WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Основні етапи розвитку української державності - Реферат

Основні етапи розвитку української державності - Реферат

адміністративно-територіальні одиниці - повіти.
Вища культура русинів мала непереломний вплив на литовців. Вони переймали від русинів військову організацію й способи оборони. Княже господарство й адміністрація, податкова організація, суд - все це запозичалось у Русі. Руська мова стає мовою великокняжого двора й державної канцелярії. Сто-лиця Вільно в XIV ст. була властиво столицею не Литовської, а Литовсько-Руської держави.
Історію Литовсько-Руської держави можна поділити на три періоди: 1) до 1386р.; 2) від 1386 до 1569 р. і 3) після 1569 р. До 1386 р. Литовсько-Руська держава була незалежною державою.
Укладена 1385 р. Кревська унія сприяла зближенню великого Литовського князівства і Польщі, об'єднанню польсько-литовських сил у боротьбі проти агресії Тевтонського ордену. За Городельською унією 1413 р. на литовських феодалів-католиків були поширені права польських феодалів.
Суперечності між литовськими магнатами і шляхтою, невдачі в Лівонській війні (1558 -1583) змусили панівні класи Литви укласти Люблінську унію 1569 р., за якою Польща і Литва об'єдналися в єдину державу - Річ Посполиту.
III. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ВЛАДОЮ РОСІЇ, ПОЛЬЩІ ТА ІНШИХ ДЕРЖАВ
З ухвалою Люблінської унії 1569 р. закінчується литовсько-руська доба в історії України. Це був перехідний період між княжою добою і добою козаччини. Устрій Литовської держачи нагадував устрій Київської Русі. Влада перебувала в руках великого князя з роду Гедимінів, який керував державою за допомогою центрального уряду. Місцеву крайову адміністрацію очолювали спочатку удільні князі, а з XV ст.- "державні намісники", заступники великого князя. При великому князі діяла "пани-рада" (господарська рада), в яку входили удільні князі, намісники, вищі урядовці і католицькі єпископи. З XV ст. діяв сейм, в якому брала участь шляхта.
Після Люблінської унії 1569 р. українські землі в складі Польської корони мали такі адміністративні одиниці: воєводства Руське, Белзьке, Подільське, Волинське, Брацлавське, Київське, а з 30-х років XVII ст.- також Чернігівське. Воєводство очолював воєвода - адміністратор з необмеженими правами.
Наступ польського уряду і польської шляхти на українські землі з метою окатоличення і полонізації, з одного боку, та економічного визиску і соціального гноблення,- з другого, викликав опір українського народу. Римська церква, а також польська королівська влада намагалися перетягнути православних у католицький табір. Крім релігійних мотивів йшлося про тісніте з'єднання України з Польщею та протидію впливам Московщини. Певна частина духовенства під проводом єпископів Ігнатія Потія та Кирила Терлецького на Берестейському соборі 1569 р. проголосили з'єднаним православної церкви з римською при збереженні своїх обрядових і канонічних особливостей.
Однак унію не прийняла значна частина українського народу. Боротьбу проти неї очолив князь Острозький. Одночасно найбільшими оборонцями православ'я стали братства.
Галичина, як уже зазначалося, перебувала у складі Польщі. А 1359 р. частина Галичини, яка згодом отримала назву Буковина, відійшла до складу Молдавської держави. До середини XV ст. вона зберігала свою внутрішню будову, а в першій половині XVI ст. разом з Молдавією потрапила під владу султанської Туреччини. Закарпаття перебувало у складі Угорщини. Отже, переважна більшість українських земель до початку XVII ст. перебували у складі Речі Посполитої. Щодо населення України значно посилився соціальний і національний гніт.
IV. ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ ІНСТИТУТИ ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ. ГЕТЬМАНЩИНА
Посилення гніту призводило до того, що селяни тікали від панів і поселялися в Середньому Подніпров'ї. Втікачі називали себе козаками, а їхнім організаційним центром стала Запорізька Січ як військово-політичне утворення. Січ мала свій військовий і територіальний поділ. У військовому відношенні Січ та її військо поділялися на 38 куренів, а територіальне - на 5-8 паланок.
Найвищим органом влади, органом самоврядування в Запорізькій Січі була військова рада, яка розглядала найважливіші питання. Скликались ради у строго визначений час - 1 січня і 1 жовтня, але на вимогу війська могли скликатись і в інший час. Свої ради були також в куренях та паланках.
Очолював Січ кошовий отаман, який був наділений найвищою військовою, адміністративною, судовою і духовною владою. Йому допомагали військовий суддя, військовий писар., військовий осавул. Уся військова старшина обиралася військовою радою на один рік 1 січня.
Курені очолювали курінні .отамани, і. ця посада теж була виборна. Курені були одночасно військовими одиницями, з яких і складалося запорізьке товариство.
Паланки очолювали полковники, їм допомагали осавул, писар, підосавул і підписарій. їх влада поширювалась на всю паланку, тобто на козаків, які проживали за межами Січі по слободах і зимівниках.
Організація козацького самоврядування Запорізької Січі дає підстави стверджувати, що тут існували ознаки відродження української державності. Козаки вели активну боротьбу проти Речі Посполитої за соціальне та національно-релігійне визволення.
Нечувані утиски українського народу з боку польської шляхти спричинили вибух народно-визвольної війни 1648- 1654 рр. У цей період Б. Хмельницький втілив у життя ідею незалежної держави.
Ознаками державної влади в Україні того часу були: 1) наявність органів публічної влади; 2) територіальний поділ; 3) введення своєї податкової системи.
Не досягши успіху в політиці протурецької орієнтації та в союзі з татарами, Б. Хмельницький звернув свій погляд на Москву.
В січні 1654 р. на Переяславській раді було підписано угоду про українсько-московський альянс, на підставі якої Україна прийняла протекторат московського царя, залишаючись і надалі окремим державним організмом, зберігаючи свій полі-тико-соціальний устрій, власні адміністрацію, військо, фінанси.
У березні 1654 р. були підписані статті Богдана Хмельницького та видана царська жалувана грамота 27 березня. Ці документи, які отримали назву "Березневих статей", визначили правове становище України у складі Росії на весь період Гетьманщини. Україна ввійшла до складу Росії як політико-правове автономне утворення. Але Україна визнавала верховенство царської влади. Гетьман і старшина перебували на службі царя. Україна мала самостійність у внутрішньому управлінні, мала свою казну.
На чолі України стояв гетьман, якого обирала військова рада, а згодом затверджував на посаді цар.
Loading...

 
 

Цікаве