WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Виникнення та характерні риси Єгипетської Держави - Курсова робота

Виникнення та характерні риси Єгипетської Держави - Курсова робота

воєначальник, рада
родових старійшин і народне зібрання."
В результаті об'єднання сільських общин для спільного ведення іригаційних робіт виникають номи, які об'єднуються під владою сильнішого нома. Номи нерідко воювали за територію, за рабів, за землю, за скотину.
В процесі спільної боротьби номи почали об'єднуватися у більші "Державні механізми". Причиною цього об'єднання була необхідність спільного захисту від агресивних сусідів, необхідність дальшого розширення і вдосконалення іригаційної системи, потреба рабів. Поступово в долині Нілу вкінці IV тис. до н.е. склалися дві великі держави - Північне царство нижнього Нілу і Південне - на верхньому, між якими протягом довгого часу точилась боротьба за першість, поки нарешті перемогло Південне царство. Отже Єгипет був об'єднаний в одну державу. Приблизно в 3200 р. до н.е.
Цар-фараон став царем "двох Єгиптів".
Об'єднання Єгипту мало велике значення для розвитку державного апарату, господарства, культури, а значить держави в цілому. Створювалась суспільно - державна, високоефективна іригаційна система, яка забезпечувала розвиток сільського господарства. Розвивалось скотарство, розводилась дрібна і велика рогата худоба, процвітали ремесла, високого рівня розвитку досягла обробка каменю, гончарна справа. Будування пірамід та інших будівель досягнули теж великого розвитку.
1.2. Історія розвитку.
Древній Єгипет, як держава веде свою історію з часу зародження класового суспільства (IV тис. до н.е.) до падіння й приєднання його до Перської держави (VI тис. до н.е.). Його історія розвитку ділиться на такі періоди:
1. Раннє царство (3000 - 2800 рр. до н.е.) - виникнення мінової торгівлі,
утворення єдиної держави з обмеженою владою фараона, формування
державного апарату, грабіжницькі походи в Нубію, царське й общинне
землеволодіння, період царювання трьох єгипетських династій
фараонів.
2. Древнє царство ( 2800 - 2250 рр. до н.е.) розквіт культури і державності Древнього Єгипту, поява приватних землеволодінь рабовласників і храмів, укріплення влади фараона, поява постійного війська.
Період ІІІ - VI династій.
3. І розпад ( 2250 - 2050 рр. до н.е.) посилення номової знаті, виступ її проти центру влади, розпад єдиної держави.
4. Середнє царство (2050 - 1700 рр. до н.е.) зародження централізації, до якої прагнули заможні селяни, які хотіли обробляти поля без суспільних іригаційних систем. Царювання ХІ - ХІІ династій.
5. ІІ розпад ( 1700 - 1580 рр. н.е.) послаблення Єгипту, через народні повстання.
6. Нове царство (1580 - 1070 рр. до н.е.), внаслідок боротьби з гіксонами посилюється військова міць, строго централізований апарат влади, успішні завойовницькі війни, ріст чисельності рабів, розквіт цивілізації, приєднання Сирії та Палестини, успішні походи в Азію, створення Єгипетської імперії.
Царювання XVIII-XX династій єгипетських фараонів.
7. Пізнє царство ( 1070 - 332 рр. до н.е.), посилення експлуатації, підвищення податків призводить до повстання рабів, яке підтримали наймачі-іноземці. Послаблення центральної влади тягне за собою повстання за повстанням. Єгипет попадає під владу іноземних династій, тобто під залежність від Перської імперії (525р. до н.е. )
8. Греко-римський період (322р до н.е. - 395р до н.е.), в IV тис. до н.е. Єгипет захоплюють війська Олександра Македонського, в І тис. до н.е. він стає провінцією Риму, а в 395р н.е. - провінцією Візантії.
"Раннє царство - характеризується розвитком іригаційного
землеволодіння, освоєння гончарного круга, розширення мінової торгівлі".
Для цього періоду характерна безмежна влада фараона, формується державний апарат, царське і общинне землеволодіння, виділяються адміністративні округи - номи на чолі з номархами. Організовуються розбійницькі походи в Нубілію проти лівійців і бедуїнів, де знаходились мідні рудники.
Древнє царство. "Столицею держави стало місто Тініс, розташоване у верхньому Єгипті. Тут була резиденція фараонів перших двох династій, які правили протягом 400 років (18 фараонів). При третій династії столицю країни перенесли у місто Мемфіс; ближче до дельти Нілу".
Під час правління фараонів третьої і четвертої династії настає період найвищого піднесення Древнього царства, який характеризується строгою централізацією, бюрократичною монархією з необмеженою владою фараона, зміцненням воєнної могутності й численними завойовницькими походами за здобиччю та рабами. Фараони воювали в Лівії, Ефіопії, Азії, на суші і на морі, спустошуючи сусідні країни, привозячи в Єгипет десятки тисяч рабів, сотні тисяч голів худоби. Внаслідок цього виділяється, багатіє, зміцнюється духовна і світська знать. Виникають величезні маєтки - царські, храмові, вельмож, у яких працюють тисячі рабів і єгипетська біднота.
В період третьої - четвертої династії остаточно завершується централізація країни, внаслідок скасування автономії місцевих правителів і доцентрових сил. Майже повністю зникають пережитки первіснообщинних відносин тому, що формується класове суспільство.
Саме до цього періоду відносять створення грандіозних гробниць -пірамід. Перший цар третьої династії Джосер започаткував будівництво пірамід в приблизно 2600 р. до н.е.
"Його піраміда є найдавнішою, яка збереглася до наших днів. Особливо великих розмірів досягають піраміди фараонів четвертої династії - Сгофру, Хеопса, Хефрена (Піраміда Хеопса-найбільша з усіх-складена з понад 2 млн. кам'яних брил вагою від 2 до 40 тонн кожна. Висота піраміди 146 м )."
Під час правління п'ятої династії виявляється тенденція до політичної самостійності номів. Місцева знать посилює владу у номах, оскільки була настроєна вороже до столичної знатті і до централізованої влади. Номи різними способами намагались звільнити робітників від побудови пірамід, храмів, палаців тому, що це відривало від господарства велику кількість робочих рук. І як наслідок до нас дійшло з часів четвертої династії чимало "пільгових грамот" про звільнення храмових робіт інших господарств номів від "царських робіт".
Період політичної роздробленості починається після шостої династії.
В цей період характерне посилення ролі і значення правителів окремих номів - номархів. Номархи широко застосовують благодійництво щодо бідноти, убогих. Наприклад, правитель Другого верхньоєгипетського нома пише в своїй гробниці: "Я дав хліб голодному,одяг голому, яких я зустрічав у
цій області. Я роздавав глеки молока, я повертав за бідних їх борги."
Непосильні для господарства і населення нескінчені "царські роботи", зростаючі податки, необхідність завершення будівництва іригаційних систем, набіги сусідніх народів й племен призвели до періоду розпаду єдиної держави, якій тривав понад 200 років.
Номи почали вести війни між собою, підкоряючись центральній владі. Фараони сьомої та восьмої династій не мали майже ніякої реальної сили. Стан такого порядку в країні привів до падіння рівня виробництва, припинення іригаційного будівництва і руйнування всього досягнутого.
Верхній Єгипет почав заболочуватися, внаслідок цього наступають один за одним роки голоду, що стало рушійною силою за об'єднання країни.
Після впертої боротьби вдалося об'єднати країну. В об'єднані були
"заінтересовані заможні селянські господарства, які мали за мету обробіток
так званих високих номів, по скільки ці землі можна було придбати в
приватну
Loading...

 
 

Цікаве