WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Розбудова монетно-грошового господарства в роки Української революції (1917 – 1921 pp.) - Реферат

Розбудова монетно-грошового господарства в роки Української революції (1917 – 1921 pp.) - Реферат

С.Кульженко, суттєво відрізнялися від первісного проекту. Використання високоякісного, та все ж звичайного паперу зробило їх вразливими на фальшування. Сприяла цьому відсутність будь-яких елементів захисту: водяних знаків, гільйоширної сітки тощо. Незважаючи на всі ці недоліки, населення без особливих застережень приймало перші українські грошові знаки. З огляду на особливості оформлення, населення часто називало їх "горпинками", "кульженками" чи "яєчінею". Загальна сума кредитних білетів першої емісії, які випускалися до 16 січня 1918 р., становила 53 млн 250 тис. крб. В обігу вони перебували до 24 вересня 1918 р.
Потреба ринку у розмінних номіналах, зростання дефіциту державного бюджету та наростання інфляційних явищ стали причинами випуску наступної емісії грошових знаків У HP. Вона була здійснена після прийняття 30 березня 1918 р. "Закону Центральної Ради про введення в обіг скарбничих знаків на суму 100 мільйонів карбованців за відповідними правилами", який передбачав випуск тимчасових грошових знаків номіналом 5, 10, 25 та 50 карбованців. Вони повинні були перебувати на ринку до 1 березня 1919 p., після чого їх мали обміняти на гривні. Загальний термін використання карбованцевих купюр не повинен був перевищувати п'яти років. Однак скрутне воєнно-політичне стано-вище держави не дало змоги реалізувати закон в повному обсязі. В обігу з'явилися лише купюри номіналом 25 та 50 карбованців. Автором проекту їх був відомий художник Олександр Красовський. Виконані вони в українському стилі, з використанням мотивів народної вишивки та орнаменту. На аверсі вміщено символічні постаті селянина, який стоїть поруч з березою і спирається на лопату, та селянки зі снопом пшениці та серпом. Завдяки цим зображенням, купюри в народі отримали назву "лопатки" та і "берізки". Друкувалися вони в Києві (серія АК) за тією ж технологією, що й купюри першої емісії. На них вміщено підпис директора Державної скарбниці Харитона Лебідя-Юрчика. Вони замінили перші кредитові знаки, випущені в поспіху без позначення серії та номера. Пізніше випуск 50 карбованців відбувався в Одесі (до серії АО 209, купюри наступних серій виготовлялися денікінцями з використанням захоплених ними оригінальних кліше). На ринку грошові знаки вартістю 25 та 50 карбованців з'явилися 6 квітня 1918 р.
1 березня 1918 р. Центральна Рада ухвалила закон, згідно з яким національною грошовою одиницею УНР стала гривня, яка дорівнювала половині карбованця і ділилася на 100 шагів. Золотий вміст гривні було і встановлено на рівні 8,712 г чистого золота. Передбачалося карбування золотих монет номіналом 20 гривень, срібних - 1 гривня, з інших, неблагородних металів - 1, 2, 5, 10, 20 та 50 шагів. Закон передбачав основні елементи зовнішнього оформлення монет. На їх аверсі мали бути вміщені номінал, дата та місце карбування, на реверсі - назва держави: "Українська Народна Республіка" та її герб. Передбачалась емісія кредитних білетів вартістю 1 карбованець, 5, 10, 20, 50, 100, 500 та 1000 гривень, Закон містив також окремі вимоги щодо обов'язкових написів на них, Зокрема, вони мали застерігати від підробки грошових знаків, повідомляти громадян про забезпечення кредитних білетів усім державним майном та про використання їх нарівні з золотими монетами. Інші питання, пов'язані з оформленням банкнот, мав вирішувати міністр фінансів.
