WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Основні риси розвитку права в 20 – 30 рр. - Реферат

Основні риси розвитку права в 20 – 30 рр. - Реферат

СРСР від 2 жовтня 1937 р. за особливо небезпечні державні злочини - шпигунство, шкідництво, диверсію - строк позбавлення волі було збільшено з 10 до 25 років.
Винятково велику увагу приділяє в цей час кримінальне законодавство боротьбі із замахами на соціалістичну власність.
Під час насильницької колективізації однією з форм протесту селянства ставав забій худоби напередодні вступу до колгоспу. У зв'язку з цим ЦВК і Раднарком СРСР прийняли постанову від 16 січня 1930 р. "Про заходи боротьби з хижацьким забоєм худоби". Винні в такому забої підлягали позбавленню волі строком до 2 років. Райвиконкомам було надано право позбавляти таких селян права користуватися землею і конфісковувати їхню худобу. Ще одна постанова від 1 листопада 1930 p. взагалі забороняла під загрозою кримінальної відповідальності забій племінної худоби та молодняка. Так само постанова ЦВК і Раднаркому СРСР від 7 грудня 1931 p. встановила відповідальність за незаконний забій і приведення в непридатний стан коней. В Україні теж постановою ВУЦВК і Раднаркому УСРР від 2 січня 1932 p. встановлювалась кримінальна відповідальність за незаконний забій худоби і коней, а також за інші злісні акти, що спричинили загибель худоби або коней чи призвели їх до непридатного стану.
До найважливіших об'єктів соціалістичної власності відносили в цей час трактори і сільськогосподарську техніку. Тому постанова ЦВК і Раднаркому СРСР від 13 лютого 1931 p. запровадила кримінальну відповідальність у вигляді примусових робіт на строк до 6 місяців чи позбавлення волі на строк до 3 років за злочинно-недбале ставлення до тракторів і сільськогосподарських машин. Слід мати на увазі, що зловмисне пошкодження державного чи суспільного майна призводило, як і будь-якешкідництво, до най-суворішої кари, аж до страти. Таким же чином КК УСРР було доповнено статтями, що передбачали кару за поломку і псування тракторів і сільськогосподарських машин, а також за витрачання не за прямим призначенням пального для тракторів та ін.
Але всеосяжного характеру охорона соціалістичної власності набула в Законі від 7 серпня 1932 р. "Про охорону майна державних підприємств колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної (соціалістичної) власності". Уперше було проголошено, що соціалістична власність є священною і недоторканою, і тому люди, які посягають на неї, повинні розглядатися як вороги народу. Закон встановлював, що: 1) розкрадання соціалістичної (державної і колгоспно-кооперативної) власності спричиняє розстріл з конфіскацією всього майна, з заміною за обставин, що пом'якшують провину, позбавленням волі на строк не менше 10 років з конфіскацією всього майна; 2) до злочинців, засуджених у справах про розкрадання соціалістичної власності, не застосовується амністія;
3) розкрадання вантажів на залізничному і водному транспорті прирівнюється до розкрадання соціалістичної власності.
Надто суворі санкції Закону від 7 серпня 1932 р. не зумовлювалися ні, розмірами розкраденої соціалістичної власності, ні способами її розкрадання. Цс створювало умови для застосування Закону в дуже широкому масштабі й до порівняно незначних крадіжок державної або коопсративно-колгоспної власності.
На початок 1933 р., тобто за неповні п'ять місяців, за цим Законом було засуджено 54 645 чоловік, з них 2110 - до найвищої міри покарання. В першу чергу на підставі цього Закону до кримінальної відповідальності притягались діти, які збирали колоски по полях, та голодні селяни, які стригли хлібні колоски. Цей страшний закон отримав у народі назву закону "про "п'ять колосків". Він призвів до загибелі мільйонів людей, але досягнув своєї мети - вирвав із рук умираючого з голоду українського селянина близько 200 млн. пудів хліба.
Цей Закон встановлював кримінальну відповідальність не ті-.льки за розкрадання соціалістичної власності, а й за антиколгоспну агітацію, насильство та загрозу насильства до колгоспників. За вчинення хоча б одного з названих злочинів визначалась міра покарання - позбавлення волі на строк від 5 до 10 років. Постановою ЦВК СРСР від ЗО січня 1933 p. застосування Закону від 7 серпня 1932 p. було поширене на заподіяння збитків соціалістичній власності ("шкідницьке" проведення оранки і сівби, зловмисна поломка тракторів і машин), а також на будь-який обман у справі обліку колгоспної праці і врожаю.
Надалі, у відповідності з Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 серпня 1940 р. "Про кримінальну відповідальність за дрібні крадіжки на виробництві і за хуліганство" Президія Верховної Ради УРСР своїм Указом від 16 листопада 1940 p. внесла доповнення до відповідних статей КК УРСР, які встановлювали відповідальність за хуліганство і дрібні крадіжки на виробництві у вигляді тюремного ув'язнення строком на 1 рік.
Значну увагу кримінальне законодавство приділяло боротьбі з господарськими злочинами, приватно-господарською діяльністю та спекуляцією.
Так, постановою ВУЦВК і Раднаркому УСРР від 14 лютого 1930 р. КК УСРР був доповнений ст. 153-3 про кримінальну відповідальність за масовий або систематичний випуск промисловими і торговельними підприємствами недоброякісних виробів та недотримання обов'язкових стандартів. У зв'язку з дальшим широким розвитком торгівлі ЦВК і Раднарком СРСР прийняли постанову від 25 липня 1934 р. "Про доповнення кримінальних кодексів союзних республік статтею про відповідальність за обкрадання споживача і обдурювання Радянської держави". У відповідному законодавчому акті, прийнятому ВУЦВК і Раднаркомом УСРР 23 серпня 1934 p., зазначалося, що обважування і обмірювання покупців карається позбавленням волі на строк до 10 років. У відповідності з постановою ЦВК і Раднаркому СРСР від 22 квітня 1932 p. "Про боротьбу зі спекуляцією" ВУЦВК і Раднарком УСРР 25 грудня 1932 p. прийняли постанову "Про зміну ст. 127 Кримінального кодексу УСРР". За новою редакцією цієї статті спекуляція каралась позбавленням волі на строк не менше 5 років з конфіскацією всього або частини майна.
Низка законодавчих актів поряд з нормами трудового права містила кримінальні санкції. До числа таких законів належать Укази Президії Верховної Ради СРСР від 26 червня 1940 р. "Про перехід на восьмигодинний робочий день, на семиденний робочий тиждень і заборону самовільного залишення робітниками і службовцями підприємств і установ", від 17 липня 1940 р. "Про заборону самовільного залишення роботи трактористами і комбайнерами, що працюють на машинно-тракторних станціях", від 19 жовтня 1940 p. "Про порядок обов'язкового переведення інженерів, техніків, майстрів, службовців і кваліфікованих робітників з одних підприємств і установ до інших".
В умовах масових репресій керівництво держави робило вигляд, що воно піклується про захист прав
Loading...

 
 

Цікаве