WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Встановлення фашистської диктатури в Німеччині - Курсова робота

Встановлення фашистської диктатури в Німеччині - Курсова робота

безробіття - заходами для розподілу робочої сили і розгортанням військовоговиробництва. У цілому це привело до відчутного поліпшення матеріального становища робітників. Хоча мінімальний рівень заробітків був заморожений уже з часу економічної кризи, у той час як ціни на ряд споживчих товарів росли, у деяких областях промисловості реальна заробітна плата зросла, знову досягши в 1938/1939 році рівня 1928 року. Покращилося положення не тільки службовців і чиновників, але також дрібних ремісників і селян.
Вже в 1933 році багато антифашистів у Німеччині і за рубежем заявляли: "Гітлер йде до війни!" Але державні діячі Західної і Східної Європи повторили в області зовнішньої політики помилку тих консервативних політиків Німеччини, що думали, начебто можна стримати розвиток націонал-соціалізму політикою умиротворення й упорядкування. Вони не тільки більш-менш пасивно спостерігали за руйнуванням демократії в Німеччині і переслідуванням політичних супротивників і євреїв, але також терпіли і приймали такі акти Гітлера, як вступ у демілітаризовану Рейнську область і так званий аншлюс Австрії, крок за кроком знищували постанови Версальського договору. Вищою, але ще не кінцевою крапкою цієї політики "appeasement" була анексія Судетської області, явно схвалена Англією і Францією на Мюнхенській конференції 29 вересня 1938 року. Лише після того, як Гітлер розгромив також "залишкову Чехію" у березні 1939 року й окупував область, що належала Литві, британський і французький уряди знайшли в собі силу гарантувати 31 березня 1939 року незалежність Польщі, що була очевидним найближчим об'єктом націонал-соціалістської агресивної політики.
Тим самим завершився період західної політики умиротворення. На зміну їй прийшла політика "appeasement", проведена Радянським Союзом, що уклав 23 серпня 1939 року пакт про ненапад з Німеччиною і створив у такий спосіб важливу передумову для німецького нападу на Польщу. І справді, 1 вересня 1939 року німецькі війська вторглись без оголошення війни в Польщу, просунувшись тільки до лінії, передбаченої секретним додатковим протоколом до пакту Гітлера - Сталіна. Радянські війська окупували, крім східної частини Польщі, також частину Румунії і суверенних балтійських держав: Естонію, Латвію і Литву.
Незважаючи на цей дивний союз між фашистською Німеччиною і комуністичною Росією, що тривав до нападу на Радянський Союз 22 червня 1941 року, Друга світова війна була також із самого початку війною поглядів: вона була викликала насамперед ідеологічними представленнями Гітлера, а потім уже - політичним і економічним розрахунком. Це не означає, що окремі фази і стадії війни протікали по "розкладу", викладеному Гітлером у книзі "Моя боротьба" і в інших його програмних висловленнях. Так, наприклад, тимчасовий союз з Радянським Союзом був, звичайно, настільки ж мало передбачений ним, як і війна з Англією, якої Гітлер "насправді" хотів би уникнути.
Так само обстояла справа з походами в Грецію, Югославію і Північну Африку, теж не запланованими, а виниклими внаслідок непередбачених військових і політичних подій - слабості італійських військ, провалу пронаціонал-соціалістського путчу в Югославії і т.п.
Але вже дії "оперативних груп" (Einsatzkommandos) у Польщі, що випливали безпосередньо за військовими, показали, що націонал-соціалісти із самого початку мали на увазі щось більше, ніж імперіалістичну завойовницьку війну. На відміну від кайзерівської Німеччини, націонал-соціалістська Німеччина боролася не тільки за політичне панування в Європі, але також і за расистський "новий порядок" у континентальному, а потенційно й у глобальному масштабі, при якому "німецька раса панів", розглянута як вища раса і представлена німцями, буде панувати над всіма іншими народами. У той час як слов'янські нації підлягали поневоленню і повинні були вести існування безправних ілотів, цей план - значною мірою здійснений - передбачав повне знищення єврейської "раси", оскільки вона розглядалася як корінь усякого зла, зокрема соціалізму, комунізму і взагалі усього "сучасного" (Moderne). При всім навіженстві цієї ідеологічної концепції вона послідовно і безжалісно проводилася на практиці. Їй надавався абсолютний пріоритет перед економічними і військовими інтересами і цілями промисловості і вермахту .
Висновок.
Логічним завершенням курсової роботи буде визначення загальних висновків роботи:
по-перше, слід зазначити, що НСДАП була в значній мірі подібною до відповідної Італійської партії, однак її ,,шлях" мав і свої специфічні риси;
по-друге, для підйому націонал-соціалізму вирішальне значення мали не кризові явища в економіці й у суспільному житті, не сприйнятливість значної частини дрібної буржуазії і не готовність окремих ведучих промисловців робити НСДАП матеріальну підтримку - набагато важливіше були помилки нефашистських і антифашистських суспільних сил і партій Німеччини;
по-третє, серед політико-ідеологічних установок, що визначали конкретні особливості положення націонал-соціалістської німецької партії усередині німецької політичної спільності можна виділити наступні. По-перше, орієнтація на усунення із соціальної арени всіх політичних партій і суспільних угруповань, крім самої фашистської партії і підлеглих їй організацій, тобто установка на твердження в Німеччині фашистської однопартійної політичної системи. По-друге, курс на перетворення фашистської партії в монопольного власника публічно-владних прерогатив і в інститут, що здійснює монопольне ідеологічне панування. По-третє, лінія на встановлення безроздільного контролю фашистської партії над державою і позбавлення останньої ролі самостійного політичного фактора;
по-четверте, не слід перебільшувати виключно антисемітську діяльність відповідної партії, а слід враховувати, що в межах її ідеології виділявся також пункт про знищення цілого ряду народностей.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Вайсман Й.Й. Фашизм - ідеологія смерти. -М., 2001.
2. Вольфганг Випперман. Европейский фашизм в сравнении 1922-1982/ Перевод с немецкого А. И. Федорова -Новосибирск, 2000.
3. Галкин А.А. Размышления о фашизме // Социальные трансформации в Европе ХХ века. М., 1998
4. Дамье В.В. Тоталитарные тенденции в ХХ веке // Мир в ХХ веке. М.: Наука, 2001
5. Марченко В.С, Загальна історія держави і права зарубіжних країн. К., 2001.
6. История фашизма в Западной Европе. Отв. ред. Филатова С.Г. -М., 1978.
7. История государства и права зарубежных стран. / Под общей ред. П.Н. Галанзы. - М.: Издательство "Юридическая литература", 1963. Т.2.
8. История политических и правовых учений. Под об. ред. В.С. Нерсесянца. -М.
9. Рахшмир П.Ю. Происхождение фашизма. М.: Наука, 1981
10. Феєргольд Р. Гитлер - воинственный идеолог . -М., 1998
11. Ширер У. Взлет и падение третьего рейха. В. двух томах. -М., 1991.
12. Энциклопедия Третьего Рейха" Сост. С. Воропаев. - "Локид-Миф" М., 1996
Loading...

 
 

Цікаве