WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Ідея поділу влади за Шарлем Монтеск’є - Реферат

Ідея поділу влади за Шарлем Монтеск’є - Реферат

посади. Він бачить головний порок республіки в тому, що нею керують народні маси, які діють "за примхою серця, а не по велінню розуму". Він надавав перевагу розумному монарху, який спирається на закони.
Незважаючи на своє співчуття просвітницькій монархії, Монтеск'є знаходить в історії докази переваги республіканського ладу. Він був противником революційного повалення монархії, висловлювався за компроміс з королівською владою.
Монтеск'є про переваги республіканського режиму: громадянська рівність сприяє добробуту населення, у той час як деспотизм приводить до бідності й убогості переважних мас людей. В республіці багатство країни приводить до збільшення росту народонаселення. Усі республіки є доказом цього, а більше всіх Швейцарія і Голландія, дві найгірші країни Європи, якщо мати на увазі природні умови їхньої території, а проте самі заселені в Європі.
Ніщо так не приваблює іноземців, як воля і багатство, що завжди супроводжує її .
Інша справа з країнами, в яких панує влада сваволі: правитель, придворні і деяка кількість окремих осіб володіють всіма багатствами, в той час як всі інші стогнуть від крайньої бідності.
В жодній з деспотичних держав не існує ніяких законів. Однак і при наявності законів останні будуть реально зведені до нуля, тому що немає установ для їх охорони. Феодально-кріпосницькому режиму Монтеск'є протиставляє конституційно-монархічний або республіканський. Слідом за Локком він розвиває ідею поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, які діють ізольовано одна від одної.
Монтеск'є мріяв про класовий компроміс буржуазії і феодально-аристократичної влади. Відстоюючи монархічний принцип, Монтеск'є виходив з інтересів буржуазної верхівки. Він пише, що не можна мислити собі монархічне правління без наявності привілейованої меншості, без багатих купців, підприємців і родовитого дворянства. Однак він виступає за буржуазно-демократичні свободи і вимагає, щоб монархічна влада з належною повагою відносилася до народу. Монархічний лад повинен гарантувати кожному мінімум політичних свобод. Правитель не має права ображати підлеглих і порушувати закони. Монтеск'є орієнтувався на революцію зверху, на прогресивне законодавство.
Відштовхуючись від проблеми політичної свободи вирішує питання про устрій влади. Політична свобода існує лише в країнах, як правило, помірних, у яких не зловживають владою. Тим часом, віковий досвід підтверджує, що всяка людина, що має владу, схильна до зловживання нею.
"Щоб не було можливості зловживати владою, необхідний такий порядок речей, при якому різноманітні влади могли б взаємно стримувати один одного. Можливий такий державний устрій, при якому нікого не будуть спонукати робити те, до чого його не забов'язує закон, і не робити того, що закон йому дозволяє".
Ідея, що формулюється Монтеск'є, цікава в багатьох відношеннях. Насамперед визначенням взаємозв'язку, встановлюваного між правомірним правлінням і поділом влади. Цей поділ вступає як їхнє взаємне стримування. Така взаємне стримування-гарантія від зловживання. Перешкода зловживанню владою є гарантія забезпечення свободи. Нарешті, сама свобода має місце тоді, коли нікого не можна примушувати робити те, до чого його не ставить за обов'язок закон. Або ж, коли, навпроти, людині не дозволяють учинити те, що йому заборонено законом. Таким чином, поділ влади не самоціль а, засіб здійснення правомірного, легітимного правління, а отже, забезпечення свободи.
Які ж ті влади, що повинні бути взаємно збалансовані?
"У кожній державі", пише Ш. Монтеск'є, "є три роди влади: влада законодавча, влада виконавча, що відає питаннями міжнародного права, і влада виконавча, що відає питаннями права цивільного". Приведене формулювання дещо відрізняється від того, що має ходіння в наші дні. Втім, і сам творець доктрини поділу влади дає необхідні пояснення, що не лишають місця, для кривотолків. Перша влада, пояснює він, покликана створювати закони. Друга відає зовнішніми зносинами і забезпечує безпеку. В силу третьої влади караються злочинці і вирішуються сутички між приватними особами. Цю владу можна інакше іменувати - судовою. На перший погляд, може показатися дещо дивним, що поряд із законодавчою фігурують дві виконавчі влади. Але пояснюється це досить просто. Друга і третя влади (по перерахуванню, але не по значимості), у відмінності від першої, самі закони не приймають, а забезпечують їхнє здійснення. В одному випадку за допомогою урядової діяльності, у другому- за допомогою судової діяльності.
У цьому розумінні можна говорити про те, що і та й інша забезпечують виконання закону. Але змішувати їх не припустимо. Вказівки на те, що з'єднання різноманітної влади в руках однієї особи або органа неминуче веде до удушення політичної свободи, складає серцевину самої доктрини поділу влади. Якщо, проте, з'єднання двох перших влад - це ще лише потенційна погроза тиранії, то з'єднання їх із судової неминуче веде до згубних наслідків.
"Не буде свободи..., якщо судова влада не відділена від влади законодавчої і виконавчої. Якщо вона сполучена з законодавчою владою, то життя і свобода громадян виявляться у владі сваволі, тому що суддя буде законодавцем. Якщо судова влада сполучена з виконавчою, то суддя одержує можливість стати гнобителем".
Нарешті, що відбудеться, якщо сполучені всі три влади?
Відповідь достатньо лаконічна і проста. У цьому випадку неминуче встановлення самого найжорстокішого деспотизму і повної загибелі свободи.
Доктрина, створена Ш. Монтеск'є, не обмежується відокремленням трьох гілок влади і показом небезпеки їхнього з'єднання в руках однієї особи або органа. Не менше важлива й інша сторона цієї доктрини-міркування про те, чи не призведуть розчленовування влади і їхньої взаємної збалансованості до паралічу влади, до безвладдя, при котрих також неминучі руйнаціядержави і загибель свободи. Запобігти подібному розвитку подій можуть; узгодженість і взаємодія влади.
У доктрини поділу влади виявилася непроста доля. Вона одержала широке визнання і підтримку з боку самих прогресивних сил, стала одним із головних постулатів демократичної конституційно-правової теорії. Нарешті, вона знайшла свій прямий відбиток і закріплення в основних законах передових держав, а сьогодні (особливо після краху тоталітарних режимів) стала головним конституційним принципом практично всіх держав світу.
Він заявляє, що тільки ті закони повинні застосовуватися, які служать суспільному благу. При конфлікті громадянських законів із законами релігії перші повинні мати зверхність над другими. Дотримання державних законів обов'язкове для всіх громадян, а закони релігії дотримуються самими віруючими добровільно і тільки в такій мірі, в якій вони не суперечать законам світської влади. Тут Монтеск'є фактично висловлюється за відділення церкви від держави. Монтеск'є дійшов висновку: закон повинен стояти на стражі свободи і формальної рівності всіх громадян, незалежно від походження і релігійної приналежності, на стражі приватної власності і вільної торгівлі. Цей висновок став одним із вирішальних гасел прийдешньої буржуазної революції у Франції.
Використана література:
1. Нерсесянц В. С. Право й закон. - М., 1983.
2. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. М.Н.Марченко. М., 1996
3. Хропонюк В. Н. Теория государства и права.: Учебное пособие для высших учебных заведений . - М. 1995.
4. Шульженко Ф. П., Андрусяк Т.Г. Історія політичних і правових вчень. - К.:Інтер, 1999. - 304с.
Loading...

 
 

Цікаве