WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Основні риси розвитку права в 20 – 30 рр. - Реферат

Основні риси розвитку права в 20 – 30 рр. - Реферат

сільської молоді мав становити від 800 тис. до 1 млн. чоловік. Передбачені цим Указом державні резерви робочої сили перебували в безпосередньому розпорядженні уряду СРСР і не могли бути використані відомствами на свій розсуд.
Колгоспне і земельне право. Найсерйозніші зрушення відбувалися в даний період в колгоспному і земельному праві. Вони стали наслідком необхідності підготувати правові умови проведення суцільної колективізації і ліквідації на цій підставі "куркульства" як класу.
Розпочалася суцільна колективізація під проводом більшовицької партії, яка визначала і форми, і методи, і строки її проведення. Безпосередній перехід до суцільної колективізації, яку Сталін назвав "революцією згори", був проголошений в рішеннях листопадового (1929 p.) Пленуму ЦК ВКП(б). Особлива роль в цьому відводилась Україні як найважливішому зерновому району. На Пленуміокремо була заслухана доповідь секретаря ЦК КП(б)У С.Косіора "Про сільське господарство України і про роботу на селі". В постанові наголошувалося, що Україна має достатню матеріально-технічну базу для перетворень у сільському господарстві. ЦК КП(б)У пропонувалося посилити темпи колективізації. Україна відносилася до групи районів, де колективізацію планувалося закінчити восени 1931 p. або навесні 1932 p.
Темпи колективізації "спускалися згори" у вигляді контрольних цифр. Але знаходились керівники, які були готові до ще більшого форсування колективізації. ВУЦВК і Раднарком УСРР, наприклад, схвалили заходи щодо завершення під час весняної посівної кампанії 1930 p. суцільної колективізації в семи округах і не менш як у 75 районах республіки. А 24 лютого 1930 p. C.Kociop у інструктивному листі ЦК КП(б)У до місцевих парторганізацій уже вимагав: "Степ треба цілком колективізувати за час весняної посівної кампанії, а всю Україну - до осені 1930 р.". На практиці намагання прискорити темпи колективізації та достроково завершити її призводили до порушення принципу добровільності, до грубого адміністрування. Середнякам, які не вступали до колгоспів, загрожували розкуркулюванням і позбавленням виборчих прав, у масовому порядку вимагали повністю усуспільнювати корів, дрібну худобу і птицю, роблячи спроби перестрибувати до комуни.
Внаслідок таких методів проведення колективізації в Україні знищувалися історичні, національні традиції використання землі, створювалися командно-адміністративні інститути управлінської бю-рократії. Все це викликало серйозне незадоволення трудового селянства, призводило до зростання напруження на селі. Партійне керівництво занепокоїлось. 21 лютого 1930 р. в Москві відбулася нарада партійних керівників Росії та України, на якій було намічено заходи щодо виправлення становища. 2 березня в "Правді" було надруковано статтю Сталіна "Запаморочення від успіхів" і нову редакцію примір-ного статуту сільгоспартілі. 14 березня ЦК ВКП(б) прийняв постанову "Про боротьбу з викривленнями партлінії в колгоспному русі". Все це внесло деяке тимчасове заспокоєння в селянські маси, після чого боротьбу за завершення суцільної колективізації було продовжено.
Щоб здійснити колективізацію швидкими темпами, було вирішено знищити найзаможніший прошарок селянства, до складу якого входили всі ті селяни, які чинили опір усуспільненню, тобто "куркулі". Питання про місце куркуля в колективізованому селі постало ще у 1929 p., але тільки в постанові ЦК ВКП(б) від 5 січня 1930 p. воно було відверто сформульоване як перехід у районах суцільної колективізації до політики ліквідації куркуля як класу.
Порядок розкуркулення розробила у січні 1930 p. спеціальна комісія під керівництвом В.Молотова. Результати її роботи були реалізовані в постанові ЦК ВКП(б) від ЗО січня 1930 р. "Про заходи у справі ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації". За цією постановою господарства, які підлягали ліквідації, поділялися на три категорії. До першої відносилися "учасники й організатори антирадянських виступів і терористичних актів" (відповідно до рішень судових органів вони мали бути ізольовані у в'язницях або таборах); до другої - ті, хто "здійснював менш активний опір кампанії розкуркулення" (їх разом з родинами висилали в північні райони країни); до третьої - розкуркулені, котрі не чинили будь-якого опору (вони одержували зменшені земельні ділянки за межами колгоспних масивів).
Визначення категорій за допомогою судових органів не додавало правосудності цьому документу, адже в ньому наводилась точна кількість селянських господарств, запланованих до включення в першу (52000) та другу (112000) категорії. Інакше кажучи, заздалегідь визначалося, скільки селян і в яких саме формах чинитимуть опір майбутній кампанії розкуркулення. Списки "куркулів" з поділом на категорії мали складатися за постановою наймитсько-бідняцьких зборів або сільських сходів і затверджуватися райвиконкомами.
1 лютого 1930 p. ЦВК і Раднарком СРСР прийняли постанову "Про заходи щодо зміцнення соціалістичної перебудови сільського господарства в районах суцільної колективізації і щодо боротьби з куркульством". Цією постановою, проведеною через органи радянської влади, кампанії розкуркулення, яка була розв'язана більшовицькою партією, надавалась видимість законності. Зокрема, в ній оголошувалось про заборону оренди землі і використання найманої праці в сільському господарстві, конфіскацію у куркулів засобів виробництва. Услід за цим 5 квітня 1930 р. ВУЦВК і Раднарком УСРР ухвалили постанову "Про заборону орендувати землю й застосовувати найману працю в одноосібник селянських господарствах у районах суцільної колективізації". Всі договори про оренду землі в цих районах проголошувалися такими, що втратили силу. Обласним виконкомам надавалося право конфісковувати майно куркулів та висилати їх за межі окремих районів і округів. Конфісковані у куркулів будівлі, споруди, живий і мертвий реманент передавались у неподільні фонди колгоспів як вступний внесок за батраків та бідняків.
Всього за роки суцільної колективізації в Україні експропрійовано близько 200 тис. селянських господарств. Так відбувалось знищення найзаможнішого прошарку селянства, до складу якого входили всі ті селяни, що чинили опір усуспільненню. Статус незаможника не давав ніякої гарантії противникам колективізації - їх оголошували "підкуркульниками" й теж піддавали репресіям.
В таких умовах партійно-державне керівництво велику увагу приділяло будівництву машинно-тракторних станцій. Постанова ЦК ВКП(б) від 29 грудня 1930 p. оцінювала МТС як "основні опорні пункти суцільної колективізації та ліквідації куркульства як класу".
Спочатку до будівництва МТС залучались кошти селянства, але незабаром був взятий курс на перетворення МТС у підприємства державної власності.
Loading...

 
 

Цікаве