WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Основні риси розвитку права в 20 – 30 рр. - Реферат

Основні риси розвитку права в 20 – 30 рр. - Реферат

спрямовані на піднесення продуктивності праці, зміцнення трудової дисципліни, усунення плинності робочої сили.
Згідно з директивами партії і союзного уряду про заходи до планового забезпечення народного господарства робочою силою і ліквідації її плинності ВУЦВК і Раднарком УСРР постановою від 25 лютого 1931 p. внесли відповідні зміни і доповнення до Кодексу законів про працю УСРР і трудового законодавства.
Наркомпраці було надано широке право переводити кваліфікованих робітників і фахівців в інші галузі народного господарства чи в інші місцевості для використання зафахом, а також перерозподіляти кваліфікованих робітників. Встановлювалось, що всі підприємства, установи і господарства могли наймати робочу силу тільки через органи праці. КЗпП УСРР був доповнений статтею, згідно з якою розподіл на роботу молодих спеціалістів мав провадитися на підставі спеціальних законів. Молоді спеціалісти, які закінчували вищі навчальні заклади і технікуми, повинні були працювати протягом трьох років на виробництві за призначенням наркоматів, у віданні яких перебував навчальний заклад. Самовільне влаштування на роботу або неприбуття до місця призначення розглядалося як порушення закону. Категорично заборонялось ви-користовувати молодих спеціалістів не за спеціальністю, яку вони опанували в навчальному закладі.
У 1931 p. визначився порядок укладання договорів з колгоспами про виділення для промисловості робітників-відхідників з числа членів артілі. Такі договори мали супроводжуватись укладанням індивідуальних договорів підприємств з колгоспниками-відхідниками про умови роботи на підприємстві.
На початку 30-х років завершилося переведення робітників промисловості і транспорту на 7-годинний робочий день. Більшість підприємств і установ було переведено на безперервний виробничий тиждень, а робітники і службовці одержували день відпочинку по черзі у різні дні тижня. Але від такого порядку скоро довелося відмовитись.
На роботі промисловості негативно відбивалася зрівняльна система оплати праці, яка існувала в той період. До того ж в галузі організації праці була поширена знеосібка. Введення нових тарифних сіток, розбитих на певну кількість розрядів, стало початком планового державного нормування заробітної плати робітників з урахуванням різниці між працею кваліфікованою і некваліфікова-ною, між працею важкою і легкою.
Праця робітників різних кваліфікацій оплачувалась тепер або за твердими фіксованими ставками або за тарифними сітками, розробленими для кожної галузі промисловості.
Основною формою оплати праці в Україні, як і в інших союзних республіках, була відрядна. Вона ставила розміри оплати в залежність від результатів праці. Поряд з відрядною застосовувались почасова і преміальна оплати праці.
З метою зміцнення трудової дисципліни був встановлений новий порядок оплати простоїв та браку. Це знайшло своє вираження у прийнятій відповідно до загальносоюзного законодавства постанові ВУЦВК і Раднаркому УСРР від 4 червня 1932 р. про внесення змін до КЗпП УСРР.
Згідно з цією постановою брак на виробництві з вини робітника зовсім не оплачувався, а брак не з вини робітника оплачувався в розмірі двох третин ставки почасової оплати праці даного робітника. Оплата за простій з вини робітника не провадилась. За простій не з вини робітника оплата провадилась в розмірі половини тарифної ставки почасової оплати праці робітника відповідної кваліфікації.
Особливо суворі заходи вживалися з метою посилення боротьби із втратами робочого часу та прогулами. У постанові ВУЦВК і Раднаркому УСРР від 22 листопада 1932 p. вказувалось, що за неявку на роботу без поважної причини, хоча б протягом одного дня, робітник або службовець підлягає звільненню з роботи з позбавленням права користуватися квартирою, наданою в будинку даного підприємства чи установи.
Зміцненню трудової дисципліни сприяло також видання зага-льносоюзних статутів про дисципліну в окремих галузях народного господарства і державної діяльності: на залізничному транспорті (1933 р.), в органах юстиції (1933 р.), на водному транспорті (1934 р.), в органах зв'язку (1935 p.) тощо.
Аналогічна робота в республіканському масштабі провадилась і в Україні. Враховуючи велике значення додержання суворої трудової дисципліни серед працівників системи енергопостачання, Раднарком УРСР 11 вересня 1935 p. затвердив Статут про дисципліну робітників та службовців комунальних електростанцій і електромереж УСРР.
28 грудня 1938 p. Раднарком СРСР, ЦК ВКП(б) і ВЦРПС прийняли постанову "Про заходи щодо впорядкування трудової дисципліни, поліпшення практики державного соціального страхування і боротьби із зловживаннями в цій справі". Постанова провадила різку межу між сумлінними працівниками і прогульниками, ледарями, зокрема щодо їхніх прав на одержання допомоги по соціальному страхуванню, і вводила нові норми страхового забезпечення по хворобі, диференційовані залежно від стажу роботи. Встановлювалися надбавки до пенсій за стаж безперервної роботи та інші привілеї. В той же час постановою Раднаркому СРСР вводяться єдині трудові книжки, у яких фіксується уся трудова діяльність громадянина.
З метою морального стимулювання Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 грудня 1938 p. встановлений найвищий ступінь відзнаки - звання Героя Соціалістичної Праці, а також запроваджені медалі "За трудову доблесть" і "За трудову відзнаку".
Важливі зміни в трудовому законодавстві відбулися наприкінці 30-х років, коли вже розпочалася друга світова війна. Так, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 червня 1940 p. збільшувалась тривалість робочого дня: замість шести-семигодинного встановлювався восьмигодинний робочий день. Усі підприємства і установи переводилися на семиденний робочий тиждень. Самовільне залишення робітниками і службовцями підприємств та установ, а також самовільний перехід з одного місця роботи на інше заборонялися, тобто відбувалось прикріплення робітників і службовців до своїх підприємств і установ. Самовільне залишення роботи або прогул тягли за собою кримінальну відповідальність.
З правових актів, що стосувались адміністративно-правового перерозподілу кадрів, слід згадати Указ Президії Верховної Ради СРСР від 19 жовтня 1940 p., яким відновлювався порядок примусових переведень на інше місце роботи, що застосовувався до деяких категорій кваліфікованих робітників і службовців.
Порядок набору робітників з колгоспів, що існував раніше, уже не забезпечував промисловість необхідними кадрами. Тому Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 жовтня 1940 р. "Про державні трудові резерви" створювалися школи фабрично-заводського навчання, ремісничі та залізничні училища. Щорічний призов (мобілізація) міської та
Loading...

 
 

Цікаве