WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Розбудова монетно-грошового господарства в роки Української революції (1917 – 1921 pp.) - Реферат

Розбудова монетно-грошового господарства в роки Української революції (1917 – 1921 pp.) - Реферат


Реферат
Розбудова монетно-грошового господарства в роки Української революції (1917 - 1921 pp.)
1. Становлення української національної грошової системи в період Центральної ради.
2. Розбудова фінансово-грошової системи та емісійна політика України періоду Гетьманату Павла Скоропадського.
3. Грошове господарство України за часів Директорії УНР.
4. Становлення фінансової системи та грошового обігу Західноукраїнської Народної Республіки.
5. Грошова політика уряду радянської України.
6. Обіг недержавних грошових знаків на Україні у 1914 - 1918 pp.
1. 1917 р. став переломним у новітній історії України. Під впливом революційних подій у Росії тут завирувало суспільно-політичне та громадсько-культурне життя. Після трьох століть гніту відроджувалася українська національна державність. Створена 17 березня 1917р. Центральна Рада-представницький орган парламентського типу - за короткий час пройшла важкий шлях еволюції від речника національно-культурної автономії у складі Росії до парламенту незалежної української держави. Одним з важливих питань на цьому шляху стало опрацювання та узаконення національно-державної символіки - прапора, герба, гімну та інших атрибутів суверенітету, серед яких важливе місце посідають монети та паперові грошові знаки. Конкурси на їх оформлення було оголошено ще влітку 1917 р. У них взяли участь відомі українські митці Юрій (Георгій) Нарбут, Василь Кричевський, Іван Мозалевський, Григорій Золотов, Михайло Бойчук, Антон Приходько та ін., які створили понад 300 ескізів грошових знаків. Багато з них згодом були використані при виготовленні українських грошей.
Випуск у світ власної грошової одиниці був конче необхідний, оскільки з червня 1917 р. російські рублі перестали надходити в українські відділення Державного банку. Окрім цього власна валюта була одним із способів задекларувати виникнення на політичній карті Європи нової держави.
Створення своєї фінансової системи та реалізацію емісії національних грошових знаків було доручено Генеральному секретаріату фінансів та промисловості, очолюваному Христофором Барановським, а згодом - відомим українським економістом професором Михайлом Туган-Барановським. Ще 29 вересня 1917 р. український уряд ухвалив Декларацію "Про децентралізацію українських фінансів, створення спеціального бюджету та Національного українського банку". Поява цього документа була зумовлена необхідністю налагодити фінансування українського шкільництва, культурно-просвітницьких установ, потреб економічного та політичного життя, а також спробою попередити наростання негативних явищ у грошовому господарстві, які пере-носилися на Україну з Росії. Передбачалось створення окремого бюджету Центральної Ради, який мав функціонувати паралельно з загальноросійським. 22 грудня 1917 р. Київську контору Державного банку Росії було реорганізовано в Український Державний банк, а губернські та повітові відділення стали його місцевими відділами. Першим директором Українського Державного банку став Михайло Кривецький, якого згодом замінив Володимир Ігнатович. На початковому етапі діяльності Державний банк мав керуватися старим статутом. Цей же закон ліквідовував відділи російських Дворянського земельного та Селянського поземельного банків. Ліквідаційну процедуру мали провести Генеральний секретаріат фінансів та промисловості разом з Генеральним секретаріатом земельних справ.
Випуску перших українських грошей передувала тривала дискусія щодо доцільності та наслідків їх емісії. Група київських економістів (проф. Яснопольський та ін.) доводили неможливість успішного запровадження національної валюти без належного золотого запасу, який пропонувалося створити шляхом продажу селянам поміщицьких земель, оплата за які мала проводитися золотом. Однак дана пропозиція підтримана не була, оскільки землю потребували, насамперед, незаможні селяни, які не мали золота. Крім того, за короткий проміжок часу неможливо було нагромадити необхідний золотий запас. Саме тому перевагу було віддано представникам функціональної теорії, яких представляв тодішній генеральний секретар земельних справ Борис Мартос. Він пропонував забезпечити національну грошову одиницю прибутками від державних монополій, запроваджених ще царським урядом, а також від залізниці та пошти. Важливу роль у зміцненні довіри населення до нових грошей повинен був відіграти авторитет молодої української держави.
Підготовкою проекту закону про емісію національних грошей займалися Михайло Туган-Барановський, його заступник Василь Мазуренко, директор Державної скарбниці Михайло Кривецький та інші працівники Генерального секретаріату фінансів. На їх пропозицію 19 грудня 1917 р. (1 січня 1918 р.) Центральна Рада ухвалила "Тимчасовий закон про випуск державних кредитових білетів УНР". Він передбачав випуск Державним банком кредитових білетів, які тимчасово (до утворення золотого запасу) забезпечувалися державним майном - надрами, лісами, залізницями, державними монополіями тощо. Розмір емісії обмежувався половиною надходжень від державних монополій. Грошова одиниця УНР отримала назву "карбованець", що ділився на 200 шагів. Всі організації, установи та приватні особи були зобов'язані приймати нові грошові знаки без будь-яких обмежень. Золотий вміст українського карбованця був паритетний золотому царському дореволюційному рублю - 17,424 долі чистого золота (0,774 г). Через неможливість забезпечити ринок достатньою кількістю грошей було дозволено обіг російських кредитних білетів. Цей вимушений крок українського уряду мав негативний вплив на подальший розвиток національної грошової системи. Закон передбачав покарання за фальшування грошових знаків.
Першими українськими банкнотами стали 100 карбованців, які з'явилися на ринку 24 грудня 1917 р. (6 січня 1918 p.). Автором їх проекту був видатний український графік, професор та ректор Української академії мистецтва Георгій Нарбут (1886 - 1920), який виконав їх у бароковому стилі, вперше використавши як елемент оформлення давній княжий знак св. Володимира Великого - тризуб, на той час ще не затверджений як державний герб України. Новацією було позначення номіналу мовами народів, які проживали на Україні - українською, російською, польською та івритом. Даний проект підтримала комісія Генерального секретаріату фінансів, до складу якої входили окрім представників влади входили художник Георгій Нарбут, гравери Гришманюк, Петренко. Згодом на засіданні комісії розглядались та затверджувались проекти всіх українських грошових знаків - всього 23 зразки купюр, автором 12 з них був Георгій Нарбут, 2 - Олександр Красовський, 2 - Іван Мозалевський, 2 - Антон Середа, 2 - Григорій Золотов, 2 - Борис Романовський, 1 - Василь Кричевський.
Суттєвою перешкодою на шляху реалізації даної емісії стала відсутність на території, підконтрольній Центральній Раді, відповідних поліграфічних потужностей та матеріалів. Тому купюри, віддруковані літографічним способом в одній з найкращихтогочасних київських друкарень, власником якої був
Loading...

 
 

Цікаве