WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Декабристський рух України - Курсова робота

Декабристський рух України - Курсова робота

змогу віддавати своїх дітей у початкові (парафіяльні) школи, мережа яких була надзвичайно обмежена.
Щоб не допустити в учбових закладахпоширення революційних ідей, царський уряд заохочував викладання наук в дусі релігії, пропагував містицизм, переслідував прогресивних професорів, забороняв викладання природного права, філософії та інших наук, запроваджував поліцейський нагляд за студентами й учнями гімназій, вимагав від них регулярного відвідування церкви і т. п.
Передова суспільна думка зазнавала переслідування царського уряду. За вільнодумні вірші поетів О. С. Пушкіна і А. Міцкевича було відправлено на заслання. Заборонялись навіть помірковані масонські ложі. Від чиновників підпискою вимагали не брати участі в таємних товариствах. В Петербурзі, Москві, Харкові та інших містах створювались так звані біблейські товариства на чолі з відвертими реакціонерами, які проповідували ідеалізм, релігію, містику, насаджували офіційну ідеологію самодержавства.
З кожним роком кріпосне рабство в Росії та Україні набирало все потворніших і жорстокіших форм.
Щоб скоротити витрати на утримання великої армії, царський уряд з 1816 р. шляхом жорстокого примусу і насильства запроваджував військові поселення, куди переведено понад півмільйона державних селян (375 тис. дворів).
Військові поселення насаджувалися по країні, охопивши Могильовську, Новгородську, Харківську, Катеринославську, Херсонську, Київську, Подільську губернії. В самодержавно-кріпосницькій Росії вони стали особливою формою військової організації, коли селяни-чоловіки і їх діти-хлопчики перетворювалися в спадкових солдатів, а військова муштра в них поєднувалася з заняттям сільським господарством і промислами. Суворій регламентації піддавалось все життя родин військових поселенців. Це був чи не найтяжчий вид кріпосної експлуатації селян в Росії за всю її історію. Режим військових поселень витав жахливим привидом над усім селянством, загострював класові суперечності та викликав загальне невдоволення в країні .
Особливо жорстоко й запопадливо запроваджував військові поселення царський міністр О. А. Аракчеев, якого ненавидів увесь народ Росії.
Головною причиною, що спонукала дворянських революціонерів до активної боротьби, було складне і напружене внутрішнє становище в Росії.
Передові люди Росії не мирилися з нестерпним становищем. Гостра критика кріпосництва й деспотизму самодержавства містилася в прокламації "До преобра-жениів" (1820 р.). Царя в ній названо "розбійником". Але особливо гостро піддано осудові гноблення селян поміщиками.
Передові люди Росії шукали шляхів для корінного перетворення суспільства і насамперед - знищення ненависного кріпосництва й самодержавного деспотизму. І на цьому сходилися люди радикальних і поміркованих поглядів.
Нестерпні умови життя і безправність спричинилися до посилення селянського антифеодального руху в Росії.
В 1801 -1825 рр. в Росії відбувся 651 активний виступ селян-кріпаків проти поміщиків. Особливо тривалі й вперті були хвилювання селян за останнє десятиріччя (1816-1825 рр.), які охопили 42 губернії . Вони створювали певні елементи революційної ситуації в країні, сприятливі умови для виникнення й діяльності таємних товариств дворянських революціонерів.
Виступи селян проти своїх гнобителів - поміщиків були стихійними й локальними, але вони наростали, створювали реальну загрозу панівному класові.
Антифеодальний рух на Дону (Катеринославська губернія і війська Донського земля) в 1818-1820 рр. охопив 256 сіл і 45 тис. селян, які прагнули будь-що здобути собі волю. В с. Мартинівці, де зібралось близько 20 тис. повстанців з 60 сіл, вони утворили своє управління - "Громадську канцелярію". Повстанці обрали собі керівників і вирішили "уперто стояти, щоб бути повністю вільними" .
На Правобережній Україні в 1813-1835 рр. відбувався селянський рух під проводом Устима Кармалюка. В ньому брали участь 20 тис. селян, які вчинили понад 1000 нападів на поміщицькі маєтки, а також на двори купців, лихварів, царських урядовців, сільських глитаїв. Після придушєгіня цього руху 138 селян було віддано до суду й покарано .
Державні селяни (серед них колишні козаки) відмовлялися ставати військовими поселенцями. У 1817 р. проти переведення у військові поселенці повстали бузькі козаки в Херсонській губернії. Повстання очолював учасник Вітчизняної війни 1812 р., відставний капітан Барвінський. Три полки царських військ, озброєних артилерією, придушували це повстання. Повстанням було охоплене і Новгородське військове поселення.
Значного розмаху набуло повстання військових поселенців на Україні в Чугуївському і Таганрозькому уланських полкух (1819 р.). На його придушення царський уряд послав значне військо. Було арештовано понад 2000 повстанців, з яких віддано до суду 350 чоловік. Засуджено до смертної кари, заміненої побиттям шпіцрутенами, 275 повстанців . Нелюдську жорстокість проявив сатрап О. А. Аракчеев, який особисто керував розправою над повстанцями.
В першій чверті XIX ст. помітного розмаху набуває рух робітників і селян, приписаних до заводів і фабрик. Протягом 1800-1825 рр. відбулося близько 70 заворушень. Серед гірничо-заводських робітників Уралу протягом 1820-1825 рр. мало місце 10 великих виступів проти утисків адміністрації, які охопили 14 заводів. Іноді в таких виступах брало участь по кілька тисяч робітників одночасно. На Україні у 1809-1822 рр. робітники Луганського ливарного заводу вели боротьбу проти тяжкої експлуатації та утисків. За поліпшення умов життя боролися робітники фабрик і заводів Петербурзького, Московського та інших промислових районів Росії.
Посилювався визвольний рух серед солдатів російської армії, яка тисячами ниток була зв'язана з експлуатованими масами народу.
16-18 жовтня 1820 р. в Петербурзі відбувся виступ солдатів Семенівського гвардійського піхотного полку проти жорстокого режиму військової служби. Семенівці брали участь у визвольному поході в Європу 1813- 1814 рр. Поширювалися прокламації, звернені до солдатів Преображенського полку (кінець жовтня 1820 р.) і до військ гвардії (грудень 1820 р.), де містився прямий заклик до повстання проти самодержавства й кріпосництва. Відважні солдати Семеніьського гвардійського піхотного полку, покарані засланням на службу у віддалені гарнізони, рознесли ідеї боротьби за свободу по всій російській армії, яка виявилася ненадійною опорою самодержавства.
Багато офіцерів-семенівців співчували виступові солдатів, серед них члени "Союзу благоденства": С. І. Муравйов-Апостол, М. І. Муравйов-Апостол, М. П. Бестужев-Рюмін та ін.
У 1816-1825 рр. відбулося 15 солдатських заворушень, спрямованих проти утисків і жорстокої муштри в царській армії. Виступи солдатів відбувалися в Охот-ському, Катеринославському, Саратовському, Фінляндському, Камчатському та інших полкух . Вони
Loading...

 
 

Цікаве