WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Основні риси права в період 1921-1929 рр. - Реферат

Основні риси права в період 1921-1929 рр. - Реферат

постанови до особливої частини нового Кримінального кодексу УСРР були включені Положення про злочини державні, Положення про військові злочини, а також деякі інші загальносоюзні кримінально-правові акти.
КК УСРР у ст. 4 давав визначення поняття злочину: "За суспільне небезпечну (злочинну) дію визнається кожна чинність або нечинність, що загрожує радянському ладові або ламає правовий порядок, що його завела влада робітників і селян на перехідний до комуністичного ладу період часу". Хибним у визначенні поняття злочину було те, що в ньому не вказувалася нормативна ознака - передбаченість діяння в законі. Це визначення було занадто ідеологізоване вказівкою на перехідний період до комуністичного устрою. КК УСРР 1927 p. порівняно з КК УСРР 1922 p. доповнювався статтями про злочини проти порядку управління, причому статті, які розглядали цей вид злочину, деталізувалися й уточнювалися. Велика увага приділялася уточненню понять службової особи і службового злочину.
КК 1927 p. збільшував санкції за крадіжку майна громадян, підвищував кримінальну відповідальність за злочини, вчинені групою осіб.
У Кодексі 1927 p. знайшла відображення тенденція посилення відповідальності за кримінальним законодавством. Так, у Кримінальному кодексі УСРР 1922 p. 36 складів злочинів передбачали найвищу міру покарання. В подальшому весь час розширювались визначення шпіонажу, економічної контрреволюції, саботажу, "небезпечних проти порядку управління діянь, бандитизму, масових безпорядків, військових злочинів". Кодекс 1927 p. включав уже 45 злочинів, які передбачали смертну кару. А сумнозвісна ст. 54 КК про контрреволюційні злочини передбачала визнання засудженого "ворогом трудящих". КК 1927 p. передбачав можливість кваліфікувати діяння за аналогією. Стаття 7 проголошувала, що в разі відсутності у Кримінальному кодексі прямих вказівок на окремі види злочинів, покарання або інші міри соціального захисту визначаються за аналогією з тими статтями кодексу, які передбачають найбільш схожі за важливістю і характером. Аналогія закону використовувалась каральними органами як засіб порушення закону. Закріплювалася можливість застосування заходів соціального захисту до осіб, хоча й не винних у конкретному злочині, але визнаних соціальне небезпечними внаслідок зв'язку із злочинним середовищем та попередньою злочинною діяльністю тощо. Було вперше встановлено відповідальність за недонесення про державні злочини.
Після видання КК УСРР 1927 р. в Україні протягом наступних двох років було прийнято 56 законодавчих актів з питань кримінального права.
Кримінальний процес. 13 вересня 1922 р. ВУЦВК прийняв постанову "Про введення вдію Кримінально-процесуального кодексу УСРР" (далі - КПК). В КПК закладався фундамент демократизації кримінального процесу: гласність судових засідань, усність судочинства; його безпосередність; змагальність процесу і провадження справ мовою більшості населення із забезпеченням для осіб, які не володіють цією мовою, права ознайомлення з матеріалами справи і всіма судово-слідчими діями через перекладача; рівноправність сторін; право обвинуваченого на захист. Кодекс визначав порядок провадження слідства та його загальні умови, як то: заведення кримінальної справи, дізнання, пред'явлення обвинувачення і допит обвинуваченого, заходи запобігання ухиленню від слідства й суду, допит свідків та експертів, обшуки і виїмки, огляди та освідчення, визначення психічного стану обвинуваченого, закінчення попереднього слідства, оскарження дій слідчого тощо.
КПК ретельно визначав порядок провадження справи в народному суді. Він містив норми про одноособові дії народного суду, судове засідання, про зміну обвинувачення та про притягнення до суду нових осіб, про ухвалення і оскарження вироку; прийняття і оскарження ухвал. Кодекс визначав провадження в раді народних судів. В КПК містилися норми, що регламентували судочинство в ревтрибуналах, провадження в порядку найвищого судового контролю Наркомюсту республіки.
Кодекс визначав роль і завдання органів прокуратури у здійсненні нагляду за законністю тримання під вартою, у порушенні кримінальних справ, підтриманні державного обвинувачення на суді, нагляді за слідством тощо.
Заключний розділ КПК містив норми, що регламентували порядок виконання судових вироків.
За Кримінально-процссуальним кодексом ДПУ було лише органом дізнання. 20 вересня 1923 p. Президія ВУЦВК затвердила постанову про взаємовідносини судових установ республіки, осіб прокурорського нагляду та органів ДПУ. Дізнання, що проводили органи ДПУ у справах про контрреволюційні злочини та військове шпигунство, як виняток з Кримінально-процесуального кодексу УСРР, офіційно прирівнювалося до попереднього слідства і мало чинитися за відповідними правилами.
31 жовтня 1924 p. були прийняті Основи кримінального судочинства СРСР і союзних республік. У зв'язку з цим КПК УСРР було переглянуто і приведено у відповідність з загальносоюзним законом, а також з Положенням про судоустрій УСРР від 23 жовтня 1925 p.
20 липня 1927 p. був прийнятий новий Кримінально-процесуальний кодекс. Він відтворював ряд статей КПК УСРР 1922 p., але доповнювався новими положеннями, які торкалися роботи органів розслідування, прокуратури і суду й відображали тенденцію підсилення силового утиску держави на суспільство. Так, у розділі "Основні положення" додавалася вказівка, яка забороняла судовим органам, органам прокуратури, слідства і дізнання відмовляти в прийнятті до свого провадження кримінальної справи або припиняти кримінальну справу про суспільне небезпечне діяння на тій підставі, що в КК не передбачено покарання за таке діяння. Антидемократична стаття КК 1927 р. про аналогію закону підкріплялась, таким чином, кримінально-процесуальним законодавством. КПК 1927 p. значно розширив права органів дізнання, передавши їм частину функцій, які раніше належали лише слідчим органам. Справи, за якими провадження попереднього слідства було необов'язковим, органами дізнання направлялися безпосередньо в народний суд. КПК вже не регулював порядок дізнання, що його проводили органи ДПУ. В той же час звужувалося право на захист. На стадії попереднього слідства, а також дізнання Кодекс не передбачав участі захисту, як це було до цього часу. Захисник тепер брав участь у процесі тільки зі стадії судового розгляду. Визнання з?вину-вачсним своєї вини ставало одним з головних її доказів. Не отримали чіткого законодавчого закріплення положення про незалежність суддів і підпорядкування їх лише законові, права потерпілого, розгляд справ у всіх судах за участю народних засідателів. До ст. 62 КПК УСРР вносилася примітка про можливість допиту захисника як свідка, якщо буде встановлено, що йому відомо що-небудь про злочини, передбачені статтями 54-54' КК УСРР, тобто вказувалось, що відомості у справах про контрреволюційні злочини не є професіональною таємницею. Суд, розглядаючи справу, міг припинити допит свідка, якщо визнавав, що свідченнями допитаних свідків повністю встановлені обставини, необхідні для розгляду справи. КПК розв'язував питання, пов'язані з оскарженням ухвал і вироків народного суду. Всі скарги і протести на вироки і протести народного суду і на постанови народного судді могли бути подані до окружного суду в надто короткий строк (протягом 7 діб з дня їх
Loading...

 
 

Цікаве