WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Основні риси розвитку права в 20 – 30 рр. - Реферат

Основні риси розвитку права в 20 – 30 рр. - Реферат

радянських, громадян, зафіксованих в Конституції СРСР, конституціях союзних республік. Відповідно до цього ЦВК і Раднарком УРСР 2 грудня 1937 p. внесли зміну до ст. 85-1 КК УРСР, яка встановила відповідальність за перешкоджання в здійсненні виборчих прав і доповнила КК ст. 108-1, яка уводила покарання за підробку виборчих документів і неправильний підрахунок результатів голосування.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 липня 1940 p. було встановлено кримінальну відповідальність директорів, головних інженерів і начальників відділів технічного контролю промислових підприємств за випуск недоброякісної або некомплектної продукції і випуск продукції з порушенням обов'язкових стандартів. Закон передбачав для винних тюремне ув'язнення строком від 5 до 8 років. Відповідно до цього Президія Верховної Ради УРСР Указом від 15 березня 1940 p. внесла зміни до ст. 135-3 КК УРСР.
Конституції СРСР і УРСР встановлювали, що загальний військовий обов'язок є законом. На розвиток цього положення Президія Верховної Ради СРСР ЗО липня 1940 p. видала Указ "Про відповідальність за порушення правил військового обліку". Було внесено відповідні зміни до КК УРСР, якими встановлювалась кримінальна відповідальність за порушення правил військового обліку військовозобов'язаних на території УРСР.
Певні зміни відбувалися і в галузі кримінально-процесуального законодавства. Істотне значення для поліпшення попередньої підготовки кримінальних справ мала постанова ВУЦВК і Раднаркому
УСРР від 19 листопада 1934 р. про впровадження інституту підготовчих засідань. За цією постановою підготовчі засідання мали розв'язувати спірні питання у складних кримінальних справах судів першої інстанції. Судді надавалося право виносити справу на розгляд підготовчого засідання в тих випадках, коли він вважав, що її не можна призначити до слухання через суттєву неповноту попереднього розслідування, неправильну кваліфікацію злочину та ін.
Але такі доповнення і зміни в кримінально-процесуальному законодавстві ставали нікчемними на фонімасових репресій, які здійснювались саме в цей час і яким передувала своєрідна серйозна деформація кримінально-процесуального законодавства. В результаті цього у першій половині 30-х років було скасовано гарантії прав особи в кримінальному судочинстві.
1 грудня 1934 p. прийнято постанову ЦВК СРСР про надзвичайний порядок судочинства у справах про терористичні акти, у відповідності з якою попереднє слідство в цих справах обмежувалося 10-денним терміном. Обвинувальний акт вручався звинуваченому за добу до розгляду справи. З процесу виключались "сторони"
- прокурор і адвокат. Касаційне обжалування і навіть подання клопотань про помилування у цих справах не допускались, а вирок
- розстріл - виконувався негайно після його винесення. Постановою ЦВК СРСР зводилося нанівець у таких справах значення адвокатури. Таку ж негативну роль відігравала Особлива нарада при НКВС, яка розглядала справи без адвоката. 9 грудня 1934 p. Г.Петровський підписав постанову ВУЦВК "Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу УСРР", де було враховано усі зазначені положення, що стали підставою беззаконня на подальші роки.
Постановою ЦВК СРСР від 14 вересня 1937 p. надзвичайний порядок судочинства у справах про терористичні організації і здійснення терористичних актів поширювався і на розгляд справ про контрреволюційне шкідництво й диверсії.
30-ті роки в історії держави і права України стали періодом формування і зміцнення сталінського тоталітарно-репресивного режиму, який, використовуючи державний механізм як узурпований інструментарій влади, здійснює абсолютний контроль над усіма галузями (сферами) суспільного життя, віддаючи перевагу репресивним методам та формам забезпечення практичної реалізації своєї політики, у поєднанні з широким використанням соціальної міфології та маніпулятивних методів впливу на маси та особистість. Основними проявами такої організації є: репресивність політичних інститутів, заснованих на моноідеології, монополізації влади та інформації, перманентному підсиленні напруженості, мілітаризації суспільного життя; утвердження та функціонування тоталітарно-репресивного режиму в Україні, що здійснювалось шляхом "більшовизації" та "сталінізації" України, активністю мігрантів-місіонерів комуністичної ідеї та місцевих політиків-пристосуванців, люмпенізованих осіб, втягнутих в цей процес як загальним плином подій, так і під впливом інтенсивної соціалістичної соціальної демагогії.
В Україні відбувався процес створення могутнього, розгалуженого, бюрократичного апарату, зрощення партійного апарату з державним, воєнним, господарським, з верхівкою громадських, наукових, творчих організацій і засобів масової інформації. З цією метою у складі апаратів ЦК ВКП(б) і ЦК республіканських компартій були утворені управління кадрів з відділами за галузями державного управління, економіки, суспільного життя і управління пропаганди та агітації, які контролювали усі сфери державного управління, економіку, культуру, мистецтво, освіту і розподіляли та перерозподіляли між ними "номенклатурні кадри". У підсумку в державні структури було інтегровано партійний номенклатурний апарат. Сформувалася система вождізму, при якій державний апарат різного рівня було фактично підпорядковано відповідним партійним лідерам і перш за все генсеку-диктатору Сталіну. "Чистки" та періодичні "проціджування" номенклатурних лав були засобом підтримання відданості номенклатури диктатору. Головні важелі влади і опора диктатора - об'єднаний номенклатурний управлінський апарат, служба безпеки, засоби масової інформації. Усе це значною мірою маскувалося соціальною і політичною демагогією, прийняттям таких демократичних за формою конституцій, як Конституція СРСР 1936 p. та Конституція УРСР 1937 p.
Жорсткість економічного і політичного режиму створила можливість форсованими темпами розв'язувати деякі пріоритетні економічні проблеми, перш за все спрямовані на будівництво "соціалізму". Це був сталінський "великий стрибок". Проте це досягалося за рахунок соціальних проблем, низького життєвого рівня народу:
насильницька колективізація на селі, форсування індустріалізації, режим найсуворішої економії, скорочення споживання, масове використання праці ув'язнених.
До вирішення цих завдань було пристосовано законодавство України 30-х років. Право надавало обов'язкової сили партійним рішенням по проблемах "соціалістичного будівництва", котрі, як правило, передували прийняттю того чи іншого правового акта. Широке розповсюдження одержували спільні партійно-державні акти, найчастіше - спільні постанови ЦК більшовицької партії та радянського уряду.
Loading...

 
 

Цікаве