WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Основні риси права під час Другої Світової війни - Реферат

Основні риси права під час Другої Світової війни - Реферат

Основні риси права під час Другої Світової війни
Основні зміни в правовій системі Української РСР здійснювались головним чином у відповідності зі змінами і доповненнями в загальносоюзному законодавстві, що обумовлювалися надзвичайною обстановкою режиму воєнного стану, який вимагав максимальної централізації всього державного механізму з метою перетворення всієї країни в єдиний бойовий табір. Централізація обумовлювалась також процесом складання ще у довоєнний період адміністративно-командної державної системи, за якою встановлення основ законодавства, а в дійсності всього законодавства про судоустрій та судочинство, цивільного та кримінального права перебувало у віданні Союзу РСР. Крім норм, що були прийняті на основі загальносоюзного законодавства законодавчими та виконавче-розпорядчими органами Української РСР, в період війни набирали чинності також деякі нормативні акти республіканського значення, які певним чином впливали на законодавство, правове життя УРСР.
Перебудова правової системи Української РСР здійснювалась на основі правової доктрини, принципів, що склалися у довоєнний час і відповідали особливостям правового режиму сталінізму, тоталітаризму.
Найбільш істотні зміни і доповнення, крім законодавства в галузі конституційного (державного) і адміністративного права, відбулися в галузі цивільного, трудового, земельного і колгоспного законодавства; кримінального права та процесу.
Адміністративне право. У надзвичайних умовах воєнного стану і, особливо, стану облоги важливого значення набуває адміністративне право, характерними рисами якого стали: поширення адміністративної влади надзвичайних (воєнних) органів, розширення предмета правового регулювання, підвищення санкцій за невиконання розпоряджень та ін. В умовах сталінізму норми адміністративного законодавства стали носити репресивний конфіскаційний характер.
Стан облоги, як і близький до нього стан прифронтової смуги, впроваджувався як додатковий до воєнного стану, застосовувався на всій території України і відмінявся у процесі пересування фронту. При стані облоги деякі функції державної влади належали воєнним органам в особі військового коменданта. При стані облоги правомочність воєнних властей в порівнянні з воєнним станом була посилена, для чого в розпорядженні військового коменданта були війська внутрішньої охорони НКВС, міліція й добровільні міліарні формування. При облозі дозволялось застосовувати до порушників порядку крайні міри, аж до розстрілу на місці злочину.
Деякі заходи адміністративного порядку носили відкрито репресивний характер і навіть мали забарвлення геноциду. Так, постановами ДКО СРСР від 12 травня та 2 червня 1944 p. з Криму було депортовано у Середню Азію понад 200 тис. кримських татар. У 1944-1945 pp. з Західної України було депортовано до Сибіру десятки тисяч громадян.
Цивільне право. Правове регулювання питань власності напередодні війни характеризувалося встановленням абсолютного панування державної власності на засоби та знаряддя виробництва. Умови воєнного часу не внесли нічого суттєво нового в побудову інституту соціалістичної власності.
Війна поставила на порядок денний також питання захисту права приватної власності. В процесі бойових дій майно багатьох осіб тимчасово вийшло з володіння власника. Повернення власників на звільнену територію надало їм можливість розшукувати і повертати своє майно. Спори про повернення майна стали однією з основних категорій цивільних справ у судах. На вирішення цих проблем були спрямовані директивний лист Раднаркому УРСР від 20 серпня 1943 р. "Про повернення власникам худоби та іншого майна в місцевостях, визволених віл німецьке-фашистської окупації" та постанова пленуму Верховного Суду СРСР від 7 жовтня 1943 p.
В умовах війни разом з принципом єдності державної власності, відповідно до якого основні знаряддя виробництва могли переходити від одного державного органу до іншого лише в порядку передачі, що грунтувалося на розпорядженні відповідних державних та господарських органів, були дещо розширені права господарських наркоматів та спрощено порядок передачі майна між державними підприємствами та організаціями. Принцип єдності державної власності в деяких випадках надав можливість використовувати державне майно не тим органам, за якими воно було закріплене, а тим, що включили його на законних засадах в свою промислову базу. Згідно з правилами Наркомату фінансів СРСР при інвентаризації на баланс відбудованого підприємства заноси-лись всі матеріальні цінності, які знаходились на його території, незалежно від того, чи рахувались вони на його балансі раніш. Це положення було розвинуто в постанові Раднаркому УРСР від 28 вересня 1943 р. "Про порядок обліку і використання націоналізованого, конфіскованого, виморочного і безгосподарного майна".
Незмінним залишився правовий механізм передачі продукції у власність споживача, заснований на планових актах і договорах. Система планового розподілу, створена ще напередодні війни, відповідала потребам воєнного часу.
Якщо взяти до уваги той факт, що колгоспно-кооперативна власність була прирівняна до державної, то така примусова форма відчуження власності, як реквізиція, відігравала вельми скромну роль. У порядку загальнодержавних заходів було видано незначну кількість актів про реквізицію окремих об'єктів власності.
Умови воєнного стану внесли зміни у цивільне законодавство, яке торкалося як майнових, так і немайнових прав громадян. Так, були припинені усі справи про виселення з жилих приміщень військовослужбовців та їх сімей, цій категорії громадян були надані широкі пільги щодо державного житла. Війна внесла корективи і в порядок визнання безвісно відсутніми і померлими осіб, що без вісті пропали на фронті. Наркомюст СРСР у лютому 1943 p. спеціально роз'яснив, що повідомлення військових органів про безвісну пропажу особи є підставою для визнання особи померлою. Для цих випадків встановлювався обов'язковий судовий порядок розгляду справ. Були розширені права успадкування. Згідно з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 березня 1945 p. коло спадкоємців за законом було розширено: спадкоємцями стали вважатися і батьки спадкодавця, незалежно від того, були вони на його утриманні чи ні, а також його рідні брати і сестри. Крім того, в разі відсутності спадкоємців за законом громадяни діставали право заповідати своє майно на користь сторонніх осіб.
В цілому інститут права власності в радянській державі, як і все цивільне законодавство, виявився достатньо пристосованим до надзвичайних умов воєнного часу, що дало змогу швидко перебудувати весь господарський механізм держави на воєнний лад.
Сімейне право. Війна забрала життя десятків мільйонів громадян України. Сирітство, удівство, зруйновані сім'ї - все це вимагало вжиття серйозних заходів по охороні материнства, допомозі дітям і зміцненню сім'ї.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 липня 1944 p. "Про збільшення державної допомоги вагітним жінкам, багатодітним і одиноким матерям,посилення охорони материнства і дитинства, про встановлення почесного
Loading...

 
 

Цікаве