WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Виникнення та характерні риси Єгипетської Держави - Курсова робота

Виникнення та характерні риси Єгипетської Держави - Курсова робота

якого була священна. Фараон - це "джерело життя, здоров'я і радості", оскільки він народився від бога і земної жінки. Починаючи з фараона Хефрена, титул великого бога Ра і титул сина бога Ра обов'язково приєднувався до імені фараона. Ім'я його писали в овалі, що є символом сонця. Про авторитет фараонів, їх неосяжну владу свідчать, також храми спорудженні на їхню честь, грандіозні усипальниці - піраміди. Тільки фараонові належала вся повнота законодавчої влади, його воля - закон, а законом вважалося все те , чого хоче фараон. Оскільки, фараону належала вся державна влада, верховна виконавча та судова та судова влади, то він був верховним начальником, верховним жрецем, тобто головним.
Матеріальну основу фараонової влади складали громадські, земельні та інші ресурси, які знаходились в особливому розпорядженні царя.
Фараон правив державою за допомогою великого, розгалуженого, чиновницько-бюрократичного апарату, якій він очолював, а всі чиновники повинні були підкорятись його наказам.
Найвищим з державних сановників був джаті (візир), якого призначав фараон спочатку зі своєї найближчої родини, а потім з середовища служилої знаті. Візир очолював увесь чиновницький апарат, охоплюючи адміністративну й судову владу. Він був управителем усіх царських скарбниць, усіх складів і сховищ, керівником усіх державних і царських робіт, його називали "начальником усієї держави, півдня і півночі",
"начальником усіх вельмож." Йому віддавали великі почесті: при появі його
в приміщенні усі падали долілиць. Високий престиж візира підтримувала релігійна ідеологія, яка оголосила "пророком справедливості", верховним жерцем бога Тота (бога законів і порядку).
Візир будучи начальником царських складів і організатором царських робіт, приймав безпосередню участь в господарському управлінні.
Державні урядовці, незалежно від посади, доповідали візиру про всі справи , а від нього чекали вказівок і рішень. Оскільки апарат урядовців був суворо централізований, бюрократичний, то можна собі лише уявити безмежність його влади. Він був підпорядкований тільки фараонові, який у разі потреби давав йому безпосередні вказівки. Візир очолював Велику Раду десяти - дуже важливий орган у системі управління. В епоху Нового царства візир очолював також усі збройні сили країни.
Головний скарбник був високим державним сановником, який зберігав царську печатку. Насправді він відав не тільки державною скарбницею, але ще й державними складами, коморами, оскільки значну частину податків та різних інших зборів у Єгипті вносили натурою - зерном, худобою, птицею, плодами та ін. Тому його ще називали "завідувачем того, що дає небо, родить земля і приносить Ніл." Він скріплював царською печаткою всі державні документи, угоди, закони і був підзвітний фараону і візиру.
Головний скарбник мав двох "скарбників фараона", які допомагали йому: завідуючи каменоломнями, срібними і мідними рудниками. Вони відповідали за доставку будівельних матеріалів для царських робіт, виконували також функції військового і морського міністрів.
Існувало ще багато інших високих сановників, були й напівофіційні титули й посади, наприклад "єдиний друг фараона", "фараонів знайомець" та ін.
Далі йшли правителі номів - номархи, яких призначав фараон із
знатті. Вони наділялись великою владою на місцях - законодавчою,
виконавчою, судовою, військовою. В деякі періоди влада номархів настільки зростала, що вони оголошували себе самостійними правителями, засновували свої династії, воювали між собою з зовнішніми ворогами, будували собі піраміди, палаци, храми.
На нижчих щаблях влаштовувався розгалужений чиновницький апарат з високорозвиненим письмовим діловодством, з численними секретарями, писцями з властивими для них формалізмом, бюрократизмом, тяганиною, хабарництво. Ці чиновники вели облік усього державного господарства, управляли царськими маєтками, рудниками, копальнями, стягували податки, доглядали за порядком, відали поліцією. На посаду писців і наглядачів мали доступ усі вільні люди.
Для набуття певної професії, у тому числі чиновників, існували спеціальні школи. Спостерігалась навіть певна спадковість професій, яка не була примусовою. Для слухачів нижчих рангів і посад була відкрита дорога для підвищення по службі. "З розряду писців, наприклад, вийшло немало вищих сановників Єгипту".
За свою службу чиновники отримували від фараона платню, здебільшого натурою. Вищим чиновникам за добру службу фараон надавав у користування або й дарував землі, рабів, худобу та ін.
Важливе становище у державній службі займали жерці. Іноді навіть не було суворого розмежування між чиновниками і жерцями, оскільки жерців призначали на державні посади, а чиновники діставали сан жерців.
3.2. Збройні сили.
В древньому і навіть частково в Середньому царствах Єгипет не мав регулярної армії тому, що вона створювалась на випадок проведення військових дій, це як правило булиграбіжницькі набіги, метою яких було захоплення рабів, тварин та інших речей.
В державі не було професійної військової армії, були загони особистої
охорони фараона, його сім'ї, тобто царська гвардія. Існували ще нечисленні загони охорони внутрішнього порядку і кордонів. "У разі необхідності скликали ополчення. Основну масу ополчення становили селяни й ремісники."
В ХVІІІ ст. до н.е. гіксоси в ході завоювання Єгипту приводять з собою коней, з того часу в єгипетській армії разом з піхотою появляється кіннота і бойові колісниці." Потім Єгипет мілітаризується, стає великою агресивною державою і небезпечною для сусідів. Створюється велика професійна армія, з'являються нові види зброї, колісниці. Також зростає роль воїнів у державі, тому вони одержують додаткові пільги за, оплату, земельні ділянки, рабів. Отже, збільшується регулярна армія.
В епоху ХІХ династій (ХІІ ст. до н.е.) з'являються наймані війська, роль яких зростає. Стан воїнів стає все більш замкненим і професійним, який чинить вплив на державні справи. В епоху Нового царства армія виконує поліцейські функції.
3.3. Судові органи.
Судові органи не були відокремленні від владних чи адміністративних.
В Древньому царстві функції міського суду зосереджувались в основному в общинних органах самоуправління, які вирішують суперечки по землі і воді, регулювали різні відносини в суспільному житті.
Вищі службові особи в державі одночасно виступали як судді. "Головою судової влади вважався фараон, фактично суд над вищими чиновниками здійснював візир - джаті." Візир розглядав справи одноособово або як головуючий Ради десяти, яка виконувала судові і адміністративні функції.
В епоху V династії виникає вищий судовий орган "палата шести", яку
теж очолював візир. Вона здійснювала нагляд над усім судочинством країни, розглядала важливі справи. До її складу входили вищі сановники держави, яких затверджував фараон. А в період Нового царства виникла судова " колегія 30 суддів ", яка складалась із знатних громадян найбільших міст країни.
В номах найвищу судову владу здійснював номарх, який розглядав справи самостійно або за участю сановників, урядовців.
Умістах судочинство виконували правителі міст, в общинах - дрібні місцеві справи і суперечки розглядали старости общин.
Судочинство з цивільних і кримінальних справ було однаковим. Справу порушували за скаргою потерпілого, який підтримував звинувачення та просив суд винести певну міру покарання чи відшкодувати певну суму. Судочинство
Loading...

 
 

Цікаве