WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Основні риси розвитку права в 20 – 30 рр. - Реферат

Основні риси розвитку права в 20 – 30 рр. - Реферат

Вони будувались за рахунок держави і в них зосереджувалась уся сільськогосподарська техніка. За зразковим до-говором МТС з колгоспом, затвердженим Раднаркомом СРСР 5 лютого 1933 p., колгосп повинен був продати МТС усі складні сільсько-господарські машини (молотарки, локомобілі), які були у нього. Таким чином, колгосп опинявся у повній залежності від МТС. Взагалі МТС відігравала керівну роль у колгоспному будівництві, яка особливо посилилася після створення політвідділів МТС.
Одночасно з проведенням суцільної колективізації розпочалась робота по забезпеченню правового регулювання діяльності колективних господарств, яка знайшла своє відбиття, перш за все, в розробці зразкових статутів сільгоспартілі.
Перший варіант такого Статуту був розроблений 6 лютого 1930 p. Він підкреслював "перехідний до комунізму" характер сільгоспартілі і не передбачав збереження присадибного господарства колгоспників. До статуту були внесені деякі зміни, і 1 березня 1930 p. ЦВК і Раднарком СРСР затвердили його як Зразковий статут сільськогосподарської артілі.
Статут 1930 p. визначав мету створення сільськогосподарської артілі - побудова великого колективногосоціалістичного сільського господарства. Прийняття до артілей куркулів та інших осіб, позбавлених виборчих прав, заборонялось. Виняток з цього правила допускався тільки для членів тих сімей, у складі яких були червоні партизани, червоноармійці, сільські вчителі і агрономи, які ручалися за членів своєї сім'ї.
Встановлювалось, що всі межі знищуються і створюється єдиний земельний масив колгоспу, причому цей масив ні в якому разі не повинен зменшуватись. Інакше кажучи, наділення землею вибулих членів артілі за рахунок земельної площі артілі заборонялося.
Був також визначений правовий режим колгоспного землеко-ристування. В Статуті йшлося про безстрокове користування землею, яке розглядалося як користування без установлених заздалегідь визначених строків.
Статут, вимагаючи від селян, які вступали до артілі, усуспільнення належних їм засобів виробництва, що були в них (робоча і продуктивна худоба, запаси насіння, реманент і господарські будівлі), в той же час дозволяв залишати в особистій власності колгоспного двору одну корову, деяку кількість дрібної худоби і птиці. Присадибні ділянки, що були у селян, які вступають у колгосп, просто "залишалися в одноосібному користуванні". Зміна їх розмірів була можливою тільки за рішенням правління колгоспу, затвердженим загальними зборами.
Статут 1930 p. виходив з необхідності мати сталу економічну базу громадського господарства і передбачав створення неподільного фонду колгоспу шляхом відрахування від чверті до половини вартості усуспільненого майна членів артілі. Крім того, здійснювалися щорічні відрахування у неподільний фонд від 10 до 30% доходів артілі. Тим самим селянин міцно прив'язувався до колгоспу.
Важливе і складне питання про порядок оплати праці колгоспників не дістало задовільного розв'язання. Статут проголошував оплату праці колгоспників з урахуванням її кількості і якості. Але спосіб виділення з доходів колгоспу фонду для оплати праці колгоспників не був визначений.
У 1931 р. в Україні було прийнято низку нормативних актів щодо організації та оплати праці в колгоспах. Ці акти регламентували утворення постійних виробничих бригад, встановлення норм виробітку і розцінок, поліпшення обліку праці та зміцнення трудової дисципліни, посилення ролі бригадирів тощо.
У розвиток Зразкового статуту сільськогосподарської артілі 1930 p. Раднарком УСРР і ЦК КП(б)У спільною постановою від 8 квітня 1933 p. затвердили Тимчасові правила трудового розпорядку в колгоспах. Цей акт зобов'язував усіх колгоспників брати участь своєю особистою працею в колгоспному виробництві протягом усього року, передбачав дисциплінарну відповідальність колгоспників за невихід на роботу чи відмову від роботи без поважних причин.
Для подальшого розвитку колгоспного ладу в Україні, як і в усіх інших республіках, велике значення мав скликаний 11 лютого 1935 p. другий Всесоюзний з'їзд колгоспників-ударників, який схвалив проект нового Зразкового статуту сільськогосподарської артілі. Прийнятий з'їздом Статут був затверджений спільною постановою Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) 17 лютого 1935 p.
Новий Статут, маючи силу закону, в той же час подібно до Статуту 1930 p. був зразковим, тобто на його основі кожний колгосп приймав свій статут. Разом з тим більшість його норм була обов'язковою для всіх колгоспів, завдяки чому значно посилювалося державне керівництво діяльністю колгоспів.
По-новому у Статуті були розв'язані питання колгоспного землекористування. Земля, яка була загальнонародною державною власністю, закріплювалася тепер за колгоспами в безстрокове кори-стування, тобто навічно, і не підлягала ні купівлі, ні продажу, ні здачі в оренду. Зменшення колгоспної землі не допускалося.
У Статуті 1935 p. вперше називались мінімальні та максимальні розміри присадибних ділянок для всього СРСР з тим, що конкретно вони визначатимуться в залежності від обласних і районних умов; вказувалося також на кількість худоби (по зонах країни), яку може мати в особистій власності колгоспний двір.
22 травня 1935 p. Раднарком УСРР і ЦК КП(б)У прийняли спеціальну постанову, яка визначала порядок вироблення, обговорення і затвердження колгоспами статут сільськогосподарської артілі в УСРР, а також встановлювала розміри присадибних ділянок колгоспного двору по кожній області України і кількість голів худоби, яку міг мати колгоспний двір.
Колгоспний лад став на цей час безроздільно пануючим. Наприклад, тільки в Україні у 1935 p. рівень колективізації досяг 91,3%. І тепер тоталітарна держава прагнула взяти з колгоспів якомога більше сільськогосподарської продукції, вилучити її майже безкоштовно. На розв'язання цього завдання і був спрямований розвиток колгоспного і земельного законодавства.
Першого удару було завдано присадибному господарству кол-госпників. 28 травня 1939 p. видано постанову Раднаркому СРСР і ЦК ВКП(б) "Про заходи охорони громадських земель колгоспів від розбазарювання", де наводились факти порушень встановлених статутом сільськогосподарської артілі норм присадибного землекористування, внаслідок чого присадибне господарство ставало джерелом доходів і відвертало колгоспника від роботи в колгоспі. Постанова вимагала негайно провести обмір присадибних ділянок і відібрати всі лишки землі. Одночасно встановлювався для кожного працездатного члена артілі обов'язковий мінімум трудоднів (60- 100 трудоднів на рік). Той, хто не виконував цей мінімум, вибував з колгоспу і втрачав право на присадибну ділянку. Трохи пізніше, у вересні 1939 p. було введено більш важкий прогресивно-прибутковий податок
Loading...

 
 

Цікаве