WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Розбудова монетно-грошового господарства в роки Української революції (1917 – 1921 pp.) - Реферат

Розбудова монетно-грошового господарства в роки Української революції (1917 – 1921 pp.) - Реферат

вилучення їх більшовицьким урядом у 1920 р.
Цікавою сторінкою грошових відносин на Україні в роки громадянської війни була поява агіток - пародій на грошові знаки. Друкувалися вони у Москві (за деякими даними - у Катеринославі та інших містах України) з метою підірвати довіру населення до нових українських грошей. Це мало досягатися за допомогою вміщених на них написів, наприклад - "Сто карбованців ходить по світу нарівні з м'ягеньким папером". Саме ці гроші-пародії стали причиною вилучення з обігу купюр вартістю 100 карбованців емісії 1917 р.
Суттєві труднощі на шляху реформування грошової системи урядом гетьмана П.Скоропадського створювало надходження на Україну великих обсягів різноманітних грошових знаків та цінних паперів з Росії. За даними на 1918 р., в обігу на Україні перебувало від 8 до 12 млрд російських рублів. Щоб впорядкувати ситуацію на ринку, Міністерство фінансів 18 вересня 1918 р. прийняло рішення про часткове вилучення їх з обігу. Закон від 5 грудня 1918 р. передбачав обов'язковий обмін російських кредитних білетів номіналом 250 рублів емісії 1917 р., забороняв обіг "керенок" (20 та 40 рублів Тимчасового уряду). Однак повного вилучення російських грошей гетьманський уряд не домігся.
3. 14 грудня гетьман П. Скоропадський відрікся від влади, яка перейшла до рук Директорії УНР. 26 грудня 1918 p. призначено уряд Директорії - Раду народних міністрів. Міністром фінансів було призначено Бориса Мартоса. За його пропозицією було прийнято закон від 4 січня 1919 р. про проведення грошової реформи. Він визнав гривню (карбованець) єдиним засобом платежу на території УНР. Усі гроші іноземних держав (російські, австро-угорські, румунські, німецькі) переставали бути законним засобом платежу. Російські грошові знаки номіналом 500 та 1000 рублів, випущені царським та Тимчасовим урядами, були анульовані. Російські кредитні білети вартістю від 1 до 100 рублів підлягали обміну на українську валюту. При цьому встановлювався різний курс обміну залежно від часу його проведення: з 15 до 31 січня 1919 р. 1 рос. рубль = 1 карбованцю, з 31 січня до 15 лютого 1 рубль = 75 копійкам, а після 15 лютого 1919 р. російські гроші будь-яких номіналів не приймалися державними установами. Всі зібрані повітовими та губернськими державними скарбницями іноземні грошові знаки повинні були пересилатися до Київської контори Державного банку. На жаль, прийняття даного закону було запізнілим. Використання російських грошових знаків за часів Центральної Ради та Гетьманату завдало шкоди не лише економіці України, а й її політичному престижу.
З огляду на необхідність створення золотого запасу для забезпечення стабільності національної валюти, міністр фінансів видав розпорядження про його формування шляхом здачі населенням золота та срібла. Окремим розпорядженням уряду Міністерству фінансів було передано всі пам'ятники російським царям. З отриманого від їх переплавки металу мала карбуватися розмінна монета. Крім того, планувалося перекарбувати російські золоті, срібні та мідні монети, значна кількість яких зберігалася у Державному банку. На українських золотих монетах пропонувалось помістити бюст Т. Шевченка, а на срібних - зображення будинку Центральної Ради.
Незважаючи на короткі терміни та складну військово-політичну ситуацію, грошова реформа успішно реалізовувалася. її результатом стало зміцнення української валюти, частка якої у загальній грошовій масі суттєво збільшилась. На ринку українські карбованці та гривні оцінювалися значно вище, ніж російські випуски Тимчасового та більшовицького урядів, а також білогвардійські емісії. Вищим залишався лише курс царських грошових знаків.
Успішному завершенню реформи перешкодило погіршення військово-політичної ситуації. Під натиском більшовиків уряд Директорії 2 лютого 1919 р. переїхав з Києва до Вінниці, а згодом - до Рівного та Кам'янця-Подільського. Підконтрольна йому територія постійно скорочувалася і часто не перевищувала декількох повітів. Фінансове становище держави було дестабілізоване. За цих умов єдиним джерелом отримання коштів стала грошова емісія.
Напередодні евакуації з Києва міністр фінансів Б. Мартос наказав вивезти з міста всі запаси грошей, що зберігалися в Державному банку, літографічні камені та інші матеріали, які використовувалися для друку грошей. У Станіславові новий керівник Експедиції по заготівлі цінних паперів Микола Данильченко налагодив виготовлення розмінних знаків Державної скарбниці УНР номінальною вартістю 5 гривень. При виготовленні проекту було використано елементи малюнків Зотова, Середи та Нарбута. Вони друкувалися чорною фарбою на якісному папері сірого кольору з водяними знаками. Основна кількість купюр цієї емісії використовувалася населенням Галичини.
У Кам'янць-Подільському з великими труднощами вдалося розпочати друкування грошей. Міністром фінансів з 1 березня 1919 p., замість Б.Мартоса, який пішов у відставку, став М. Кривецький. За час його керівництва в обігу з'явилися знаки Державної Скарбниці вартістю 100 та 250 карбованців. Їх проекти були виготовлені ще за часів Гетьманату, про що свідчить вміщена на них назва - Українська Держава. Автором проекту першого з них був Г.Нарбут, який запроектував його у 1918 р. як 200-гривневу купюру, яка згодом була переведена у 100-карбованцеву. Її характерна особливість - наявність чистого бокового поля, на якому вміщено портрет Богдана Хмельницького з булавою в руці, виконаний способом тиснення. Малюнок грошового знаку номіналом 250 карбованців належить художнику М. Романовському. На жаль, відсутність належних технічних умов не дала змоги в повному обсязі реалізувати задум митця, і виконання цієї купюри залишилося доволі примітивним.
Гостра потреба у розмінних номіналах стала причиною емісії грошових знаків вартістю 10 та 25 карбованців. Десятикарбованцеві купюри були виконані за проектом художника Григорія Золотова. Друкувалися вони червоною фарбою. Купюри цього ж номіналу випускались у Москві, куди більшовики вивезли пробні кліше. Відрізняються вони лише відтінками фарби. 25-карбованцеві знаки з'явилися на грошовому ринку в серпні 1919 р. Автором їх проекту був М.Романовський (за іншими даними - А. Приходько). Крім цього, продовжувалось виготовлення грошових знаків вартістю 1000 карбованців, які були дуже популярними серед населення.
Водночас із виготовленням грошових знаків на території УНР з Німеччини завозилися замовлені ще Центральною Радою та урядом гетьмана П.Скоропадського гроші з позначенням вартості у гривнях. Через неможливість робити це сухопутним шляхом доводилось надалі користуватися послугами німецької повітряної компанії "Lufthansa". Український уряд орендував у неї п'ять літаків, які постачали вУкраїну різноманітне військове спорядження, а також гроші. Однак такий спосіб перевезення був дуже ризикований. Так, під час одного з польотів у травні 1919 р. в катастрофі неподалік від м. Ратибор (нині у Польщі) загинув полковник Дмитро Вітовський, який повертався з Паризької мирної

 
 

Цікаве

Загрузка...