WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Основні риси права в період 1921-1929 рр. - Реферат

Основні риси права в період 1921-1929 рр. - Реферат

Основні риси права в період 1921-1929 рр.
Перехід до нової економічної політики зумовив зміни, що відбулися в галузях права України. Були прийняті важливі законодавчі акти, що регулювали майнові, договірні, трудові, земельні відносини, діяльність кооперації, торгівлі тощо. Вносилися зміни й до кримінального законодавства. Нове законодавство УСРР початку нової економічної політики мало чим відрізнялося від аналогічного законодавства РСФРР. Зміст законодавства РСФРР сприймався законодавством України найчастіше повністю, без особливих змін.
Найважливішим засобом подальшого приведення законодавства у відповідність з вимогами життя, що їх висувала нова економічна політика, була кодифікація права.
Було створено ряд кодексів та інших комплексних законодавчих актів України: Цивільний кодекс (1922 p.), Земельний кодекс (1922 p.), Кодекс законів про працю (1922 p.), Кодекс законів про народну освіту (1922 p.). Кримінальний кодекс (1922 p.). Кримінально-процесуальний кодекс (1922 p.). Закон про ліси (1923 p.), Цивільно-процесуальний кодекс (1924 p.), Тимчасові будівельні правила (1924 p.). Ветеринарний кодекс (1925 p.), Виправно-трудовий кодекс (1925 p.). Кодекс законів про сім'ю, опіку, шлюб та акти громадянського стану (1926 p.), Адміністративний кодекс (1927 p.).
Після утворення СРСР на території України почали діяти загальносоюзні законодавчі акти. Органи влади і управління Союзу РСР повинні були приймати правові акти в межах, передбачених ст. 1 Конституції СРСР 1924 p.
На практиці союзні органи, здійснюючи правотворчу діяльність, почали поступово виходити за межі прав, наданих їм союзною Конституцією. Тим самим вони звужували компетенцію республіканських органів. Прикладів прийняття в 20-ті роки союзними органами законодавчих актів у різних галузях права, що суперечили Конституції СРСР, існує безліч. Слід зазначити, що органи влади УСРР не мирилися з подібною ситуацією і, використовуючи надане їм статтями 42, 59 Конституції СРСР 1924 p. право, опротестовували неконституційні акти Раднаркому СРСР та призупиняли дію актів союзних наркоматів. Нерідко Президія ЦВК СРСР задовольняла клопотання органів влади УСРР і підтверджувала їхнє рішення у конфліктних справах. Але нейтралістські тенденції в законодавчій галузі, що культивувалися з союзним центром, все більше давалися взнаки. Командно-адміністративна система, таким чином, зводила нанівець законодавство УСРР, підкоряючи його союзній правовій системі.
Цивільне право. Це право, перш за все, закріплювало зосередження основних знарядь і засобів виробництва в руках радянської держави.
Для закріплення результатів націоналізації промисловості, транспорту, банків та інших об'єктів приватної власності, здійсненої в попередні часи, ВУЦВК з Раднаркомом УСРР прийняли 23 листопада 1921 p. постанову, в якій проголошували, що всі підприємства, які до 21 червня 1921 p. фактично увійшли у володіння органів влади, вважаються націоналізованими, тобто державною власністю. За умов непу за допомогою норм цивільного права державні органи УСРР запроваджували принцип матеріальної зацікавленості трудящих у наслідках виробництва шляхом надання підприємствам більшої самостійності в господарській діяльності.
Так, 21 жовтня 1921 р. Раднарком прийняв постанову. "Основні положення про заходи щодо відбудови великої промисловості, піднесення і розвитку виробництва", якою державні органи наділялися правом організовувати на засадах господарського розрахунку особливі об'єднання великих державних підприємств. Постановою також дозволялось переводити окремі великі державні підприємства на господарський розрахунок. У таких випадках підприємства ставали самостійними трестами. Згідно з декретом ВУЦВК від 2 липня 1923 р. "Про державні промислові підприємства, які діють на засадах комерційного розрахунку (трести)" державними трестами визнавалися промислові підприємства, яким держава надавала самостійність у проведенні своїх операцій згідно з затвердженим для кожного з них статутом, і котрі діяли на засадах комерційного розрахунку з метою одержання прибутку. Декретом Раднаркому УСРР від 27 січня 1922 p. госпрозрахунок запроваджувався і на державному транспорті. Законодавство республіки регламентувало питання, пов'язані з розпорядженням інвентарем та обладнанням, що перебували у віданні державних підприємств і установ.
Піклуючись про організацію державного сектора господарства, державні органи України водночас, виходячи з принципів непу, дозволили діяльність приватних та кооперативних підприємств. Найчіткіше обсяг і межі приватногосподарської діяльності були визначені в постанові ВУЦВК від 26 липня 1922 р. "Про основні приватні майнові права, що визнаються УСРР, охороняються її законами і захищаються судами УСРР". Згідно з зазначеною постановою усім необмеженим у своїй правоздатності громадянам надавалося право на території України створювати промислові і торговельні підприємства та займатися дозволеними законами професіями і промислами з дотриманням усіх вимог відповідних нормативних актів. У галузі майнових прав громадянам надавалися:
а) право власності на денаціоналізовані будівлі в міських і сільських місцевостях, з правом відчуження цих будівель і з передачею покупцеві права оренди на земельні ділянки під будівлі; б) право забудови як у міських, так і в сільських місцевостях на основі договорів з місцевими органами влади на строк не більше 49 років;
в) право власності на рухоме майно (на промислові і торговельні підприємства, знаряддя, засоби виробництва і товари, на грошові капітали, предмети домашнього господарства і особистого вжитку);
г) право застави зазначеного майна; д) авторське і винахідницьке право, а також право на товарні знаки; е) право спадкування за заповітом і за законом при умові, що вартість спадщини не перевищує 10 тис. золотих крб. Постанова визнавала за громадянами право укладання будь-яких не заборонених законом договорів (купівлі-продажу, обміну, позики, підряду, поручництва, майнового найму, страхування, різних видів товариств). Зазначалося, що постанова не мала зворотної сили, тобто вона не відновлювала права дореволюційної власності, не скасовувала вчиненої в попередній період експропріації приватної власності і не давала підстав колишнім власникам вимагати повернення їхнього майна.
Правове врегулювання всієї сукупності майнових взаємин між громадянами, а також між ними і державними організаціями та цими організаціями поміж собою за умов нової економічної політики було здійснено Цивільним кодексом УСРР 1922 p. (далі - ЦК). За постановою ВУЦВК від 16 грудня 1922 p. цей кодекс набирав чинності з 1 лютого 1923 p. Це означало, що до тих відносин, які виникали після 31 січня 1923 p., треба було застосовувати норми Цивільного кодексу. ЦК УСРР будувався у цілковитій відповідності зі змістом Цивільного кодексу РСФРР 1922 р. ЦК УСРР складався з чотирьох частин і 435 статей.
У Цивільному кодексі перш за все зазначалося, що "цивільні права захищаються законом, за винятком того, коливони здійснюються всупереч із їхнім соціально-господарським призначенням". Демократичний характер мала ст. 4 ЦК, котра характеризувала цивільну правоздатність (тобто здатність мати цивільні права і обов'язки), що надавалася всім громадянам, не обмеженим судом у правах.
Loading...

 
 

Цікаве