WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Давньоєгипетська держава - Реферат

Давньоєгипетська держава - Реферат


Реферат
Давньоєгипетська держава
Давньоєгипетська держава територіально розміщувалася у вузькій долині Нілу від першого порогу до дельти могутньої річки. Географічною особливістю єгипетської цивілізації, було чергування родючих земель і пустель. Єгипет поділявся на Верхній, який займав нільську долину, і Нижній - розташований в дельті ріки. Долина Нілу сприятлива для землеробства, тому сюди із зміною клімату переселилися з савани племена протосемітів, берберів і кушитів. Ніл був єдиним джерелом вологи в посушливому кліматі Північної Африки, а приріст населення вимагав збільшення площі землі придатної для ведення сільського господарства. Так стала створюватися іригаційна система землеробства басейнового типу, будувалася мережа магістральних і відвідних зрошувальних каналів, греблі, дамби. З корисних копалин в Єгипті добували граніт, базальт, діорит, алебастр, вапняк, пісковик, золото, однак не було покладів заліза і олова, що стримувало розвиток техніки і промислового виробництва.
Високопродуктивне землеробство привело до виникнення тут перших суспільств і держав, адже успішно розвивалися продуктивні сили і виробничі відносини. Надлишки вироблених продуктів, особливо в скотарстві, опиняються в руках знаті і служителів культу, що почав зароджуватись.. Виникає інститут рабства. Першими рабами були військовополонені - з розвитком сільського господарства стало вигідно використовувати працю військовополонених. Це привело до виникнення приватної власності, соціального розшарування общини, виділення родової знаті і перетворення її з часом в експлуататорський клас. Клас рабів став поповнюватися із зовнішніх (війни і набіги) і внутрішніх джерел (колишні общинники).
Перед виникненням держави склалася досить розвинена організація управління, яку Ф. Энгельс в роботі "Походження сім'ї, приватної власності і держави" назвав військовою демократією. "Поступове піднесення військового вождя у процесі становлення державності, посилення його ролі і впливу є характерною рисою Єгипту і багатьох інших країн Стародавнього Сходу". Біля вождя утворюється державний апарат, що складається з членів його сім'ї і слуг, так формується одна із найдавніших систем державного управління.
Формування класів привело до появи держави, що регулює суспільні відносини на користь пануючого класу, що забезпечує будівництво і підтримку в робочому стані життєво важливих для Єгипту іригаційних систем. Перші держави - номи - охоплювали декілька поселень і були швидше не державами, а військово-демократичними утвореннями. "Через особливі природні умови номи - найдавніші самостійні державні утворення, розташовані в долині або Дельті Нілу- тяжіли до об'єднання, що привело до створення більш крупних царств." Приблизно в кінці IV тис. до н.е. виникають два крупні царства: Верхній і Нижній Єгипет. Якийсь час вони існували окремо, а згодом об'єдналися.
Вигідне географічне положення дозволяло Єгипту вести активну зовнішню політику, підтримувати зв'язок з Передньою Азією по суецькому перешийку, по Нілу - з країнами тропічної Африки, морським шляхом - з Аравією. Але на перших етапах розвитку Єгипет опинився в ізоляції, чому він "завдячував" кочовим племенам, які були сусідами з ним. Їх набіги робили торгові шляхи небезпечними і зберігали відособленість єгипетської держави, що, у свою чергу, формувало єгипетську цивілізацію, як самобутнє історичне явище.
Єгипетська цивілізація залишила численні пам'ятники матеріальної культури, у тому числі і письмові, за допомогою яких можна одержати більш повне уявлення про культуру і державність Єгипту з найдавніших часів. З письмових джерел до нас дійшли "Аннали Тутмоса III", записані на стінах храму Амона-Ра у Фівах, твори жерця Монефона на грецькій мові (IV-III століття до н.е.), що описують історію Єгипту з найдавніших часів. Саме він систематизував і об'єднав спорідненістю або особливістю внутрішньої політики декілька сотень фараонів в 30 династій, які діляться на 3 декади по 10 династій в кожній. Ця класифікація стала основою для сучасної періодизації історії Давнього Єгипту і виділення її найважливіших періодів: Стародавнє, Середнє, Нове і Пізнє за царство.
Збереглися також архіви юридичних текстів і документальні матеріали з храму царя Неферірка, датовані XXV-XXIV ст. до н.е., "Повчання" фараонів (написані від імені фараонів і адресовані нащадкам), що містять безліч інформації про устрій держави, "Повчання" приватних осіб, що розписують переваги професії ("повчання Ахтоя") або дають настанови синам про поведінку в суспільстві ("повчання Аменемопе").
Твори художньої літератури ("повість про красномовного селянина", казка "Про правду і кривду") дають реалістичний опис побуту і звичаїв староєгипетської держави. Крім того, до нас дійшли твори релігійного характеру - так звана "Книга мертвих", "Мемфісській богословський трактат" - що містить обряди, заклинання і т.д., що дозволяють померлому, пройти всі труднощі, досягти вічного блаженства, медичні папіруси.
Уявлення про устрій держави в Давньому Єгипті дають і твори античних істориків: Геродота, Діодора сіцілійського, Страбона, Плутарха.
На сьогодні збереглися численні предмети матеріальної культури: стародавні поховання, мумії, предмети побуту, розкопки стародавніх міст, храми, що дозволяють вивчити побут, звичай, культуру і міжнародні зв'язки Єгипту.
?
Періодизація
Давній Єгипет, як держава, бере свій початок з часу зародження класового суспільства (друга половина IV тис. до н.е.) до падіння і приєднання його до Персидської держави (VI в до н.е.). Історія його ділиться на наступні періоди:
1.Раннє царство - (3000-2800 рр. до н. э.) виникнення мінової торгівлі, утворення єдиної держави з необмеженою владою фараона, формування державного апарату і прошарків урядовців - писарів, грабіжницькі походи до Нубії, царське і общинне землеволодіння.
2. Стародавнє царство -(2800-2250 рр. до н.е.), розквіт культури і державності Давнього Єгипту, поява приватних землеволодінь окремих рабовласників і храмів; зміцнення бюрократичного апарату, апогей могутності фараона, поява постійного війська.
3. I розпад - (2250-2050 рр. до н.е.), посилення номової знаті, виступ її проти центру, розпад єдиної держави на окремі номи.
4.Середнє царство - (2050-1700 рр. до н.е.), відродження централізації, якої прагнуть заможні селяни, оскільки хотіли обробляти т.з. високі поля, які без загальної іригаційної системи були дуже посушливими.
5. II розпад - (1700-1580 рр. до н.е.), ослаблення Єгипту, розорення селян породжують народні повстання (Лейденський папірус), захоплення Єгипту гіксосами (1730г. до н.е.).
6. Нове царство -(1580-1070 рр. до н.е.) боротьба з гіксосами підсилює військову потужність, строго централізований військово-адміністративний апарат влади, успішні загарбницькі війни, зростання чисельності рабів, розквіт цивілізації, приєднання Сірії і Палестини, вдалі походи до Азії, утворення єгипетської імперії.
7.Пізнє царство -(1070-332 рр. до н. э.), Посилення експлуатації приводить до
Loading...

 
 

Цікаве