WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Основні риси права в період 1921-1929 рр. - Реферат

Основні риси права в період 1921-1929 рр. - Реферат

застосовувалась лише у виняткових випадках.
КЗпП визначав поняття колективного договору і поняття трудового договору. Умови трудового договору встановлювалися угодою сторін. При цьому зазначалося, шо "недійсні умови трудового договору, що погіршують стан працюючого, порівнюючи з умовами, встановленими законами про працю, умовами колективного договору і правилами внутрішнього розпорядку, що поширюються на дане підприємство або установу, а також умови, що ведуть до обмеження політичних і загальногромадських прав працівника". Кодексом регламентувались правила укладання трудового договору, порядок його виконання. Ним також передбачались наслідки порушення трудового договору. Значна кількість статей КЗпП була присвячена правилам внутрішнього трудового розпорядку та умовам їх запровадження, порядку встановлення норм виробітку, підставам і розміру оплати праці, гарантіям і компенсаціям для працюючих на час виконання обов'язків, передбачених законодавством.
У КЗпП визначалося, що тривалість нормального робочого часу на виробництві та на необхідних для виробництва допоміжних роботах не повинна була перевищувати восьми годин. Пільги були встановлені для осіб у віці від 16 до 18 років, а також для тих, хто працював на підземних роботах і для осіб розумової і конторської праці. Для цієї категорії працюючих встановлювався 6-годинний робочий день. Поряд з цим надурочна робота, як правило, не допускалася. КЗпП ретельно регламентував питання, пов'язані з учнівством, охороною праці, правами профспілок на виробництві, розглядом і розв'язанням спорів про порушення трудового законодавства, з заходами підтримання трудової дисципліни, соціальним страхуванням.
КЗпП став основним нормативним актом, на основі якого відбувалося регулювання трудових відносин у початковий період непу. Але згодом в Україні почали набувати силу загальносоюзні акти в галузі трудового права. Так, Рада праці і оборони СРСР ухвалила 18 травня 1926 p. постанову " Про підвищення продуктивності праці в промисловості та на транспорті". Вона вміщувала вимоги до всіх установ і організацій вжити рішучих заходів до зміцнення трудової дисципліни, раціонального використання робочого часу, ліквідації прогулів на виробництві і випадків невиходу на роботу. На боротьбу з порушниками трудової дисципліни були націлені прийняті Раднаркомом СРСР постанови "Про заходи щодо зміцнення трудової дисципліни на державних підприємствах" (6 березня 1929 p.) і "Про заходи щодо поліпшення виробничого режиму і зміцнення трудової дисципліни на підприємствах" (5 липня 1929 p.).
Кримінальне право. У систематизованому викладі норми кри-мінального права були викладені у Кримінальному кодексі 1922 p. Зазначалося, що з метою встановлення єдності кримінального за-конодавства республік за основу Кримінального кодексу УСРР (далі - КК) був взятий Кримінальний кодекс РСФРР.
КК УСРР мав дві частини - загальну та особливу. У Кодексі перш за все визначалися межі його дії щодо осіб (громадян УСРР та іноземців, які не користувалися правом екстериторіальності) і території вчинення злочинів (межі УСРР; для громадян республіки - і в разі вчинення злочинів за межами УСРР; для іноземців, що перебували в УСРР, - в разі вчинення ними за межами республіки злочинів проти основ державного ладу і військової могутності України). У КК викладалися його завдання про правовий захист держави від злочинів і від суспільно-небезпечних елементів шляхом застосування до винуватих покарання або інших заходів соціального захисту. У ст. 6 давалося визначення злочину: "Злочином визнається будь-яка суспільно-небезпечна дія або бездіяльність, що заг-рожує основам радянського ладу і правопорядку, встановленому робітничо-селянською владою на перехідний до комуністичного суспільства період". Як видно, поняття злочину надто ідеологізоване вказівкою на перехідний період до комуністичного суспільства, побудова якого тоді вбачалася неминучою. В Кодексі визначалася мета покарання та інших заходів соціального захисту: а) загальне попередження нових порушень як з боку порушника, так і з боку інших нестійких елементів суспільства; б) пристосування порушника до умов співжиття шляхом виправно-трудового впливу; в) позбавлення злочинця можливості вчинення дальших злочинів.
КК встановлював кримінальну відповідальність за наявності вини особи. Причому вина визначалась Кодексом у двох формах --умисел і необережність. Статті третього розділу загальної частини КК., який мав назву "Визначення міри покарання", закріпляли основні принципи визначення міри покарання. Йшлося про ступінь і характер небезпеки як самого злочинця, так і вчиненого ним злочину.
КК встановлювався конкретний перелік видів покарання. Основними мірами покарання були розстріл (вища міра покарання), позбавлення волі, примусові роботи. Розстріл не застосовувався до осіб, що не досягли 18 років, до вагітних жінок, а також не міг бути призначений судом, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ять або більше років. Максимальний строк позбавлення волі був установлений в 10 років, а мінімальний - в б місяців. Визначався порядок відбуття покарання, а також умовно-дострокового звільнення засуджених до позбавлення волі або примусових робіт.
Особлива частина КК була присвячена визначенню складів різних злочинів, конкретним їх видам і санкціям. Були передбачені такі види злочинів: державні (контрреволюційні); проти порядку управління; посадові (службові); порушення правил про відокремлення церкви від держави; господарські; проти життя, здоров'я, свободи та гідності особи; майнові; військові; порушення правил, що стосуються охорони народного здоров'я, суспільної безпеки та громадського порядку.
31 жовтня 1924 р. ЦВК СРСР прийняв "Основні начала кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік" - акт із загальної частини кримінального права. Вони запроваджували для всього СРСР принципи кримінального законодавства; але "Основні начала" надавали право Президії ЦВК СРСР вказувати союзним республікам види злочинів. Це звужувало повноваження органів влади союзних республік у галузі кримінального права.
У другій половині 20-х років було видано ряд загальносоюзних актів. До них відноситься "Положення про злочинидержавні" від 27 лютого 1927 р. У цьому акті деталізувалося поняття контрреволюційного злочину і систематизувалися норми кримінального права, спрямовані на боротьбу режиму з так званими контрреволюційними злочинами. 27 липня 1927 p. було прийнято також "Положення про військові злочини", яке давало уточнене загальне поняття військового злочину. Воно також передбачало склад військових злочинів.
8 червня 1927 p. був прийнятий новий Кримінальний кодекс УСРР (далі - КК). Він був побудований у точній відповідності з загальносоюзними "Основними началами кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік", а також з іншими загальносоюзними актами, прийнятими на той час. Так, у постанові oЦВК СРСР від 25 лютого 1927 р. "Про зміни основних начал кримінального законодавства СРСР і союзних республік" вказувалося, що Положення ЦВК Союзу РСР про злочини державні (контрреволюційні та особливо небезпечні для Союзу РСР злочини проти порядку управління) і військові мають включатися у відповідні розділи кримінальних кодексів союзних республік. На основі згаданої
Loading...

 
 

Цікаве