WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаТеорія держави і права → Основні риси розвитку права в 20 – 30 рр. - Реферат

Основні риси розвитку права в 20 – 30 рр. - Реферат

УСРР постановою від 26 червня 1932 р. "Про порядок розірвання та зміни договорів, укладених між підприємствами і організаціями республіканського та місцевого значення" категорично заборонив одностороннє розірвання або зміну договорів. Цивільне право того часу не допускало включення додоговорів пунктів про звільнення боржника від відповідальності за невиконання договору "з незалежних обставин".
Для договірного оформлення відносин між господарськими організаціями наприкінці кожного року провадилася так звана "договірна кампанія", в ході якої укладалися договори на наступний рік відповідно до затверджених планів. Постанови Раднаркому СРСР про порядок укладання договорів на 1933 p. і 1934 p. стали важливими джерелами договірного права. Вони встановлювали загальні форми договірних зв'язків і визначали конкретний зміст договорів. Особлива увага зверталась на необхідність чіткого регламентування в договорах відповідальності сторін за порушення договірних зобов'язань (сплата пені, неустойки, штрафу, стягнення збитків). Раднарком СРСР категорично забороняв одностороннє відмовлення від виконання договору і односторонню зміну його умов. Розірвання і зміна договорів допускалися лише у виняткових випадках: а) за розпорядженням керівника відомства, якщо договір укладений між органами, йому підпорядкованими; б) за постановою Ради праці і оборони, якщо хоча б одна із сторін є підприєм-ством чи організацією загальносоюзного значення; в) в порядку, встановлюваному законодавством союзних республік, якщо обидві сторони є установами або підприємствами республіканського чи місцевого значення.
Договірні відносини між господарськими організаціями УРСР розвивалися на підставі загальносоюзних законодавчих актів про договірні кампанії. У відповідності з ними Раднарком УСРР своїми постановами встановлював конкретні строки укладання договорів по окремих господарських системах.
Питанням зміцнення і розвитку договірних відносин між гос-подарськими організаціями та посиленню планового керівництва надавалась велика увага і в подальший час. Так, у другій половині 30-х років основною формою договору поставки стають прямі договори, що укладаються на підставі "протокольних угод" між центрами господарських систем. Протокольні угоди визначали порядок укладання договорів підпорядкованими організаціями і основні пункти змісту майбутніх договорів. Проте вони не містили в собі конкретних погоджень щодо прав і обов'язків сторін. Тому, починаючи з 1937 p., протокольні угоди замінюються "основними умовами поставки", які більш докладно визначали найважливіші моменти майбутніх договорів.
Зберігалася і практика постачання деяких видів продукції без укладання договорів, на підставі адміністративних актів. Так, у 1938 p. запроваджується бездоговірний порядок поставки металів і металопродукції, за яким зобов'язання виникали безпосередньо з планових показників і відомчих наказів.
У зв'язку з посиленням планових засад було визнано необхідним зміцнити плановий характер договору перевезення. 10 лютого 1935 p. Раднарком СРСР затвердив новий Статут залізниць СРСР, у якому підкреслювалось, що основним обов'язком залізниць є виконання державного плану вантажних і пасажирських перевезень. Подібний характер мали Статут внутрішнього водного транспорту 1930 p. і Повітряний кодекс СРСР 1932 p.
Інтереси розвитку соціалістичного господарства вимагали наведення порядку в управлінні та розпорядженні державною власністю, яка стала безроздільно пануючою в усіх галузях економіки. З цією метою постановою ЦВК і Раднаркому СРСР від 29 квітня 1935 р. "Про передачу державних підприємств, будинків і споруд" заборонялись продаж і придбання державними органами цих основних фондів за гроші, встановлювався суворий порядок перерозподілу державної власності, який базувався на принципі безплатної передачі.
Крім удосконалення управління і розпоряджень державною власністю, велика увага приділялась також зміцненню власності кооперативних об'єднань. Постанова ЦВК і Раднаркому УСРР від 21 серпня 1935 p. забороняла примусово вилучати будь-яке майно (підприємства, споруди, матеріали, кошти тощо) у кооперативних організаціях усіх систем. Питання про вилучення цих коштів і майна належало до виключної компетенції уряду УРСР.
На посилення відповідальності державних органів, колгоспів, кооперативних і громадських організацій за своєчасне виконання своїх зобов'язань було спрямовано також прийняту на підставі загальносоюзного акта постанову ВУЦВК і Раднаркому УСРР від 19 листопада 1934 р. "Про строки позовної давності". У ній встановлювався єдиний півторарічний строк позовної давності у спорах між державними, кооперативними і громадськими установами, підприємствами і організаціями. Для відносин, в яких хоча б на одній стороні беруть участь приватні особи, зберігався загальний річний строк позовної давності.
Президія Верховної Ради СРСР видала 10 лютого 1941 р. Указ про заборону продажу, обміну і відпустку на сторону устаткування та матеріалів і встановила судову відповідальність за ці незаконні дії. Залишки матеріалів і устаткування мали реалізовуватися у встановленому спеціальною постановою Раднаркому СРСР порядку. На доповнення до загальносоюзних положень Раднарком УРСР 23 травня 1941 p. видав постанову про порядок обліку і використання на підприємствах і будовах республіканської, обласної, міської та районної підпорядкованості і промислової кооперації зайвого устаткування і матеріалів.
Істотні зміни відбулися і в галузі правового регулювання това-рообороту і взагалі торгівлі. У відповідності з загальносоюзними актами ВУЦВК і Раднарком УСРР прийняли постанову про внесення змін у республіканське законодавство з питань радянської торгівлі. Приватним торговцям заборонялось відкривати магазини та крамниці, було накреслено низку заходів щодо викоренення перекупників.
Що стосується регулювання цивільно-правових відносин фізичних осіб, то тут зміст цивільного права суттєво змінився, незважаючи на те, що відповідні норми Цивільного кодексу УСР.Р не були піддані значним змінам. Корінне зрушення у цій галузі цивільного права зумовлено насамперед тим, що приватногосподарську діяльність скільки-небудь значного масштабу було повністю придушено, і пов'язані з нею майнові права, як такі, що здійснюються в суперечності з їх соціально-господарським призначенням, на підставі ст. 1 ЦК УСРР не охоронялися законом. Хоча ЦК зберігав для приватних осіб вільний доступ до акціонерних і різних торговельних і промислових товариств, але норми, що цього стосувалися, вже не мали практичного значення.
Трудове право. Політика форсованої індустріалізації висунула нові завдання в галузі регулювання праці. Величезного значення набули закони,
Loading...

 
 

Цікаве