогу Виговському не вдалося. За його плечима кувалася зрада, готувалося повстання. Опозицію за допомогою воєвод організував керівник старшин промосковської орієнтації-наказний гетьман Іван Безпалий. До того ж більшість українського народу не сприйняла Гадяцької угоди, незважаючи на її досягнення з державного, політичного, юридичного погляду. Неможливим здавався ніякий союз із Польщею, з-під гніту якої люди тільки-но визволилися. Лякалися, що польські магнати й шляхта повернуться, знову буде кріпацтво, панщина, окатоличення, ополячення.

Не тільки селяни, а й частина козаків, окремі міста й такі старшини, як вінницький полковник Іван Богун і славетний кошовий Іван Сірко - противники Московської держави, взяли участь у повстанні проти Виговського, яке згодом переросло в народне повстання. У цей час Іван Сірко підняв повстання на півдні. Оголосивши гетьманом Юрася Хмельницького, він організував напад на Крим. Хан, змушений поспішити туди, покинув Виговського, який не мав змоги без татар продовжувати наступ на Москву.

Шанс визволити Україну від царського панування був утрачений. Група полковників, очолених Тимошем Цецюрою, Василем Золотаренком, Якимом Сомком, які домагалися гетьманства, організували змову проти гетьмана. Знову спалахнуло полум'я громадянської війни. Виговський добровільно передав гетьманські клейноди своєму наступнику.

Література

  1. Гужій О. Українська козацька держава в другій половині ХІІ-ХІІІ ст.-К. Основи,1998.-с.323.

  2. Король В.Історія України. Документи. Матеріали.-К.Академія,2001.-с.446.

  3. Мироненко О. Усенко І. Римаренко Ю. Чехович В. Українське державотворення. - К.: Либідь, 1997. - с. 557.

Loading...

 
 

Цікаве