Негативний досвід випуску перших українських грошей у Києві змусив уряд розмістити замовлення на друкування грошових купюр у новій валюті за кордоном. 24 березня 1918 р. було укладено договір про виготовлення банкнот у Берліні. Йшлося про грошові знаки номіналом 1000 гривень (70 тис. шт.), 500 гривень (340 тис. шт.), 100 гривень (350 тис. шт.), 20 гривень (9 млн шт.), 10 гривень (1,2 млн шт.), 5 гривень (1,6 млн HIT,) та 2 гривні (5 млн шт.). Однак у 1918 р. було виготовлено лише купюри номіналом 2, 10, 100, 500 та 1000 гривень. Вони містили підписи директора Державного банку В. Ігнатовича та скарбника В. Таранова.
Одночасно вживалися заходи, спрямовані на створення власної бази для виготовлення паперових грошових знаків та монет. З цією метою в березні 1918 р. було засновано Експедицію заготовки державних паперів, яка розглядала питання, пов'язані з проектуванням грошових знаків, і здійснювала нагляд за їх якістю. У Німеччині закуповувалось обладнання для монетного двору, але через воєнно-політичні обставини карбування монет в Україні реалізоване не було.
Болючим питанням грошового обігу залишалася відсутність на ринку розмінних грошових знаків. При його вирішенні було використано російський досвід часів Першої світової війни. 18 квітня 1918 р. в Києві розпочалася емісія знаків номіналом 10, 20, ЗО, 40 та 50 шагів, які мали вигляд поштових марок. Випускалися вони на товстому папері у тій же київській друкарні В.Кульженка, а також у друкарні Е.Фесенка в Одесі до 5 січня 1919 р. Загальний розмір емісії шагів становив 16 014 575 карбованців. Автором проекту 10 та 20 шагів був Антон
Середа, інші виконав Георгій Нарбут. На реверсі всіх номіналів було вміщено герб України та напис "Ходить нарівні з дзвінкою монетою".
Зростання державних видатків та посилення інфляції вимагали суттєвого збільшення емісії кредитних білетів, яка попередніми законодавчими актами була обмежена сумою 100 млн карбованців. У зв'язку з цим, 20 квітня було ухвалено закон про видачу Державною скарбницею короткотермінових (до 12 місяців) зобов'язань на суму 500 млн крб. (1 млрд гривень). Вони мали бути видані Державному банкові для забезпечення кредитних білетів.
Таким чином, виважена грошова політика українського уряду сприяла зростанню міжнародного авторитету української валюти. Після укладення Брестського миру, Центральна Рада підписала з Німеччиною угоду про взаєм-ний обмін валютами. У Державному банку в Києві було відкрито рахунок Німецького Центрального Банку на суму 2 млрд гривень. Натомість, німецька сторона відкрила рахунок Міністерства фінансів УНР в Берліні на суму 920 млн марок. Згідно з цією угодою, курс української гривні було зафіксовано на рівні 0,46 марки. Подібну угоду на суму 1 млрд гривень було укладено з Австро-Угорщиною. При цьому курс гривні було визнано паритетним австро-угорській кроні.
2. 29 квітня 1918 р. було здійснено державний переворот, внаслідок якого було проголошено створення Української Державі на чолі з гетьманом Павлом Скоропадським. З 3 травня новим міністром фінансів став Антон Павлович Ржепецький, який обіймав цю посаду аж до падіння Гетьманату 14 грудня 1918 р. Своїми головними завданням він вважав створення української грошової системи, встановлення високого курсу національної грошової одиниці, забезпечення її золотовалютним запасом та іншим майном держави. Ставши міністром, він залишив на своїх постах більшість урядовців попередньої адміністрації, а також запросив до співпраці висококваліфікованих фінансистів колишнього царського уряду, які, втікаючи відбільшовицького терору, переїхали на Україну. Новий міністр був висококваліфікованим фахівцем, якому у важких умовах іноземної окупації вдалося
Loading...

 
 

Цікаве